ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 р.
№ 5/262
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу акціонерного комерційного банку
"Правекс-банк", м. Київ (далі - АКБ "Правекс-банк")
на рішення господарського суду Кіровоградської області від
27.03.2006
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 27.06.2006
зі справи № 5/262
за позовом АКБ "Правекс-банк"
до відкритого акціонерного товариства Кіровоградського
проектно-конструкторського інституту "Грунтопосівмаш", м.
Кіровоград (далі -ВАТ КПКI ( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтопосівмаш"),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору, на стороні позивача -комунального підприємства
"Міськреклама", м. Кіровоград (далі - КП "Міськреклама"),
про визнання права та стягнення 1023280,86 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
АКБ "Правекс-банк" -Непийводи М.О., Коробейнікової I.Л.,
ВАТ КПКI ( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтопосівмаш" -Романяка М.Я.,
КП "Міськреклама" -не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
АКБ "Правекс-банк" звернувся до господарського суду
Кіровоградської області з позовом про: визнання неправомірними дій
відповідача щодо самовільного демонтажу рекламних конструкцій
позивача; визнання права АКБ "Правекс-банк" на розміщення
рекламних щитів на фасаді будинку, розташованого у м. Кіровограді
по вул. Орджонікідзе, 7, а також стягнення з відповідача 12703
грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди. В
подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог в частині
стягнення матеріальної шкоди до 23280,86 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
27.03.2006 (суддя Змеул О.А.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2006
(колегія суддів у складі: суддя Логвиненко А.О. -головуючий, судді
Чус О.А., Павловський П.П.), у задоволенні позову відмовлено.
Названі рішення та постанову попередніх судових інстанцій з
посиланням на приписи статей 16, 27 Закону України "Про рекламу"
( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
, статті 1167 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), пункту 2 Типових правил
розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 23.09.1998 № 1511 ( 1511-98-п ) (1511-98-п)
, мотивовано
тим, що:
позивачем було розміщено зовнішню рекламу на фасаді названого
будинку без одержання відповідного дозволу відповідача;
вимога АКБ "Правекс-банк" про стягнення з ВАТ КПКI
( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтопосівмаш" 23280,86 грн. матеріальної шкоди, що
становить вартість конструкції вилученої зовнішньої реклами, не
підлягає задоволенню з огляду на збереження відповідачем
демонтованих рекламних щитів та можливість їх подальшого
використання;
відсутність ознак неправомірної поведінки у діях відповідача
виключає можливість стягнення з ВАТ КПКI ( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтопосівмаш" моральної шкоди.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АКБ
"Правекс-банк" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову
місцевого та апеляційного господарських судів на прийняти нове
рішення про задоволення позовних вимог. Скаргу мотивовано тим, що:
спірну зовнішню рекламу було розміщено позивачем з
дотриманням вимог законодавства;
оскільки здійснення контролю за дотриманням законодавства про
рекламу, в тому числі й вирішення питання щодо демонтажу рекламних
засобів, не належить до компетенції ВАТ КПКI ( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтопосівмаш", самовільний демонтаж відповідачем рекламних
конструкцій АКБ "Правекс-банк" є незаконним та порушує права
позивача як власника цих рекламних засобів;
неправомірність дій відповідача щодо вилучення конструкції
зовнішньої реклами АКБ "Правекс-банк" є підставою для стягнення з
відповідача моральної шкоди в порядку статті 1167 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено:
- за договорами оренди від 01.02.1998 та від 01.02.2000,
укладеними ВАТ КПКI ( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтопосівмаш" (орендодавець) та
АКБ "Правекс-банк" (орендар), позивач орендує другий поверх
будівлі, що розташована у м. Кіровограді по вул. Орджонікідзе, 7,
для розміщення Кіровоградської філії АКБ "Правекс-банк";
- на підставі листа відповідача від 29.03.1999 № 34, в якому
було висловлено згоду на розміщення на будинку ВАТ КПКI
( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтопосівмаш" вивіски з логотипом АКБ
"Правекс-банк", та рішення виконавчого комітету Кіровоградської
міської ради від 25.02.2004 № 244 позивачем було розміщено на
фасаді зазначеного будинку рекламний щит "Правекс-банк";
- лист відповідача від 29.03.1999 № 34 за формою та змістом
не відповідає узгоджувальній частині дозволу на розміщення
зовнішньої реклами, затвердженої додатком № 2 до Типових правил
розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 23.09.1998 № 1511 ( 1511-98-п ) (1511-98-п)
;
- 06.09.2005 відповідачем надіслано на адресу позивача вимогу
демонтувати вивіску "Правекс-банк" у зв'язку з відсутністю згоди
відповідача як власника будинку на розміщення цієї зовнішньої
реклами;
- у зв'язку з невиконанням позивачем зазначеної вимоги
30.10.2005 відповідач самостійно здійснив демонтаж названої
рекламної конструкції, повідомивши позивача про знаходження
вилученого рекламного щита на тимчасовому зберіганні у ВАТ КПКI
( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтопосівмаш";
- згідно з листом Управління містобудування, архітектури,
екології та земельних відносин від 17.10.2005 № 3943 дозвіл на
розміщення позивачем рекламного щита або вивіски на фасаді
зазначеного будинку зареєстровано не було;
- договором на тимчасове користування місцем розташування
рекламних засобів від 01.04.2004 № 52, укладеним АКБ
"Правекс-банк" та КП "Міськреклама", не передбачено розміщення
рекламних конструкцій позивача за адресою: м. Кіровоград, вул.
Орджонікідзе, 7.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання про
правомірність розміщення позивачем спірної зовнішньої реклами та
наявність підстав для відшкодування АКБ "Правекс-банк" майнової та
моральної шкоди внаслідок демонтажу та вилучення належної йому
конструкції зовнішньої реклами.
Статтею 1 Закону України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
(у
редакції, що діяла на момент розміщення спірної рекламної вивіски
АКБ "Правекс-банк") визначено, що зовнішня реклама -це реклама, що
розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних
конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на
зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного
обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
За приписами статті 16 названого Закону розміщення зовнішньої
реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що
надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад,
та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових
правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі
дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та
зміст зовнішньої реклами забороняється. Зовнішня реклама на
територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх
власників або уповноважених ними органів (осіб).
Аналогічна за змістом норма міститься і у пункті 4 Типових
правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 23.09.1998 № 1511 ( 1511-98-п ) (1511-98-п)
(у
редакції, що діяла на момент розміщення позивачем спірної
рекламної конструкції), за змістом якого на територіях, будинках і
спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або
уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних,
функціонально-планувальних, історико-культурних чинників,
типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил
благоустрою територій населених пунктів.
Пунктом 1 названих Правил передбачено, що дозвіл -це документ
установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на
підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської
ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний
строк та у певному місці. Відповідно до пункту 20 цих Правил
видача дозволу реєструється в журналі реєстрації заяв та дозволів
на розміщення зовнішньої реклами.
З огляду на наведені положення законодавства господарські
суди з урахуванням з'ясованих ними обставин справи, а саме -факту
відсутності належно оформленого дозволу на розміщення АКБ
"Правекс-банк" спірних рекламних конструкцій та відсутності
реєстрації такого дозволу уповноваженим органом, дійшли вірного
висновку про порушення позивачем передбаченого законом порядку
розміщення зовнішньої реклами на фасаді зазначеного будинку.
Відповідно до статті 19 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа має право
на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від
протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою заходів
протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним
засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту
права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також
наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Абзацом другим частини другої наведеної статті передбачено
можливість самостійного обрання особою способу самозахисту.
Таким чином, самовільний демонтаж відповідачем незаконно
розміщених рекламних щитів позивача на будівлі, що є власністю ВАТ
КПКI ( 1001-05 ) (1001-05)
"Грунтопосівмаш", підпадає під ознаки самозахисту
в розумінні статті 19 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а відтак не є
протиправним діянням.
Оскільки відповідно до статті 1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
необхідним елементом настання цивільно-правової відповідальності
за заподіяння моральної шкоди є протиправність поведінки її
заподіювача, підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди
не вбачається.
Господарські суди з урахуванням з'ясованих ними фактичних
даних дійшли вірного висновку й про відсутність у позивача
майнової шкоди внаслідок вилучення конструкції зовнішньої реклами,
оскільки демонтовані рекламні з огляду на їх збереження та
можливість подальшого використання не належать до категорії
збитків в розумінні статті 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Таким чином, судовими інстанціями з достатньою повнотою
встановлено обставини справи та їм дано правильну юридичну оцінку,
а тому передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних
рішень місцевого та апеляційного господарських судів не
вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Кіровоградської області від
27.03.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 27.06.2006 зі справи № 5/262 залишити без
змін, а касаційну скаргу акціонерного комерційного банку
"Правекс-банк" -без задоволення.
Суддя
В.Селіваненко
Суддя
Суддя
I. Бенедисюк
Б. Львов