Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Добролюбової Т.В.,

суддів :

Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторін:

позивача

не з'явилися, належним чином повідомлений про час і місце засідання суду

відповідача

ОСОБА_2 за довіреністю від 03.08.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду

від

10.07.2006 року

у справі

№20-12/111

за позовом

Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Головного квартирно-екплуатаційного управління Міністерства оборони України

до

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за користування майном у розмірі 15336,55 грн.

Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованості за користування майном в розмірі 15336,55 грн. на підставі договору оренди НОМЕР_1 від 21.05.2002 року.

Доповідач: Гоголь Т.Г.

Господарський суд міста Севастополя (суддя Харченко I.А.) рішенням від 15.06.2006 року позов військового прокурора Севастопольського гарнізону

задовольнив у повному обсязі, стягнув з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони заборгованість з орендної плати в сумі 15 336,55 грн. за період з 12.09.2003 року по 07.04.2004 року.

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 10.07.2006 року ( судді Прокопанич Г.К., Горошко Н.П., Борисова Ю.В.) рішення господарського суду міста Севастополя від 15.06.2006 року змінив, позов військового прокурора Севастопольського гарнізону задовольнив частково. Стягнув з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на корить Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України заборгованість в сумі 7986,83 грн. Судові витрати покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Постанову вмотивовано тим, що право вимоги стягнення спірної суми на підставі статті 785 Цивільного кодексу України (435-15) у позивача виникло лише з 14.10.2003 року, також, на думку колегії, безпідставно до розрахунку спірної суми включена заборгованість за квітень 2004 року, оскільки акт прийняття від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 майна, що було предметом оренди за договором № НОМЕР_1, складений сторонами 30.03.2004 року.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 15.06.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року та передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 21, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , статей 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Скаржник посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду, у зв'язку з чим справу було розглянуто без участі його представника, що позбавило можливості надати обгрунтоване заперечення на заявлені вимоги.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів процесуального законодавства Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У статтях 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) визначені основні принципи здійснення судочинства господарськими судами України -процесуальна рівноправність сторін, змагальність та гласність.

Зазначені принципи закріплені і у частині 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій в Україні" (3018-14) , відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Згідно з імперативними приписами статті 64 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ухвала про порушення провадження у справі, в якій вказується: про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду, надсилається сторонам у справі не пізніше п'яти днів з дня її винесення. Разом з тим, вказана ухвала надсилається всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучається до матеріалів справи (пункт 3.5.1 Iнструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом Голови Вищого господарського суду України №75 від 10.12.2002 року).

В матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 ухвали господарського суду міста Севастополя від 01.06.2006 року, якою порушено провадження у справі №20-12/211 з призначенням її до розгляду на 15.06.2006 року на 15 год. 00хв.

Незважаючи на те, що представники відповідача та прокурор у вказане судове засідання не з'явилися і у матеріалах справи відсутні дані про причини нез'явлення, суд в судовому засіданні, яке відбулося 15.06.2006 року о 15 год. 00хв., вирішив спір по суті без участі представників відповідача та прокурора.

Разом з тим, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) визначено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Таким чином колегія вважає обгрунтованими посилання у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі представника відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце такого розгляду, а суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на ці обставини, що в силу статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) є безумовною підставою для скасування прийнятих у справі судами попередніх інстанцій судових рішень.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Севастополя від 15.06.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року у справі № 20-12/111 -скасувати, справу скерувати на розгляд по суті до господарського суду міста Севастополя.

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.