ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р.
№ 2-5/6664-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дерепи В.I.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача:
відповідача:
Комлєв С.В.
Гончаров Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
спільного українсько-російського підприємства у формі
акціонерного товариства закритого типу "Джемієт"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 10
липня 2006 р.
у справі
№ 2-5/6664-2006
за позовом
Фонду майна Автономної Республіки Крим
до
спільного українсько-російського підприємства у формі
акціонерного товариства закритого типу "Джемієт"
про
визнання недійсними установчих документів та скасування
державної реєстрації
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 р. Фонд майна Автономної Республіки Крим
(далі -Фонд) звернувся в суд з позовом до спільного
українсько-російського підприємства у формі акціонерного
товариства закритого типу "Джемієт" (далі -товариство) про
визнання недійсними установчих документів та державної реєстрації
останнього, посилаючись на те, що установчі документи не
відповідають вимогам ст. 154 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 80,
81, 87 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 24, 38, 40-43 Закону України
"про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.04.2006 р. (суддя -Гаврилюк М.П.) в задоволенні позову
відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 10.07.2006 р. (головуючий -Прокопанич Г.К., судді -Заплава
Л.М., Градова О.Г.) рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 10.04.2006 р. скасовано та постановлено нове
рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсними установчі документи та державну реєстрацію
спільного українсько-російського підприємства у формі акціонерного
товариства закритого типу "Джемієт", здійснену рішенням
виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 35 від 29.01.1993
р.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2006
р., залишивши в силі рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 10.04.2006 р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 10.07.2006 р. без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Проте, постановлені у справі судові рішення вказаним вимогам
не відповідають.
Зокрема, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що при створенні відповідача були допущені
порушення вимог Законів України "Про підприємства, установи та
організації союзного підпорядкування, розташовані на території
України" ( 1540-12 ) (1540-12)
, "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ) (2198-12)
,
постанови Верховної Ради України від 14.02.1992 р. № 2116-ХII "Про
управління майном підприємств, установ та організацій, що є у
загальнодержавній власності" ( 2116-12 ) (2116-12)
і ці порушення усунути
неможливо.
Проте, при цьому в порушення вимог ст. 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
суд не зазначив які ж установчі документи відповідача
він визнав недійсними, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, яка діяла на час
створення товариства, установчими документами, на підставі яких
створюється і діє акціонерне товариство є установчий договір і
статут.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи статуту
товариства, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету
Ялтинської міської ради народних депутатів, № 35 ввід 19.01.1993
р., між засновниками товариства було укладено установчий договір,
але господарськими судами в порушення вимог ст. ст. 38, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
він не витребовувався та не досліджувався, не
з'ясовувалось коло засновників товариства, хоча вони є тими
особами, які мають відповідати за позовом в частині визнання
недійсним установчого договору товариства, не притягнута до участі
особа, яка здійснила державну реєстрацію відповідача, тобто суд
прийняв постанову, що стосується прав і обов'язків сторін, які не
були залучені до участі у справі, що відповідно до п.3 ч.2
ст.111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що є безумовною підставою для
її скасування.
Крім того, згідно з до ч.1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств
та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом
своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших
органів, які звертаються до господарського суду у випадках,
передбачених законодавчими актами України.
При розгляді справи апеляційний господарський суд не з'ясував
наявність у позивача визначених законом підстав для звернення з
позовом, не витребував з цією метою Положення про Фонд майна АРК.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
розгляд справи судом за відсутності будь-якої з сторін, не
повідомленої належним чином про час і місце засідання суду є
безумовною підставою для скасування судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу
Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2006
р. про призначення справи до розгляду на 10.07.2006 р. лише
10.07.2006 р., а тому вважати, що він був належним чином
повідомлений про час і місце засідання суду неможливо, проте в
порушення вимог ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд, не маючи даних
про одержання відповідачем ухвали про призначення справи до
розгляду, не обговорив питання про відкладення розгляду справи.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не
можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає
скасуванню.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні
позову, також вказані вище обставини не з'ясував, а тому його
висновки не можна визнати такими, що грунтуються на всебічному,
повному і об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення
для справи.
Крім того, слід зазначити, що в рішенні суду першої інстанції
дослівно відтворено наявний в матеріалах справи відгук відповідача
на позовну заяву (а.с.14-15), що суперечить визначеним ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
вимогам, яким має відповідати рішення суду та
вказаній вище постанові Пленуму Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду
також підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
уточнити позовні вимоги Фонду, зокрема, які установчі документи
відповідача він просить визнати недійсними, визначити коло осіб,
прав і обов'язків яких стосується рішення суду у даній справі,
відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначити підстави
звернення Фонду до господарського суду і в залежності від
встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 -111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу спільного українсько-російського
підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу
"Джемієт" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10
квітня 2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 10 липня 2006 р. у справі за №
2-5/6664-2006 скасувати, а справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий В.I. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко