ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 р.
№ 31/55
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка I.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного інституту "УкрНДIпроцивільсільбуд" на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року у
справі №31/55 за позовом Державного інституту
"УкрНДIпроцивільсільбуд" до Закритого акціонерного товариства
"Укрбудінвест" про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 39 525 грн. у зв'язку з неналежним
виконанням останнім зобов'язання за договором з оплати за виконані
проектні та пошукові роботи.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.02.2006 року
позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.05.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено і
позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь
позивача заборгованість в сумі 11 527 грн., а в решті позову
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом
порушено норми матеріального та процесуального права, і тому
просить прийняту ним постанову скасувати та прийняте нове рішення
про задоволення позову в повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не
надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2001 року між
сторонами було укладено договір №21028 на створення
науково-технічної продукції, за умовами якого позивач (виконавець)
зобов'язується виконати робочий проект коригування 60-ти
квартирного житлового будинку по вул. Миру в м. Iрпінь, а
відповідач (замовник) - оплатити вартість робіт.
П.2.1, 2.2 договору передбачено, що загальна вартість робіт
складає 159 998 грн. Порядок розрахунків визначено таким чином:
50% авансового платежу в розмірі 79 998 грн.; оплата проміжних
платежів по мірі виконання робіт та кінцевий розрахунок протягом 5
днів після підписання замовником акту здавання -приймання робіт.
До зазначеного договору у зв'язку із змінами об'єму робіт та
їх вартості укладались відповідні додаткові угоди: №1 від
30.01.2002 року, №2 від 04.11.2003 року, №3 від 18.06.2004 року.
№4 від 26.05.2004 року. №5 від 18.08.2004 року, №6 від 17.11.2004
року, №7 від 20.01.2005 року.
За додатковою угодою №1 від 30.01.2002 року змінилася
стадійність проектування, збільшилась кількість квартир та були
проведені додаткові роботи по інженерним мережам. Загальна
вартість робіт за цією додатковою угодою склала 209 447 грн.
Додатковою угодою №2 від 04.11.2003 року було збільшено
обсяги робіт, і тому загальна вартість робіт збільшилась та склала
254 537 грн.
Загальна вартість виконаних робіт за додатковою угодою
№1 -142 838 грн., за додатковою угодою №2- 111 698 грн., всього
254 536 грн., що підтверджується актами приймання -передачі
продукції.
Ст.ст.525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Відповідно до ст. 837 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик
виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а
замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач
виконав взяті на себе зобов'язання за спірним договором з
виконання проектних робіт, а відповідач взяті на себе зобов'язання
за спірним договором з оплати цих робіт виконав неналежним чином і
має заборгованість перед позивачем у розмірі 11 527 грн., що
підтверджується матеріалами справи.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку
про наявність правових підстав для стягнення заборгованості в сумі
11 527 грн. й обгрунтовано задовольнив позов в цій частині та
відмовив в решті позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю,
змінивши рішення суду першої інстанції.
Матеріали справи свідчать про те, що вказані висновки
апеляційного суду відповідають фактичним обставинам та наявним
матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є
законними та обгрунтованими.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в
порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 43, 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в
обгрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином
проаналізував відносини сторін.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував
обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої
апеляційної скарги, та обгрунтовано змінив рішення суду першої
інстанції. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом
постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі
змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків
апеляційного суду.
За таких обставин, прийнята постанова апеляційного суду
відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід
залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного інституту
"УкрНДIпроцивільсільбуд" залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006
року -без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді I. Вовк
П. Гончарук