Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.I. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні у м. Києві

за участю представника позивача:

Шандрука О.Т.

касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

на постанову

від 24.05.2006

Запорізького апеляційного

господарського суду

у справі

№ 10/359-05

господарського суду

Херсонської області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна"

про

стягнення 7352,20 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" про стягнення з відповідача 7352,20 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.01.2006 у справі № 10/359-05 позов задоволено. Стягнено з ТзОВ "Агрофірма "Україна" на користь ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" 7352,20 грн. заборгованості.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 вищезазначене рішення суду скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 24.05.2006, а рішення суду першої інстанції від 10.01.2006 залишити без змін. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 99 ГПК України (1798-12) , ст. 251 ЦК України (435-15) .

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування Запорізьким апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач відповідними платіжними дорученнями перерахував на рахунок позивача 1900,00 грн., посилаючись на договір № 831/1 від 15.10.2004, тоді як на виконання договору № 831/2 від 25.08.2004 перерахування відповідачем не здійснювалися. Крім того, договором № 831/2 від 25.08.2004 строки, в які відповідач повинен провести перерахування, не визначені. А оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу на підставі ст. 530 ЦК України (435-15) , у останнього не наступив час розрахунків.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Як встановлено судом першої інстанції, 25.08.2004 між позивачем, відповідачем та Великолепетиським хлібокомбінатом райспоживспілки був укладений договір № 831/2 про перевід боргу, згідно якого відповідач зобов'язався погасити позивачу борг в сумі 9252,20 грн., який виник у Великолепетиського хлібокомбінату райспоживспілки перед ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" за спожиту електроенергію.

Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини були встановлені судом першої інстанції, відповідач частково визнав прийняті на себе зобов'язання, перерахувавши позивачу 1900,00 грн. платіжними дорученнями, у зв'язку з чим за ним залишилась решта заборгованості в сумі 7352,20 грн.

У цьому зв'язку висновок апеляційного суду про те, що відповідачем не здійснювалися перерахування на виконання договору № 831/2 від 25.08.2005 є безпідставним.

Згідно зі ст. 193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наведеним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов до правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог, оскільки заборгованість відповідача за спожиту електроенергію в сумі 7352,20 грн. перед позивачем залишилась не погашеною.

Крім того, умовами договору передбачено, що впродовж кожного місяця після моменту укладення договору відповідач повинен перерахувати позивачу визначену умовами договору суму, тобто зі спливом кожного місяця, а саме до 25 числа місяця, у відповідача виникає обов'язок сплатити позивачу певну суму. У цьому зв'язку, висновок апеляційного суду про те, що час виконання зобов'язання з боку відповідача ще не настав, не грунтується на фактичних обставинах справи.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 скасувати.

Рішення господарського суду Херсонської області від 10.01.2006 у справі № 10/359-05 залишити без змін.