14/299-ПД-05 Про визнання дійсним договору оренди цілісного майнового комплексу та визнання права оренди за вказаним договором - Текст документа

ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сезам" звернулося до суду з позовом до ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" про визнання дійсним договору № 992 оренди цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" - пансіонату "Ювілейний" від 28.10.2000 р. та визнання за ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сезам" права оренди за вказаним договором.

Під час розгляду справи ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" було подано зустрічний позов до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сезам" про визнання недійсним договорів оренди цілісного майнового комплексу № 992 від 28.10.1999 р. (зі строком дії 5 років), № 992 від 28.10.1999 р. (зі строком дії 15 років), № 992 від 28.10.2000 р. (зі строком дії 50 років), № 992 від 28.10.2001 р. (зі строком дії 50 років) та спонукання повернути об'єкт оренди.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.12.2005 р. (суддя Гридасов Ю.В.) первісний позов задоволено, визнано дійсним договір № 992 оренди цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" пансіонату "Ювілейний", розташованого за адресою Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, укладений 28.10.2000 р. між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та КВКФ "Сезам", правонаступником якого є ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сезам", (зі строком дії 50 років) та визнано за ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сезам" право оренди за вказаним договором оренди.

Крім того, вказаним рішенням зустрічний позов задоволено частково, визнано недійсним договір № 992 оренди цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" пансіонату "Ювілейний", розташованого за адресою Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, укладений 28.10.2001 р. між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та КВКФ "Сезам" (зі строком дії 50 років), без застосування наслідків недійсності договору.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. (судді: Мірошниченко М.В. -головуючий, Радченко О.П., Хуторной В.М.) апеляційну скаргу ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 27.12.2005 р. -без змін.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та Фонд державного майна України звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.

В своїй касаційній скарзі Фонд державного майна України просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. і рішення господарського суду Херсонської області від 27.12.2005 р. та направити справу на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

В свою чергу ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. і рішення господарського суду Херсонської області від 27.12.2005 р. та прийняти нове рішення, яким провадження у справі за позовом ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сезам" до ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" про визнання дійсним договору оренди цілісного майнового комплексу № 992 від 28.10.2000 р. та визнання права оренди за вказаним договором припинити, а зустрічний позов ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сезам" про визнання недійсним договорів оренди цілісного майнового комплексу № 992 від 28.10.1999 р., № 992 від 28.10.2000 р., № 992 від 28.10.2001 р. та спонукання повернути об'єкт оренди задовольнити в повному обсязі.

На думку заявників касаційних скарг, судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Розгляд касаційних скарг колегією суддів Вищого господарського суду України призначено на 04.10.2006 р.

04.10.2006 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 11.10.2006 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 28.10.1999 р. між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (орендодавець) і КВКФ "Сезам" (орендар), правонаступником якої є ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сезам", був укладений договір оренди № 992, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс дочірнє підприємство ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" - пансіонат "Ювілейний", розташований за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.10.1997 р., та становить 1 278 874,00 грн. Договір укладено строком на 5 років -з 28.10.1999 р. до 28.10.2004 р.

01.11.1999 р. за актом приймання-передачі орендованого майна відповідач передав майно пансіонату "Ювілейний" позивачу.

В той же час, не розриваючи попереднього договору, 28.10.1999 р. між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (орендодавець) і КВКФ "Сезам" (орендар) був укладений договір оренди № 992, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс дочірнє підприємство ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" - пансіонат "Ювілейний", розташований за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.10.1997 р., та становить 1 278 874,00 грн. Договір укладено строком на 15 років -з 28.10.1999 р. до 28.10.2014 р.

В подальшому 28.10.2000 р. між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (орендодавець) і КВКФ "Сезам" (орендар) був укладений договір оренди № 992, предметом якого є оренда цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" - пансіонату "Ювілейний", на строк 50 років -з 28.10.1999 р. до 28.10.2049 р.

Згодом 28.10.2001 р. між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (орендодавець) і КВКФ "Сезам" (орендар) був укладений договір оренди № 992, предметом якого є оренда цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" - пансіонату "Ювілейний", на строк 50 років -з 28.10.1999 р. до 28.10.2049 р.

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Згідно з ст. 220 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами (новація).

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах фактично мала місце новація договору оренди № 992, а саме договір оренди № 992 від 28.10.1999 р. (з терміном дії 5 років) та договір оренди № 992 від 28.10.1999 р. (з терміном дії 15 років) були замінені дією договору оренди № 992 від 28.10.2000 р. (з терміном дії 50 років).

Таким чином, сторони договору оренди № 992 від 28.10.2000 р. замінили первісні зобов'язання з оренди майна новим зобов'язанням з оренди того ж самого майна, встановивши інший строк дії оренди.

При цьому, передача предмету оренди орендарю за актом приймання-передачі орендованого майна від 01.11.1999 р. та безперервний характер правовідносин з оренди майна між сторонами позбавляє необхідності сторони складати та підписувати новий акт прийому-передачі предмету оренди під час укладання договору оренди № 992 від 28.10.2000 р.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що відповідачем в касаційній скарзі не спростовано факт новації договору оренди № 992. Також, посилання відповідача на те, що вищевказані договори оренди є лише окремими договорами між сторонами про той ж предмет та за тих же умов, визнаються колегією суддів безпідставними.

Крім того, договір оренди № 992 від 28.10.2000 р. укладений на строк 50 років -з 28.10.1999 р. до 28.10.2049 р. охоплює своєю дією договори оренди № 992 від 28.10.1999 р. (з терміном дії 5 років) та від 28.10.1999 р. (з терміном дії 15 років).

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що встановлення початку строку дії договору оренди № 992 від 28.10.2000 р. до моменту укладання самого договору оренди не суперечить самій правовій природі договору та порядку його укладення.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством. Тобто, діючим на момент укладення спірних договорів законодавством не було заборонено передбачати в договорі умови, згідно яких положення цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення. Більш того, така можливість прямо передбачена ст. 631 Цивільного кодексу України (435-15) .

Iнший договір оренди № 992 від 28.10.2001 р., дійсність якого заперечується обома сторонами, не відповідає вимогам закону, а саме ст. 62 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , оскільки, як встановлено судами, у якості представника орендаря виступила неуповноважена особа неіснуючого підприємства у зв'язку з тим, що відповідно до довідки Хотинського районного відділу статистики від 02.03.2001 р. № 281 та п. 1.1 Статуту позивача на момент підписання договору № 992 від 28.10.2001 р. КВКФ "Сезам" була реорганізована і з 02.03.2001 р. до ЄДРПОУ було вже включене ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сезам".

Враховуючи вказане, судом першої інстанції обгрунтовано задоволено частково зустрічний позов та визнано недійсним договір оренди № 992 від 28.10.2001 р. на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) .

Посилання відповідача на недійсність як договорів оренди № 992 від 28.10.1999 р., так і договору оренди № 992 від 28.10.2000 р. не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем не доведено, що передача пансіонату в оренду за орендну плату у розмірі 31 540,50 грн. на рік не сприяє отриманню прибутку товариством, а завдає збитків, що, на думку відповідача, є підставою для визнання спірних договорів недійсними відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , як таких, що укладені юридичною особою всупереч встановленим цілям її діяльності.

У зв'язку з чим, твердження відповідача в касаційній скарзі щодо збитковості укладених договорів оренди не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції з огляду на межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, встановлені ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) , відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору про спільну діяльність № 938 від 16.07.1997 р., укладеного між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та його дочірнім підприємством "Ювілейний" з метою реалізації наказу ФДМУ від 14.01.1997 р. №2-ДАТ, матеріально-технічна база колишнього пансіонату "Ювілейний" передається в оперативне управління дочірнього підприємства та є спільною частковою власністю ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" і ДП "Ювілейний" ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

Згідно з ст. 113 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.

Положення ст. 432 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) передбачають, що учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Враховуючи те, що при укладанні ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" договору оренди дочірнє підприємство "Ювілейний" ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", як учасник, надало свою згоду на передачу майна в оренду шляхом підписання акта приймання-передачі від 01.11.1999 р., користування спільним майном учасників договору про спільну діяльність № 938 відбулось за спільною згодою таких учасників.

При цьому, доводи відповідача про те, що орендодавцем переданого в оренду майна за спірними договорами оренди могло бути лише дочірнє підприємство "Ювілейний" ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" спростовані судом апеляційної інстанції.

Крім того, судами встановлено, що об'єктом спірних договорів оренди є цілісний майновий комплекс дочірнє підприємство ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" - пансіонат "Ювілейний", склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу, складеного станом на 01.10.1997 р., та становить 1 278 874,00 грн.

Отже, об'єктом спірних договорів оренди є майно, а саме цілісний майновий комплекс, а не юридична особа, що відповідає приписам ст. 256 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) та ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Враховуючи вказане, спірні договори оренди містять таку істотну умову, як об'єкт оренди.

Що стосується інших істотних умов на відсутність яких посилається відповідач, то, як встановлено судом апеляційної інстанції, умова про страхування орендарем взятого ним в оренду майна визначена в п. 5.4 договорів оренди, а обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна безпосередньо врегульовані ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку" (3745-12) .

Крім того, орендарем був укладений з національною акціонерною страховою компанією "Оранта" договір страхування майна, що знаходиться в оренді від 27.12.2005 р. № 206. Також, орендарем був укладений договір № 5351 від 22.07.2002 р. з ЗАТ "Охорона-Комплекс" в особі Херсонського представництва ДЗАТ "Охорона-Комплекс", на виконання якого здійснені роботи з установки пожежної сигналізації тощо, та договір про проведення державної експертизи стану пожежної безпеку об'єкту від 25.05.2005 р. № 56 з Голопристанським районним відділом ГУ МНС України в Херсонській області, відповідно до якого проведена експертиза стану пожежної безпеки пансіонату "Ювілейний".

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" створено відповідно до наказу ФДМУ від 29.02.1996 р. №31-АТ шляхом перетворення державного підприємства "Херсонський бавовняний комбінат" у відкрите акціонерне товариство.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, є Фон д державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, пансіонат "Ювілейний" увійшов до статутного фонду ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

Вказані обставини не можуть бути спростовані судом касаційної інстанції в силу приписів ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) .

Отже, Фонд державного майна України не повинен бути орендодавцем цього майна.

У зв'язку з чим, доводи Фонду державного майна України в касаційній скарзі не дають підстав для скасування винесених у справі судових рішень. Також, не вбачається порушень судами вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, на які посилається зазначений заявник касаційної скарги.

На підставі вищенаведеного в сукупності колегія суддів визнає законним та обгрунтованим висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що під час розгляду справи судом встановлена невідповідність вимогам закону тільки договору оренди № 992 від 28.10.2001 р., а невідповідність вимогам закону інших договорів оренди сторонами не доведена і судом не встановлена.

При цьому, суди правомірно дійшли висновку про те, що підстави для проведення двосторонньої реституції внаслідок визнання недійсним договору оренди № 992 від 28.10.2001 р. у спірних правовідносинах відсутні, оскільки правовідносини сторін на даний час регулюються договором оренди № 992 від 28.10.2000 р., який є дійсним та виконується сторонами.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (435-15) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено судами, відповідач заперечував дійсність договору оренди № 992 від 28.10.2000 р., зокрема під час розгляду справи № 2-4046/2005 Дніпровським районним судом м. Херсона, та, як наслідок, не визнавав за позивачем право оренди за цим договором.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (435-15) передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких належить, зокрема, визнання права, а також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України (436-15) також передбачені шляхи захисту прав суб'єктів господарювання. Такими шляхами, зокрема, є визнання наявності або відсутності прав. Вказаною нормою також передбачена можливість захисту прав іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав відповідає чинному законодавству та суд першої інстанції дійшов законного і обгрунтованого висновку про задоволення первісних позовних вимог: визнання дійсним договору оренди від 28.10.2000 р. № 992 (зі строком дії 50 років) та визнання за позивачем права оренди (права орендаря) за вказаним договором.

За таких обставин справи суд касаційної інстанції дійшов висновку, що доводи касаційних скарг не спростовують висновків попередніх судових інстанцій та судами вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

У зв'язку з чим, оскаржувані рішення та постанова підлягають залишенню без змін, як законні та обгрунтовані.

Беручи до уваги наведене та керуючись положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 20 Господарського кодексу України (436-15) , ст. ст. 41, 48, 50, 62, 113, 220, 258, 256, 432, 631 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , ст. ст. 43, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 27.12.2005 р. у справі № 14/299-ПД-05 залишити без змін.