Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Чабана В.В.,

розглянувши у відкритому засіданні матеріали

касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція", м. Київ

на

постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2006

у справі

господарського суду міста Києва № 42/678

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус",

м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція"

про

стягнення 100 773 грн. 50 коп.

за участю представників сторін:

від позивача -Нор А.Г.;

від відповідача -Мельник М.В., Румша, А.Л., Фещенко В.А.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрус" 24.11.2005 звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція" 100 773 грн. 50 коп. збитків, які виникли внаслідок неналежно виконання відповідачем умов договору на транспортування лікеро -горілчаних виробів, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2006 (суддя Паламар П.I.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 (судді: Григорович О.М. -головуючий, Гольцова Л.А., Рябуха В.I.), позовні вимоги задоволено та стягнуто 100 773 грн. 50 коп. збитків.

Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування рішень обох інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що вони ухвалені з порушенням матеріального права, оскільки між сторонами не укладено ні договір транспортного експедирування, ні договір перевезення вантажів, а надана позивачем факсокопія заявки не є належним та допустимим доказом укладення між сторонами договору.

Заслухавши представників сторін, та проаналізувавши мотиви, викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог господарські суди першої та другої інстанції виходили з того, що 01.01.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрус" (замовник) укладено договір на транспортне обслуговування, згідно якого маршрут, дата, час завантаження та вартість транспортно-експедиційних послуг визначаються у заявці, факсова копія якої має юридичну силу.

Вказане не суперечить частині 1 статті 207 Цивільного кодексу України (435-15) , згідно якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Судами встановлено, що на виконання договору перевізником була прийнята до виконання заявка без номера від 02.11.2005 на здійснення перевезення лікеро-горілчаних виробів за маршрутом м. Золотоноша - м. Донецьк -м. Маріуполь та перевізником указаний ПП "Гавриленко", водій Топчій Iгор, транспортний засіб автомобіль Рено, д.н. 07769 КА, н/п АА 3119 ХХ, що не суперечить приписам статті 932 Цивільного кодексу України (435-15) . Оскільки зазначеною нормою передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб, а у разі такого залучення - експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Замовник передав перевізнику лікеро-горілчані вироби на суму 100 773 грн. 50 коп., що підтверджується видаткових накладних №№ ПЛ-0002877, ПЛ-0003021, ПЛ-0003030 від 03.11.2005, проте перевізник не доставив за призначенням вантаж замовника.

Відповідно до пункту 2.1 договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за схоронність вантажу безпосередньо перед власником з моменту прийняття його до перевезення від вантажовласника до видачі його вантажоодержувачу.

Крім того, в силу статті 623 Цивільного кодексу України (435-15) боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.  Твердження заявника у касаційній скарзі про незаконність ухвалених судових рішень із посиланням на те, що у провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню Кулик О.Г. у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України (2341-14) , а також про те, що потерпілими у вказаній справі визнані, зокрема ТОВ "Петрус", яке заявило цивільний позов на суму 100 773, 50 грн., не піддають сумніву правильності висновків попередніх судових інстанцій.

Зважаючи на викладене, при ухваленні рішень, судами правильно встановлені фактичні обставини справи на основі всебічного, повного та безпосереднього дослідження наявних у матеріалах справи доказах. Правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7,- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 у справі господарського суду міста Києва № 42/678 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція" -без задоволення.