Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів

М. Остапенка, Є. Борденюк, В. Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності (СПД) - фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

від 19.06.2006 року

Київського апеляційного господарського суду

у справі № 13/291/17-13/29

за позовом

СПД -фізичної особи ОСОБА_1,

до

Кучинівського сільського споживчого товариства,

Щорської виробничої дільниці Комунального підприємства (КП) Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації",

КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації"

третя особа

Щорська районна спілка споживчих товариств

про

про визнання договору НОМЕР_1 дійсним та за зустрічним позовом Кучинівського сільського споживчого товариства

до

СПД -фізичної особи ОСОБА_1

третя особа

Щорська районна спілка споживчих товариств

про

про визнання договору НОМЕР_1 недійсним

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача

ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

06.01.2004 між СПД - фізичною особою ОСОБА_1 та Кучинівським сільським споживчим товариством в особі директора Апецько О.М. підписаний договір оренди НОМЕР_1 предметом якого є передача в строкове платне користування магазину № 7 "Продукти", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 12 000 грн. без ПДВ (згідно незалежної оцінки).

Відповідно до п.2.2 договору передача майна в оренду тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно після його викупу за узгодженою між ними ціною на викуп орендованого майна. Розмір орендної плати складає 200,00 грн. (п. 3.1. договору). Договір діє з 06.01.2004 до повного викупу орендованого майна (п. 10 договору). 06.01.2004 підписаний сторонами акт приймання-передачі об'єкта в оренду.

Первісний позов заявлений про визнання дійсним договору купівлі-продажу магазину № 7 "Продукти", у зв'язку з виконанням договору НОМЕР_1 у повному обсязі: оплата за об'єкт здійснена у розмірі 14 400 грн., що не заперечується орендодавцем (продавцем); продавець ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Зустрічний позов Кучинівського сільського споживчого товариства заявлений про визнання недійсним договору в частині купівлі-продажу об'єкта оренди; розірвати договір в частині оренди майна та зобов'язати СПД - фізичну особу ОСОБА_1 повернути орендоване майно.

Зустрічний позов базується на тому, що предметом договору є нерухоме майно, яке відповідно до Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, затвердженого Постановою зборів Ради Укоопспілки від 03.04.2003 та протоколу загальних зборів пайовиків Кучинівського ССТ від 15.03.2001, віднесене до неподільного пайового майна сільського споживчого товариства, відчуження якого шляхом продажу може здійснюватися з дотриманням вимог Положення про порядок продажу на аукціоні основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України, затвердженого постановою правління Укоопспілки від 27.06.2003 № 197.

Відповідно до розділу IV Статуту Кучинівського ССТ загальні збори членів споживчого товариства вирішують питання права володіння, користування та розпорядження власністю і можуть передавати ці повноваження правлінню споживчого товариства, у тому числі щодо здачі в оренду та продажу. Рішення правління з цих питань підлягають попередньому погодженню з правлінням облспоживспілки та подальшому їх затвердженню. загальними зборами членів споживчого товариства. Підписання договору з боку Кучинівського ССТ відбулося неуповноваженою особою.

Ціна викупу об'єкта сторонами не погоджена.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.03.2006 (суддя I. Фетисова) у задоволенні первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову про визнання договору оренди недійсним та розірвання договору -відмовлено; зустрічна вимога в частині зобов'язання СПД - фізичну особу ОСОБА_1 звільнити орендоване приміщення задоволена.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до положень ст. ст. 657, 793 ЦК України (435-15) договір купівлі-продажу нерухомого майна та договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремих частин) зі строком на один рік і більше підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідно до положень ст. 220 ЦК України (435-15) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

У зв'язку з зазначеним, суд дійшов висновку, що договір оренди та договір купівлі-продажу, умови яких викладені у договоріНОМЕР_1, є нікчемними, визнання недійсними яких судом не включається, а тому у цій частині у позові відмовлено.

Порушене право позивача за зустрічним позовом володіння майном, судом захищене шляхом зобов'язання СПД - фізичну особу ОСОБА_1 звільнити приміщення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 (колегія суддів: Н. Губенко, Т. Барицька, Л. Ропій) рішення залишене без зміни з тих же мотивів.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, СПД- фізична особа ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваних рішень норм права; просить судові рішення скасувати, задовольнивши первісний позов та відмовивши у зустрічному позову у повному обсязі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частково до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до п. 3 ст. 209 ЦК України (435-15) нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (435-15) визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Наслідком недодержання сторонами визначених ст. 203 ЦК України (435-15) загальних вимог є оспорювання у судовому порядку недійсності правочину.

Господарськими судами попередніх інстанцій не надана правова оцінка недійсності договору, як оспорюваного правочину, вимога про що заявлена зустрічним позовом, зокрема, з підстав укладення договору неуповноваженою особою та з порушенням порядку, визначеного корпоративним правом.

Наслідком недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 220 ЦК України (435-15) ). Визнання нікчемного правочину недійсним судом не включається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 215 ЦК України (435-15) ).

Частиною 2 статті 220 ЦК України (435-15) визначена правова підстава визнання судом дійсності нотаріально непосвідченого договору.

Договір НОМЕР_1 містить умови договору оренди та умови договору купівлі-продажу.

Передбачені договором умови оренди сторонами виконуються; визнання орендодавцем дійсності цього договору підтверджується заявленою ним вимогою про його розірвання. Посилання господарських судів попередніх інстанцій на недоведеність орендарем факту ухилення орендодавця від нотаріального посвідчення договору, суперечить принципу змагальності сторін та положенням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки обов'язок нотаріального посвідчення договору лежить на обох сторонах; зобов'язана сторона повинна довести виконання свого обов'язку.

Відмова у позові про визнання нікчемного договору недійсним, передбачає дійсність договору, що суперечить мотивам судового рішення.

Положеннями статті 216 ЦК України (435-15) визначені правові наслідки недійсності правочину. Частиною 5 цієї статті встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Вимога про звільнення СПД -фізичною особою ОСОБА_1 приміщення, є вимогою у межах застосування наслідків за договором оренди, так і за договором купівлі-продажу. Застосування судом наслідків недійсності правочину на користь однієї сторони є порушенням цитованої норми закону.

Виходячи з наведеного, судові рішення у справі підлягають до скасування, а справу слід направити на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 30.03.2006, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 у справі № 13/291/17-13/29 скасувати.

Справу направити до господарського суду Чернігівської області на новий розгляд.