ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
12 жовтня 2006 р.
№ 36/150
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.I. -доповідача,
суддів :
Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників : від позивача
Неколяки В.I., Кушніренко I.О.,
від відповідача
Процюка О.В.,
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Київський ремонтно-механічний завод"
на постанову
від 6 липня 2006 року Київського апеляційного господарського суду
у справі за позовом
ЗАТ фірма "Укргідроспецбуд"
до
ВАТ "Київський ремонтно-механічний завод"
про
визнання права власності,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна -гаражі легкових автомашин із зовнішніми межами "17,2х7 м", вбудовані в двоповерхову будівлю по вул.Гарматній, 6 в м.Києві.
Рішенням господарського суду м.Києва від 15 травня 2006 року (суддя Трофименко Т.Ю.) в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2006 року рішення господарського суду скасоване. Прийняте нове рішення, яким позов Закритого акціонерного товариства фірма "Укргідроспецбуд" до Відкритого акціонерного товариства "Київський ремонтно-механічний завод" про визнання права власності задоволений.
Визнано за Закритим акціонерним товариством фірма "Укргідроспецбуд" право власності на об'єкт нерухомого майна - гаражі легкових автомашин із зовнішніми розмірами "17,2 х 7 м", вбудовані в двоповерхову будівлю по вул. Гарматній, 6 у м.Києві. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.
У касаційній скарзі ВАТ "Київський ремонтно-механічний завод" просить скасувати вказану постанову суду, як прийняту з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 5 лютого 1992 року між Українською корпорацією "Укрмонтажспецбуд" та спеціалізованим орендним підприємством "Укргідроспецбуд" був укладений договір оренди, згідно умов якого орендодавець здав, а орендар прийняв в оренду державне майно спеціалізованого тресту "Укргідроспецбуд" строком на 5 років.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору, орендар набув статусу орендного підприємства з моменту підписання договору оренди та став правонаступником тресту "Укргідроспецбуд".
Умовами укладеного договору, п.1.5 договору сторони передбачили, що передача майна в оренду не змінювала форму власності майна. Власником майна, до моменту викупу, залишалась держава, а орендар володів і користувався майном.
Наказом №207 від 16.08.1993 року Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву орендному спеціалізованому підприємству "Укргідроспецбуд" був наданий дозвіл на приватизацію державного майна через його викуп.
Згідно п.3.1 Плану приватизації, затвердженого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву в 1993 році, до складу підприємства ввійшли виробничі орендні підрозділи: 5 спеціалізованих і 3 будівельно-монтажні управління, завод "Буддеталь", автобаза, управління виробничо-технологічної комплектації, підсобне сільське господарство, виконавчий апарат підприємства, а також об'єкти соціально-побутового значення.
Відповідно до пункту 7 розділу XI Плану приватизації, вартість державного майна згідно з матеріалами індексації, інвентаризації, акту оцінки вартості майна, а також з урахуванням пропозицій організації орендарів та корпорації "Укрмонтажспецбуд" становила 4 981759 тис. крб.
26 листопада 1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву (продавцем) та організацією орендарів спеціалізованого орендного підприємства "Укргідпоспецбуд" (покупцем) був укладений договір №30 купівлі-продажу державного майна. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу орендного спеціалізованого підприємства "Укргідроспецбуд", який знаходився за юридичною адресою: м. Київ-67, вул. Гарматна, 6.
На підставі п.1.4 договору купівлі-продажу №30 право власності на відчужуване майно підтверджується Планом приватизації, а до покупця право власності на державне приватизоване майно переходить з дня підписання сторонами і нотаріального посвідчення цього договору (пункт 2.3 договору).
На майно цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Ургідроспецбуд", придбане за договором купівлі-продажу №30, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву 21 червня 1994 року було видано свідоцтво про власність №54.
При розгляді справи суд апеляційної інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи документів, правильно визнав належними та допустимими доказами документи, надані позивачем в підтвердження передачі у власність орендного спеціалізованого підприємства "Укргідроспецбуд", правонаступником якого є позивач, об'єкту нерухомого майна - гаражів легкових автомашин із зовнішніми розмірами "17,2 х 7 м", вбудованих в двоповерхову будівлю по вулиці Гарматній, 6 в м. Києві.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що передані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву гаражі легкових автомашин, вбудовані в двоповерхову будівлю по вулиці Гарматній, 6 в місті Києві, використовуються для потреб підприємства, як невід'ємна частина цілісного майновою комплексу, знаходяться на балансі позивача як основні фонди, по них проводиться інвентаризація та індексація, а також за землю, на якій знаходяться гаражі, в установленому законом порядку сплачується земельний податок.
На підставі договору №1-02/9 від 6 березня 2002 року про спільне користування земельними ділянками, розташованими за адресою: м. Київ, вул.Гарматна, 6, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони спільно використовують ділянки землі, відведені управлінню і ділянку №б - гаражі управління над якими побудовано адміністративну будівлю заводу площею 129, 5 кв.м.
Цілісний майновий комплекс по вул.Гарматній, 6 в м.Києві 27.01.1996 року Київським міським бюро технічної інвентаризації зареєстрований за організацією орендарів спеціалізованого орендного підприємства "Укргідроспецбуд", про що видане реєстраційне посвідчення.
Вбудовані в двоповерхову будівлю по вулиці Гарматній, 6 в місті Києві гаражі легкових автомашин, згідно з даними книг реєстрації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, зареєстровані за організацією орендарів спеціалізованого орендного підприємства "Укргідроспецбуд" і значаться під літерою "Ф".
Згідно ст.33 Господарського процесуального Кодексу України (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наявність документів, на які посилається відповідач, не є доказом, що підтверджує його права власності на спірний об'єкт нерухомості.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення місцевого суду прийшов до правильного висновку про визнання за позивачем права власності на майно цілісного майнового комплексу орендного спеціалізованого підприємства "Укргідроспецбуд", який знаходиться за юридичною адресою: м.Київ-67, вул. Гарматна, 6 та до складу якого входять вбудовані в двоповерхову будівлю по вулиці Гарматній, 6 в м. Києві, гаражі легкових автомашин розміром "17, 2 х 7 м", передані йому Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву.
Господарський суд апеляційної інстанції повно та всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним по справі доказам та прийняв законну і обгрунтовану постанову, яка відповідає матеріалам справи та вимогам закону, що регулює дані правовідносини, тому її необхідно залишити без змін.
Доводи, викладені в касаційній скарзі відповідачем, суд вважає не обгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними в справі доказами і не відповідають нормам діючого законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 6 липня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Київський ремонтно-механічний завод" - без задоволення.
|
Головуючий, суддя В.Дерепа
С у д д і Б.Грек
Л.Стратієнко
|
|