38/559 Про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення - Текст документа

Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

- Акціонерного товариства "Україна-Холдинг-Лізинг"; - Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.

розірвання договору та повернення майна,

За участю представників сторін:

від позивача:

не з'явився

від відповідача 1: від відповідача 2:

не з'явився Суслікова Н.М. -дов. №НОМЕР_2 від 21.01.2005 року ОСОБА_2. -дов. №НОМЕР_2 від 21.01.2005 року

від прокуратури:

Савицька О.В. -прокурор (посв. №231 від 20.07.2005 року

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.08.2006 року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Рогач Л. I., Полянський А. Г. касаційне подання Заступника прокурора міста Києва було прийняте до провадження, його розгляд призначений на 11 год. 00 хв. 10.10.2006 року.

У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки, справа № 38/559 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України, у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.

Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином. Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.08.2006 року про прийняття касаційного подання та призначення його до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , суд касаційної інстанції вважає, що неявка представників позивача та відповідача-1 не перешкоджає розгляду касаційного подання за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України (1798-12) без участі представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Заступник прокурора Подільського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовною заявою до Акціонерного товариства "Україна-Холдинг-Лізинг" про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. АДРЕСА_1, укладеного між сторонами, та про повернення нежилого будинку за адресою: м. Київ, вул. АДРЕСА_1, до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Ухвалою місцевого господарського суду від 09.11.2005 року до участі у справі як інший відповідач був залучений Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2006 року по справі № 38/559 (суддя Власов Ю. Л.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року (головуючий суддя Алданова С. О., судді Моторний О. А., Кошіль В. В.), в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Відзиви на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що, в силу положень статті 111-2 ГПК України (1798-12) , не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

За згодою сторін в судовому засіданні 10.10.2006 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача-2 та прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2003 року між позивачем та відповідачем-1 був укладений спірний договір № 86, за яким відповідач-1 придбав нежилий будинок площею 454,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. АДРЕСА_1 та зобов'язався сплатити за нього 863085 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору.

Згідно п.5.1. даного договору, відповідач-1 зобов'язався при зміні власника об'єкту приватизації покласти всі зобов'язання за цим договором на нового власника.

26.09.2003 року між відповідачами був укладений договір (реєстр. №НОМЕР_1), за яким відповідач-1 продав відповідачу-2 зазначений вище нежилий будинок площею 454,4 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. АДРЕСА_1.

З причини невиконання відповідачем-1 взятих на себе за договором № 86 зобов'язань, Заступник прокурора Подільського району міста Києва подав до суду позов в інтересах держави в особі Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить розірвати вказаний договір з цих підстав та повернути нежилий будинок до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Так, під час розгляду справи було встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2004 року порушено провадження у справі № 43/119 про банкрутство Акціонерного товариства "Україна-Холдинг-Лізинг". У газеті "Голос України" від 23.03.2004 року №54 (3304) було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача-1.

Згідно частин 1, 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк, що визнається колегією суддів касаційної інстанції, є граничним і поновленню не підлягає.

Як вбачається з пояснень представників сторін, позивач з заявою про визнання його кредитором відповідача-1 до Господарського суду міста Києва не звертався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2004 року у справі № 43/119 були визнані кредитори відповідача-1, серед яких позивач відсутній.

Постановою Господарського суду міста Києва від 30.06.2004 року по справі № 43/119 відповідач-1 визнаний ба нкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Отже, зважаючи на те, що підставою даного позову є порушення відповідачем-1 п.2.1. спірного договору щодо здійснення повної та вчасної оплати вартості нежилого будинку площею 454,4 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. АДРЕСА_1., на думку судової колегії Вищого господарського суду України, вимога позивача про здійснення відповідачем-1 розрахунку за придбаний за спірним договором об'єкт нерухомості є конкурсною, а сам позивач щодо відповідача-1 є конкурсним кредитором, у зв'язку з чим, відповідний висновок суду першої інстанції, підтверджений апеляційним господарським судом, є цілком вірним.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом, а так само і апеляційною інстанцією, зроблені вірні висновки, що зобов'язання відповідача-1 щодо здійснення розрахунку за придбаний за спірним договором об'єкт на даний час є погашеним (припиненим), а тому обставина здійснення чи нездійснення відповідачем-1 розрахунку за вищеназваний об'єкт не може бути підставою для розірвання спірного договору та повернення даного майна.

Крім того, слід зазначити, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2005 року у справі № 35/400 з відповідача-1 за позовом заступника прокурора Подільського району м. Києва на користь позивача була стягнута заборгованість в сумі 238000 грн. за спірним договором, а також пеня.

Згідно ч.2 статті 35 ГПК України (1798-12) , факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами в тому, що позивачем не дотриманий встановлений законом порядок розірвання договору.

Так, згідно ст. 188 Господарського кодексу України (436-15) , зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач, в порушення статей 33,34 ГПК України (1798-12) , не довів ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду, що він у встановленому законом порядку звертався до відповідача-1 з пропозицією розірвати спірний договір. Наявні в матеріалах справи листи позивача від 19.12.2003 року № 042/9/1-1614, від 15.12.2003 року №042/9/1-1587 до відповідача-1 не містять, з чим погоджується касаційна інстанція, пропозиції розірвати договір, а лише вказують на можливість поставлення даного питання в майбутньому.

Iнших доказів звернення позивача до відповідача-1 матеріали справи №38/559 не містять.

Щодо посилання скаржника на порушення відповідачем-1 п.5.1. спірного договору, яким визначено зобов'язання відповідача-1 при зміні власника об'єкту приватизації покласти всі зобов'язання за цим договором на нового власника, то невиконання відповідачем-1 даної умови договору не є, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, достатньою підставою для розірвання цього договору, оскільки зобов'язання відповідача-1 щодо спірного майна в будь-якому разі зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань в силу приписів ч. 3 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Таким чином, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що Господарський суд міста Києва, а так само і Київський апеляційний господарський суд, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, належним чином з'ясували обставини, що мають значення для справи та прийняли судові рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального законодавства.

Що стосується інших доводів, викладених Заступником прокурора міста Києва в касаційному поданні, то вони зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи. Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційного подання щодо переоцінки наявних у справі доказів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2006 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року в даному випадку не існує, а тому касаційне подання Заступника прокурора міста Києва задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 -11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційне подання Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року по справі № 38/559 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2006 року по справі № 38/559 залишити без змін.