Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Муравйов О.В.

судді

Полянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу

ТОВ "Альянс-Холдінг"

на

на постанову від 22.06.2006р. Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі

№ 2-2/6442-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом

ТОВ "Альянс-Холдінг"

до

ТОВ "Аврора - 95"

про

встановлення земельного сервітуту

За участю представників сторін:

позивача -не з'явилися,

відповідача -Дриженко Л.I.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) "Альянс-Холдінг" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до ТОВ "Аврора - 95" про встановлення земельного сервітуту площею 0,0834га.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги і просив встановити сервітут площею 0,08005га.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 р. (суддя Толпиго В.I.) позов задоволено. Встановлено постійний земельний сервітут площею 0,08005га для будівництва під'їзної дороги з метою проходу і проїзду транспорту до земельної ділянки ТОВ "Альянс -Холдинг", що знаходиться за адресою: Маломаякська сільська рада, с. Чайка, між пляжами пансіонату "Береговий" та ПП "Аврора -95" по території ПП "Аврора -95", що знаходиться за адресою: Маломаякська сільська рада, с. Чайка.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду апеляційна інстанція виходила з того, що місцевим судом в порушення ст.99 ЗК України, був встановлений сервітут не по наявному шляху з метою проїзду, а для будівництва під'їзної дороги, а також, що надання у постійне користування земельної ділянки відповідача не відповідає вимогам чинного земельного законодавства (ст.98 ЗК України).

Також, при вирішенні спору апеляційним судом було застосовано норми Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема положення ст.413 щодо помилкової вимоги позивача встановити не земельний сервітут, а суперфіцію, що є іншим видом речового права на чуже майно.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи подання порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального права.

У зв'язку з виходом судді Фролової Г.М. з відпустки, справа №2-2/6442-2006 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року №02-20/13 заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й., у складі: головуючий -суддя Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Фролова Г.М.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом участі у судовому засіданні касаційної інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , суд касаційної інстанції вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України (1798-12) без участі представника сторони, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надійшов.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Земельний сервітут регулюється спеціальними правилами ст.ст.98 - 102 Земельного кодексу України (2768-14) (далі -ЗК України). Положення Цивільного кодексу України (435-15) можуть поширюватися на відносини щодо земельного сервітуту лише в тих випадках, коли вони не врегульовані нормами земельного законодавства.

У відповідності зі ст.98 ЗК України, право земельного сервітуту -це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Отже, зміст земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою з метою усунення недоліків власної ділянки.

Залежно від мети використання обслуговуючої ділянки власником (користувачем) панівної ділянки земельні сервітути можуть бути строковими і постійними. До останнього належать сервітути, при яких одна ділянка постійно обслуговує іншу, підвищуючи її здатність задовольняти певні потреби власника (користувача) ділянки.

У ст.99ЗК України наведений перелік видів права земельного сервітуту, який не є вичерпним, що дає право вимоги встановлення й інших земельних сервітутів.

За змістом ч.2 ст.100 ЗК України, земельний сервітут встановлюється між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Якщо власники (користувачі) сусідніх ділянок не дійшли згоди щодо встановлення земельного сервітуту, то в такому випадку власник (користувач) повинен звернутися до суду з заявою про встановлення земельного сервітуту.

Місцевим судом було встановлено, що 26.03.2004 р. між сторонами по справі була підписана угода №1 (далі - Угода) про встановлення земельного сервітуту відносно суміжних земельних ділянок розташованих у районі с.Малий Маяк, м.Алушти, згідно якої, на ділянці відповідача для сумісного будівництва ряду об'єктів, зокрема під'їзної дороги від с.Чайка до території позивача з виїздом вище або нижче за ділянку, належну кадастровому центру (п.2 Угоди). Під'їзна автодорога запроектована на підставі ДБН 360-92. Ширина смуги руху - 3м.; - кількість смуг проїжджої частини - 2м.; - тротуару - 0,75м. (п.7.1 таблиці ). Такий вибір, як встановив суд, обумовлений великою крутизною ділянки проектування, що спричинило собою над граничні схили по трасі автодороги, великі підпірні стіни, необхідність забезпечення під'їзду до проектованого об'єкту і до суміжних об'єктів. Крім того, така конфігурація забезпечує безпеку руху.

На підтвердження свого висновку суд послався також і на висновок ТОВ "Тектоніка".

У матеріалах справи маються докази і того, що позивач звертався до відповідача з проектом договору про встановлення земельного сервітуту (копія договору від 24.02.2006р. та супровідний лист №32 від 24.02.2006р.).

Зазначений факт відображено й у рішенні місцевого суду.

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з господарським судом першої інстанції в тому, що позивач наданими матеріалами справи підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а відповідач в порушення статей 33, 34 ГПК України (1798-12) не довів протилежного, тому позов цілком обгрунтовано був задоволений Господарським судом Автономної Республіки Крим.

З огляду на те, що підставою скасування рішення від 25.04.2006 судом апеляційної інстанції стало неправильне застосування останнім ст.ст. 98, 99 ЗК України, та помилкове незастосування ст.100 ЗК України, а судом першої інстанції з достовірністю встановлено відповідність вимог позивача чинному земельному законодавству, і, ці обставини не спростовано апеляційним господарським судом, первісне рішення про задоволення позову є правомірним та підлягає залишенню без змін, а постанова апеляційної інстанції -скасуванню.

Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою присутнього представника відповідача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ч. 1 ст. 111-9, ч.1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс -Холдінг" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 року по справі №2-2/6442-2006 скасувати,

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 року по справі №2-2/6442-2006 залишити без змін.