4/352 Про витребування майна з чужого володіння - Текст документа

У липні 2001 року ВАТ "Луганськгаз" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" (ВАТ "ЛИНОС") про витребування майна з чужого володіння 103, 364 т. бензину марки А-80.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що під час проведення у 1998 році взаємозаліку ВАТ "ЛИНОС" було передано у власність ВАТ "Луганськгаз" 170, 091 тонн бензину марки А-80, який було залишено на відповідальне зберігання у ВАТ "ЛИНОС", про що свідчить акт прийома -передачі № 329 від 24.07.1998 р. На час звернення до суду за ВАТ "ЛИНОС" заборгованість становить 103,364 тн. бензину марки А-80.

Відповідач позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що позивач не довів право вимоги передати йому 103,364 тн. бензину марки А-80. Акт прийому -передачі нафтопродуктів від 01.07.1998 р., на який посилається позивач не може бути належним доказом передачі зазначеного бензину тому, що ні ВАТ "Луганськгаз" ні Лисичанське міжрайонне управління з експлуатації газового господарства не вказані як такі, що передали нафтопродукти на зберігання відповідачу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.05.2006 (суддя Рябцева О.В.) позовні вимоги ВАТ "Луганськгаз" задоволені в повному обсязі з посиланням на те, що документально підтверджено факт передачі відповідачу на зберігання 170,901 тон бензину марки А-80 та факт не повернення позивачу з вказаного зберігання 103, 364 тон бензину.

За апеляційною скаргою ВАТ "ЛИНОС" Луганський апеляційний господарський суд (судді Семендяєва I.В., Баннова Т.М., Єжова С.С.) переглянувши рішення в апеляційному порядку, постановою від 04.07.2006 залишив рішення суду першої інстанції без змін з тих же підстав.

ВАТ "ЛИНОС" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову від 04.07.2006 Луганського апеляційного господарського суду в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заявник в касаційній скарзі посилається на те, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції припустився порушень норм матеріального права, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, а саме, залишено недоведеним факт передачі відповідачеві бензину марки А-80 в кількості 103,364 тон. Крім того, судами було прийнято в якості доказу документ -акт приймання-передачі нафтопродуктів від 10.07.1998 року, що не відповідає вимогам законодавства, а отже не може бути належним доказом у справі.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Луганськгаз" просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки твердження відповідача про допущення судами порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а також твердження, що акт приймання -передачі нафтопродуктів від 01.07.1998 року не може бути належним доказом у справі є необгрунтованими і не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанцій ВАТ "Луганськгаз" 17.07.1998 здійснив погашення заборгованості ВАТ "ЛИНОС" перед місцевим бюджетом на суму 91000 грн., що підтверджується протоколами взаєморозрахунків між розпорядником коштів, який фінансується з місцевого бюджету та платником податків від 17.07.1998 № 63 та № 66.

Відповідач в свою чергу 01.07.1998 передав позивачу в особі Управління по експлуатації газового господарства Лисичанська нафтопродукти в кількості 170,091 тон по ціні 445, 84 грн. на загальну суму 91000 грн. 05 коп., що підтверджується актом приймання -передачі нафтопродуктів від 01.07.1998, підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств.

Вказаним актом передбачено, що вищевказана кількість нафтопродуктів знаходиться на зберіганні у ВАТ "ЛИНОС" та буде відвантажена по рознарядці ВАТ "Луганськгаз".

Дійсність даної угоди, оформленої актом прийому -передачі нафтопродуктів від 01.07.1998, була предметом розгляду господарського суду Луганської області у справі № 9/20пд за позовом ВАТ "ЛИНОС" до ВАТ "Луганськгаз".

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.08.2005 у справі № 9/20пд у задоволенні позовних вимог ВАТ "ЛИНОС" було відмовлено.

Вказаним судовим рішенням був підтверджений факт укладення 01.07.1998 р. угоди зі зберігання нафтопродуктів між ВАТ "Луганськгаз" та ВАТ "ЛИНОС" у формі акта приймання-передачі.

Вказане рішення суду у справі № 9/20пд судами апеляційної та касаційної інстанцій залишено без змін.

За приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Підставою виникнення даного господарського спору є зобов"язання відповідача повернути позивачу 103,364 тони бензину марки А-80, які були передані на схов відповідно до акта прийому -передачі нафтопродуктів від 01.07.1998 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, сторони вільно виявили своє бажання і домовились укласти угоду у певній формі, узгодили її умови, підписали акт прийому-передачі нафтопродуктів від 01.07.1998 та приступили до його виконання.

Двосторонньо складеними актами звіряння відносно наявності залишку бензину марки А-80 в резервуарах, що належить Лисичанському УЕГГ, який знаходиться у ВАТ "ЛИНОС" встановлено, що у ВАТ "ЛИНОС" знаходиться на відповідальному зберіганні станом на 25.10.1999 р. - 116,951 тон бензину, станом на 26.05.2000р. - 116,951 тон, станом на 14.07.2000 р. -110,100 тон. Також між сторонами у справі здійснювалось листування стосовно видачі позивачу бензину марки А-80 і відповідач відпускав бензин позивачу із тієї кількості, що позивач 01.07.1998 передав відповідачу на схов.

Статтею 423 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) передбачено, що коли на схов здано речі, визначені в договорі лише родовими ознаками, то при відсутності іншої угоди ці речі переходять у власність охоронця і він зобов'язаний повернути стороні, яка їх здала на схов, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і якості.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

А тому, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та зобов'язання ВАТ "ЛИНОС" повернути ВАТ "Луганськгаз" 103, 364 тн. бензину марки А-80.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Луганської області від 22.05.2006 та постанову від 04.07.2006 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 4/352 господарського суду Луганської області та залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" (ВАТ "ЛИНОС") без задоволення.