ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 р.
№ 45/153
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача
Гадомського Д.В. дов. від 14.08.06 р.
Відповідачів
Науменко С.В. дов. від 11.01.06 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Головного управління економіки та інвестицій виконавчого
органу Київської міської державної адміністрації
на постанову
від 16.06.2006року Київського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 45/153 господарського суду міста Києва
за позовом
Головного управління економіки та інвестицій виконавчого
органу Київської міської державної адміністрації
до
про
та за зустрічним позовом
до
про
Державного науково - виробничого підприємства "Центр
Будінвест"
стягнення 1123390,00грн.
Державного науково - виробничого підприємства "Центр
Будінвест"
Головного управління економіки та інвестицій виконавчого
органу Київської міської державної адміністрації
зміну умов договору
ВСТАНОВИВ:
Головне управління економіки та інвестицій Київської міської
державної адміністрації звернулось з позовом про стягнення
заборгованості за договором № 2164 від 09.03.2004рроку: основного
боргу, що складає 570800,00 грн., збитки від інфляції - 120090.00
грн., пеню -432500,00 грн.;
Державне науково-виробниче підприємство "Центр Будінвест"
звернулось з зустрічним позовом до Головного управління економіки
та інвестицій Київської міської державної адміністрації про зміну
умов договору № 2164 від 09.03.2004 року шляхом виключення з
розрахунків № 1 та № 2 до договору від 09.03.2004 року № 271/431
пунктів 6, встановлення розміру внеску пайової участі у розмірі
519 840,00 грн. та викладення п.2.2.1. договору від 09.03.2004 р.
№ 271\431 в іншій редакції.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2006 року
первісний позов задоволено частково, шляхом стягнення з Державного
науково-виробничого підприємства "Центр Будінвест" на користь
Головного управління економіки та інвестицій Київської міської
державної адміністрації 115 098грн. 20 коп. збитків від інфляції.
В частині стягнення основного боргу провадження у справі
припинено.
В задоволенні решти вимог первісного позивача та в
зустрічному позові відмовлено.
За апеляційною скаргою Державного науково - виробничого
підприємства "Центр Будінвест" Київський апеляційний господарський
суду постановою від 16.06.2006року рішення господарського суду
міста Києва від 26.04.2006 року скасував частково та прийняв
рішення, яким у первісному позові Головного управління економіки
Київської міської державної адміністрації до Державного
науково-виробничого підприємства "Центр Будінвест" в частині
позовних вимог про стягнення збитків від інфляції в сумі 120
090.00 грн. та пені в сумі 432 500,00 грн. -відмовив.
Зустрічний позов Державного науково-виробничого підприємства
"Центр Будінвест" апеляційний суд задовольнив частково, визнавши
недійсним пункти 6 розрахунку № 1 та розрахунку № 2 до договору №
2164 від 09.03.2004року, укладеного між Головним управлінням
економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації
та Державним науково-виробничим підприємством "Центр Будінвест" та
визнав недійсним частково пункт 2.1.2 зазначеного договору в
частині перерахування Головному управлінню економіки та інвестицій
пайового внеску у сумі 50 950 грн.
В решті вимог по зустрічному позову відмовив.
В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від
26.04.2006 року залишив без змін.
Головне управління економіки та інвестицій Київської міської
державної адміністрації подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду, в якій просить скасувати постанову, а рішення
залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, а саме: статті 631, 638, 16, 202 Цивільного
Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та частини 3 статті 101, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи рішення господарського суду
міста Києва частково скасовано постановою Київського апеляційного
господарського суду.
Приймаючи постанову апеляційний суд виходив з того, що
укладений сторонами договір не містить чіткого та однозначного
визначення строку виконання зобов'язань по договору, колегією
суддів не встановлено недотримання та порушення з боку відповідача
умов договору стосовно строку виконання зобов'язання, а також з
того, що на думку колегії зустрічний позов за своїм змістом
містить вимоги про недійсність окремої частини договору.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком за
наступних підстав.
В порушення пункту 8 статті 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Київський апеляційний господарський
суд частково скасовуючи рішення господарського суду міста Києва у
даній справі не навів доводи, за якими він не погоджується з
висновками суду першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з
матеріалів справи на підставі рішення Київської міської ради "Про
пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні
соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" від
27.02.2003 № 271/431 ( ra0271023-03 ) (ra0271023-03)
між сторонами 09.04.2004року
укладений договір № 2164 предметом якого, відповідно до пункту
1.1. є сплата Підприємством пайової участі (внесків) на створення
інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із
будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир 2860,12 кв.
м.) з вбудованими офісними приміщеннями загальною площею 622,0
кв.м. по вул.. Голосіївській, 45 у Шевченківському районі м.
Києва.
Відповідно до пункту 1.2 договору розмір пайового внеску,
згідно з розрахунками 1 та 2, становить 570800,00 грн.
Розділом 2 договору визначено, що забудовник (Підприємство)
зобов'язаний, зокрема: погодити з постійною комісією Київради з
питань бюджету та соціально-економічного розвитку розрахунки
розмірів пайової участі (п. 2.1.1. договору); перерахувати
Головному управлінню економіки та інвестицій пайовий внесок у сумі
570800,00 грн. в термін до 02.04.2004року на бюджетний рахунок
цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням
особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних
для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси
другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків
(ст. 11, 626 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), які мають виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, договору (стаття 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), а
одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються
(ст. 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Судами встановлено, що підприємство на підставі договору від
09.03.2004 року № 2164 платіжними дорученнями від 22.02.2006року №
959, від 24.02.2006 року № 961, від 09.03.2006 року № 988 всього
перерахувало позивачу 570800,00 грн., в зв'язку з чим як перша так
і апеляційна інстанції дійшли обгрунтованого висновку, що основний
борг підприємства перед Управлінням погашено повністю, а тому
провадження в частині стягнення основного боргу за первісним
позовом підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 432500,00
грн., то згідно із п. 3.1.1 договору у разі прострочення строків
сплати пайових внесків забудовник (відповідач) сплачує пеню у
розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну
добу прострочення строку сплати визначеного п. 2.1.2. цього
договору (п. 3.1., 3.1.1. договору від 20.07.2004).
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від
суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день
прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань
встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою
ставкою НБУ, за увесь час користування грошовими коштами, якщо
інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. В
свою чергу, статтею 2 Закону України "Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
від
22.11.1996 № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені обчислюється
від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної
облікової ставки Національного банку України, що діяла у період,
за який сплачується пеня. Крім цього, згідно з п. 6 ст. 232
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
нарахування штрафних
санкцій припиняється, якщо інше не встановлено законом або
договором, через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути
виконано.
Оскільки п. 3.1.1. договору від 09.03.2004 № 2164 не має
вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування
пені, ніж встановлено в ст. 232 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі
спливом 6 місяців.
Враховуючи що, як встановлено господарським судом міста
Києва, строк виконання зобов'язань за договором настав 02.04.2004,
то суд дійшов правильного висновку, що строк нарахування пені
припинився 03.10.2004.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до
вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Отже суд дійшов
правильного висновку, що строк позовної давності сплив 03.10.2005.
Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за
заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив
позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у
спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки Підприємством подано заяву про застосування строку
позовної давності до вимог Управління про стягнення пені, і строк
позовної давності за цією вимогою сплив, то господарський суд
першої інстанції правильно відмовив позивачу у стягненні з
підприємства пені в сумі 432500,00 грн.
Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі
120090,00 грн. господарським судом обгрунтовано задоволені в сумі
115098,20 грн. за період з квітня 2004 по грудень 2005 з огляду на
приписи статті 625 Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно з
якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Стосовно зустрічних вимог, то відповідно до частини 1 статті
651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зміна або розірвання
договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Згідно ст. 188 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому
порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або
договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або
розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій
стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію
про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після
одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її
розгляду.
При недотримання встановленої процедури у підприємства
відсутнє порушене право, яке підлягає захисту, тому господарським
суд міста Києва дійшов правильного висновку, що вимоги
підприємства до Управління про зміну умов договору шляхом
виключення з розрахунків № 1 та № 2 до договору від 09.03.2004 №
271/431 ( ra0271023-03 ) (ra0271023-03)
пунктів 6, встановлення розміру внеску
пайової участі у розмірі 519840,00 грн. та викладення п. 2.2.1.
договору від 09.03.2004року № 271/431 ( ra0271023-03 ) (ra0271023-03)
в іншій
редакції є необгрунтованими.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що
господарський суд першої інстанції в порядку статей 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав
юридичну оцінку наявним у справі доказам та дійшов обгрунтованого
висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо постанови апеляційного господарського суду, то касаційна
інстанції вважає що вона підлягає скасуванню як така, що прийнята
з порушенням вищезазначених норм цивільного, господарського та
господарсько процесуального законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від
26.04.2006року та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 14.06.2006року у справі № 45/94 господарського суду міста
Києва в частині залишення рішення господарського суду міста Києва
від 26.04.2006року без змін.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.06.2006року у справі № 45/94 господарського суду міста Києва в
іншій частині скасувати.
Касаційну скаргу Головного управління економіки та інвестицій
виконавчого органу Київської міської державної адміністрації
задовольнити.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н.Волковицька
Л.Рогач