ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р.
№ 14/16-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Остапенка М.I.
суддів :
Борденюк Є.М. Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу
Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колядинець"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2006
року
у справі за позовом
ПП ОСОБА_1
до
Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колядинець"
про
стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у січні 2006 року, приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з
позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу
"Колядинець" про стягнення 21 488,78 грн. заборгованості за
поставлені матеріальні цінності по накладній №НОМЕР_1 від
01.03.2005 року.
Заявою від 27.02.2006 року позивач змінив свої вимоги і
просив зобов'язати відповідача повернути матеріальні цінності,
передані йому по накладній №НОМЕР_1 від 01.03.2005 року, а за
відсутності майна -стягнути на його користь 21 488,78 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 29.03.2006
року позов задоволено частково, шляхом витребування у відповідача
майна переданого йому по накладній №НОМЕР_1 від 01.03.2005 року на
суму 21 488,78 грн.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку,
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
29.05.2005 року рішення господарського суду першої інстанції
залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без
задоволення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2006
року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
відповідача, у якій він посилається на помилковість висновків щодо
наявності у нього боргових зобов'язань перед позивачем,
неправильне застосування судами норм матеріального права і просить
постановлені у справі судові рішення скасувати, а у задоволенні
позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що
рішення господарського суду першої інстанції та апеляційного
господарського суду не можуть залишатись без змін і підлягають
скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий
розгляд, виходячи з наступного.
Як зазначається у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду
України "Про судове рішення" від 29.12.1976 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
року
№11 зі змінами внесеними постановою від 25.12.1992 року №13
( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або
виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Проте, постановлені у даній справі судові рішення не можна
визнати такими, що відповідають зазначеним вимогам.
Предметом судового спору у даній справі, з урахуванням заяви
від 27.02.2006 року, є вимоги щодо витребування майна, переданого
відповідачу по накладній №НОМЕР_1 від 01.03.2005 року, а у разі
його відсутності -стягнення вартості цього майна з урахуванням
здійснених відповідачем часткових платежів у обсязі 1 401 грн.
Наведене потребувало з'ясування у позивача, яке майно він
вважає оплаченим, а яке вимагає повернути з зазначенням його
індивідуальних ознак, тобто найменування, його кількості та ціни.
Але, ці обставини при розгляді спору судом не з'ясовувались,
обсяг майна, яке просив позивач, судом не визначено і його перелік
у рішенні не наведено, зокрема, у резолютивній частині рішення, що
унеможливлює його виконання.
Не враховано судом і те, що за рішенням суду підлягає
поверненню все майно, отримане по накладній №НОМЕР_1 від
01.03.2005 року, в той час як за твердженням позивача майно
частково оплачене, рішення щодо вимог позивача про стягнення 21
488 грн., у разі відсутності майна, не постановлялось.
Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції на зазначене
уваги не звернув, недоліки судового рішення не усунув, а тому
судові рішення у справі не можуть залишатись без змін і підлягають
скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий
розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
наведене, повно та всебічно з'ясувати дійні обставини справи і,
виходячи з встановленого постановити законне та обгрунтоване
рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від
29.03.2006 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 29.05.2006 року скасувати, а справу
передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий М.I. Остапенко
Судді Є.М. Борденюк
В.М. Харченко