31/179-42/142 Про стягнення коштів на відшкодування витрат зі зберігання цінностей державного матеріального резерву - Текст документа

у лютому 2005 року ВАТ "Сірогозький комбінат хлібопродуктів" звернувся до суду з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 960 828,96 грн. на відшкодування витрат зі зберігання цінностей державного матеріального резерву у період з 14.11.2002 року по 25.01.2005 року.

Відповідач надав суду власний розрахунок витрат зі зберігання позивачем матеріальних цінностей державного резерву, за яким визнав свою заборгованість у розмірі 263 029,52 грн.

Рішенням господарського суду м.Києва від 10.06.2005 позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей 263 029,52 грн., а у решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2005 рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2005 скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2006 року постановлені у справі судові рішення скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи позивач уточнив суму позову і просив стягнути на його користь 951 740,59 грн., а рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2006 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційному порядку зазначене судове рішення не переглядалось.

Ухвалою Вищого господарського суду від 25.09.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на безпідставність неприйняття судом наданого ним розрахунку і часткового визнання позову, помилковість висновків щодо наявності боргових зобов'язань перед позивачем і просить постановлене судом рішення скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі мотиви, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини другої ст. 111-5 ГПК України (1798-12) та частин першої, другої статті 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено під час розгляду спору судом, а висновки суду грунтуються на наявних у справі матеріалах, спору щодо обсягів переданих позивачу на зберігання матеріальних цінностей на умовах договору від 1.08.1999 року, немає.

Не оспорюється відповідачем і те, що після визнання договору від 01.08.1999 недійсним, позивач продовжує зберігати цінності державного матеріального резерву, які є особливим державним запасом, що може використовуватись лише у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

Наведене позбавляє позивача можливості здійснювати операції з матеріальними цінностями державного резерву і покладає на нього обов'язок зберігати за законом ці цінності та надає йому право вимагати як плату за зберігання,, так і відшкодування витрат на зберігання цінностей державного запасу у обсягах, що не перевищують законодавчо встановленого розміру.

Згідно п.5 ст.11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , відшкодування витрат підприємствам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002 (532-2002-п) .

Зазначеним Порядком передбачено, що сума витрат, що підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням умов зберігання цінностей, середнього розміру витрат, розміру складських приміщень, резервуарів тощо, обсягу додаткових витрат та за формулою Вз = Кз х Sз + Дв, де Кз -середній розмір суми витрат на зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв.метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб.метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземного газового сховища; Sз -площа складського приміщення ( відкритого огородженого майданчика), об'єм холодильної камери (резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземного газового сховища); Дв -додаткові витрати.

Розрахунки обсягу витрат на зберігання цінностей державного матеріального резерву не суперечать методології, визначеній Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат пов'язаних з відшкодуванням витрат пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, встановленим постановою Кабінету Міністрів України №532 від 12.04.2002 року (532-2002-п) , підтверджуються даними щодо умов зберігання матеріальних цінностей, які Державний комітет України з державного матеріального резерву навів у акті від 20.10.2004 року, а також даними первинного бухгалтерського обліку та статистичної звітності підприємства і доводами касаційної скарги не спростовуються, а тому, за таких обставин, господарський суд обгрунтовано постановив про задоволення позову і підстав для скасування судового рішення, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.