Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

Дерепи В.I.,

суддів

Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

на

рішення господарського суду Житомирської області від 29 червня 2006 року

у справі

№ 12/1370

за позовом

відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до

приватного виробничо-комерційного підприємства "Будкомплектація"

про про стягнення 2 478,64 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача -Венгерук С.Ю.

відповідача -Сторожук О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29 червня 2006 року (суддя О.Тимошенко) в позові відмовлено через недоведеність.

В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", не погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом, просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а позов задовольнити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Житомирської області норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 30 серпня 2000 року між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" та приватним виробничо-комерційним підприємством "Будкомплектація" було укладено договір № 1413 про постачання електричної енергії.

Відповідно до пунктів 1.1, 4.1 і 6.2 договору від 30.08.2000 року ПВКП "Будкомплектація" зобов'язане сплачувати вартість електричної енергії в розрахунковий період з 16 числа поточного місяця до 15 числа наступного місяця.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язан ає виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевим господарським судом встановлено, що Додатком № 1 до договору від 30.08.2000 року не було встановлено граничний обсяг споживання електричної енергії відповідачу в квітні 2005 року, на протязі якого відповідачем було спожито електроенергії 2 221 кВт/год на суму 743,29 грн.

За спожиту електроенергію відповідач розрахувався лише 25.04.2005 року (платіжне доручення від 25.04.2005 року на суму 742 грн.), тобто з порушенням строку, встановленого пунктами 4.1, 6.2 договору.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , пункту 13 Порядку п чання електричної енергії споживачам в редакції постанови Кабінету Міністрів України 09.04.2002 року № 475 (475-2002-п) (надалі -Порядок) відповідач за перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії повинен сплачувати енергопостачальній організації п'ятикратну вартість електроенергії, спожитої понад обумовлений цим договором обсяг.

У зв'язку з цим позивачем було направлено відповідачу повідомлення з вимогою сплатити п'ятикратну вартість спожитої електроенергії та рахунок від 04.05.2005 року на суму 2 478,64 грн. санкцій, який відповідач на момент подання позову не сплатив.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що договірні (граничні) величини потужності доводяться енергопостачальною організацією до відома споживача письмовими повідомленнями, що є невід'ємною частиною договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду.

Договірною величиною згідно з пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕУ від 31.07.1996 року № 28, є узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний період. Гранична ж величина споживання доводиться споживачу до початку наступного розрахункового періоду та коригується до рівня фактично сплаченої за попередній місяць, а не за розрахунковий період. Нарахування санкцій у вигляді п'ятикратної вартості спожитої електроенергії на підставі частини 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) снюється на різницю фактично спожитої і договірної величини.

Оскільки відповідачем не було допущено перевищення договірної величини споживання електроенергії, господарський суд Житомирської області правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 2 478,64 грн. санкцій за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в квітні 2005 року.

Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті судового акта є безпідставними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 29 червня 2006 року у справі № 12/1370 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" - без задоволення.