8/135 Про стягнення заборгованості по орендній платі - Текст документа

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2006, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2006, позов задоволено -на підставі ст.ст.161, 162, 256, 265 ЦК УРСР (1540-06) та ст.ст.525, 526, 530, 759, 762 ЦК України (435-15) постановлено стягнути з відповідача 23239,15 грн. заборгованості по орендній платі за період з травня 1996 року по січень 2004 року.

ОП "Степове" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, посилаючись на відсутність повідомлення уповноважених представників підприємства про час та дату розгляду справи в суді першої інстанції. Окрім того, на думку скаржника, суд всупереч вимогам ст.54 ГПК України (1798-12) прийняв до розгляду неналежно оформлену позовну заяву. Відповідач також вказує на неврахування судами пропуску строку позовної давності по деяким позовним вимогам, про що представником ОП "Степове" було заявлено усно при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова -залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

30.04.96р. між Дніпропетровським Облавтодором в особі УВТК, правонаступником якого є дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та орендним підприємством "Степове" був укладений договір оренди №24а.

Відповідно до умов договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне володіння і користування будівлі, споруди і облад нання згідно додатку № 1 до цього договору, а також у тимчасове землекори стування 35,3 га земель, які знаходяться за адресою: Дніпропетровська об ласть, Дніпропетровський район, м. Підгородне, 5-й км. автодороги Новомо сковськ -Спаське Підгороднянської міської ради, строком на двадцять років (п.п. 1.1.-1.3., 5.4. договору). Передача орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі основних засобів.

Згідно з пунктами 3.1.-3.4 договору №24а, орендна плата визначається розрахунковим шляхом згідно методиці, затвердженій КМ України (додаток № 3 до цього договору), та вноситься відповідачем в повному обсязі, незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності, щоквартально, не пізніше ніж за десять днів до закінчення кварталу на рахунок позивача. Екс плуатаційні витрати, центральне опалення, комунальні послуги сплачуються відповідачем.

Між сторонами в процесі виконання договору оренди виник спір стосовно розміру орендної плати, відповідності розрахунку орендної плати чинно му законодавству України та суми заборгованості відповідача перед позива чем.

Як вбачається з матеріалів справи, для вирішення спірних питань стосовно розміру орендної плати ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2004 року по справі 8/135 була призначена судово-бухгалтерська експертиза.

Відповідно до висновку №923 судово-економічної експертизи по справі №8/135 було встановлено наявність помилок при розрахунку та перерахунку суми орендної плати та невідповідність розрахунку суми орендної плати чинному законодавству України.

Згідно з висновками експертизи по сьомому питанню, за період з травня 1996 року по січень 2004 року включно сума орендної плати, що підлягала сплаті складає 114 127,14 грн. з ПДВ, сума отримана позивачем у грошовій формі склала 15 000,00 грн., сума заліку взаємних вимог між сторонами склала 45 811,92 грн., сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди № 24а від 30.04.96 р. станом на 01.02.04 р. складає: 53 315,22 грн. (114 127,14 грн. -15 000,00 грн. -45 811,92 грн.). Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задо волення позовних вимог в межах заявлених позивачем та стягненню з відпо відача заборгованості по орендній платі у сумі 23239,15грн.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди від 30.04.96 №24а, наявних у справі первинних документів та висновку №923 судово-економічної експертизи по справі №8/135 в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт невиконання останнім в повному обсязі договірних зобов'язань по сплаті орендної плати, внаслідок чого у відповідача станом на 01.02.2004р. виникла заборгованість, загальна сума якої з врахуванням взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 45811,92 грн. та часткового її погашення в сумі 15000 грн., становить 53315,22 грн., що охоплює суму заявлених позовних вимог (23239,15 грн.).

При цьому колегія враховує, що касаційна скарга не містить заперечень щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при розгляді даного спору. Скаржником не спростовано вищенаведені встановлені судом фактичні обставини, які стали підставою для задоволення позову.

Колегія відхиляє посилання скаржника на неприйняття та відсутність розгляду судом апеляційної інстанції усних доводів свого представника щодо пропуску строку позовної давності по деяким вимогам про стягнення боргу по орендній платі за період 1996-2004рр., оскільки згідно з ч.3 ст.267 ЦК України (435-15) позовна давність застосовується судом першої інстанції лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а з матеріалів справи, зокрема, з відзиву на позовну заяву (а.с. 68-72, том 1), не вбачається подання відповідачем такої заяви на стадії вирішення спору в суді першої інстанції.

Наявні ж заперечення скаржника щодо законності та обгрунтованості первісного рішення зводяться виключно до посилань на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які касаційна інстанція не приймає до уваги з наступних підстав.

Зокрема, колегія відхиляє необгрунтовані посилання скаржника на відсутність належного повідомлення судом уповноважених представників ОП "Степове" по час і місце засідання суду, оскільки наявні у справі поштові конверти та довідки (а.с.49, 50, 51 том 1) свідчать про надсилання судом ухвал про відкладення розгляду справи від 21.11.2005, від 01.12.2005, від 27.12.2005 та рішення від 11.01.2006 за юридичною адресою ОП "Степове", зазначеною в договорі оренди від 30.04.96, Статуті ОП "Степове та відзиві відповідача на позовну заяву. Тим більше, що заявами ОП "Степове" (а.с. 51, 56, 60, 104, 105, том 1) підтверджується отримання відповідачем ухвал господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2004, від 20.04.2004та від 18.05.2004, які передували призначенню судово-бухгалтерської експертизи.

Окрім того, слід зазначити, що чинне процесуальне законодавство вказує на обов'язок суду розсилати ухвали саме підприємствам як сторонам по справі (ст.87 ГПК України (1798-12) ), але аж ніяк не за місцем проживання представників сторін (ст.28 ГПК України (1798-12) ), на чому помилково наполягає скаржник, зазначаючи місце проживання свого керівника тільки при поданні апеляційної скарги на рішення від 11.01.2006 у даній справі.

Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не наділяє господарські суди повноваженнями перевіряти відповідність зазначених у процесуальних документах юридичних адрес сторін по справі їх дійсному місцезнаходженню та встановлювати таке місцезнаходження, а відтак, обставини повернення поштовим відділенням процесуальних документів, надісланих судом за юридичною адресою скаржника, з відмітками на конверті від 05.04.2003 (а.с. 49, том 1), можуть бути лише підставою для звернення з відповідними претензіями до установи зв'язку .

Касаційна інстанція також відхиляє безпредметні посилання скаржника на неправомірне прийняття судом першої інстанції до розгляду неналежно оформленої позовної заяви, оскільки такі заперечення по суті зводяться до оскарження ухвали від 24.03.2004 про порушення провадження у справі. Проте, виходячи зі змісту ст.ст.64, 111-13 ГПК України (1798-12) ухвала про порушення провадження у справі не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Не можуть бути прийняті до уваги твердження скаржника щодо позбавлення його права оскаржити висновок судової експертизи, оскільки згідно з ч.5 ст.42 ГПК України (1798-12) висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом в сукупності з усіма іншими доказами по справі.

Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 у справі №8/135 залишити без змін, а касаційну скаргу ОП "Степове" -без задоволення.