31/131 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - Текст документа

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2006 р. по справі № 31/131 за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства "Другий Дніпропетровський авторемонтний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Метал Фурнітура", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", Міністерство транспорту та зв'язку України про визнання договору недійсним., -

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2006 р. позивач - заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України з позовом до господарського суду Дніпропетровської області до ВАТ "Другий Дніпропетровський авторемонтний завод", ТОВ "Арт Метал Фурнітура", третіх осіб : КП "Арт Метал Фурнітура" про визнання недійсним договору від 19.11.1999 р. купівлі-продажу нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2006 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Міністерство транспорту та зв'язку України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2006 р. по справі № 31/131 /суддя Мороз В.Ф./ в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" було відмовлено.

В касаційному поданні та в доповненнях до нього, позивач -заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2006 р., посилаючись на те, що воно прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.11.1999 р. між ВАТ "Другий Дніпропетровський авторемонтний завод" (продавець) та ТОВ "Арт Метал Фурнітура" (покупець), укладено на суму 382650,88 грн. договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 91, а саме: у виробничому приміщенні АСЦ літ В-1 на першому поверсі приміщення 4, поз. 23-28, площею 3573,7 кв.м.; Літ В3-1 на першому поверсі приміщення 4, поз 38, площею 211, 0 кв.м.; Літ В4-1 на першому поверсі приміщення 4 поз 35-37, 39, площею 185, 8 кв.м.; Літ В5-1 на першому поверсі приміщення 6 поз 1 площею 16,6 кв.м., загальною площею 3 987 кв.м., в виробничому приміщенні ЦРД літ Р-1, Р1-2, Р2-1, Р3-2, Р5-1, Р6-1, Р4, загальною площею 2929,8 кв.м. Вищезазначені приміщення належать продавцю на підставі свідоцтва про право власності на будівлі та споруди від 07.09.1998 р., виданого на підставі розпорядження регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №12/201 -IР від 07.08.1997 р. та довідки регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 01-07-137 від 24.03.1998 р.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 07.08.1997 р. винесено розпорядження №12/201-IР про завершення процесу реалізації плану розміщення акцій ВАТ "Другий Дніпропетровський авторемонтний завод". Листом від 23.03.1998 р. № 6/20-19-2506 Міністерство транспорту України підтвердило, що до переліку об'єктів, що увійшли до статутного фонду ВАТ "Другий Дніпропетровський авторемонтний завод", створеного в процесі корпоратизації, у тому числі, входить виробниче приміщення АСЦ та виробниче приміщення ЦРД.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що права особи щодо майна, відчуженого за договором не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсним договору, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ч.2 ст.48 ЦК України (в редакції 1963 (1540-06) р.) Результатом задоволення такого позову є застосування наслідків недійсності договору, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення позову про витребування майна;

- спірне нерухоме майно придбано ТОВ "Арт Метал Фурнітура" за договором, який є відплатним, на час укладання спірного договору покупцю були надані продавцем майна документи щодо належності йому майна та дане майно знаходилось у правомірному володінні ВАТ "Другий Дніпропетровський авторемонтний завод" та вибуло з його володіння за його волею. Отже, ТОВ "Арт Метал Фурнітура" є добросовісним набувачем спірного майна за договором;

- крім того, позов подано із пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого ст.71 ЦК України (в редакції 1963 (1540-06) р.), що є підставою для відмови в позові. Посилання позивача на те, що строк позовної давності підлягає обчисленню з моменту проведення перевірки у 2006 р., відповідно до ст.76 ЦК України (в редакції 1963 (1540-06) р.), судом не приймається до уваги.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області прийшов до висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Дніпропетровської області в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання недійсним договору від 19.11.1999 р. купівлі-продажу об"єктів нерухомості по вул. Артема, 91 в м. Дніпропетровську, укладеного між ВАТ "Другий Дніпропетровський авторемонтний завод" та ТОВ "Арт Метал Фурнітура" є необгрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване судове рішення по справі вимогам чинного законодавства не відповідає.

Так, суд першої інстанції, належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та належним чином законодавчо не обгрунтував свої висновки.

Господарським судом Дніпропетровської області належним чином не досліджені обставини: стосовно правової природи спірного договору купівлі-продажу нерухомості від 19.11.1999 р., не досліджувались відповідні правовстановлюючі документи на право власності на спірне майно за вищевказаним договором; не дано належної правової оцінки тій обставині, що регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не видавалась довідка № 01-07-137 від 24.03.1998 р. (арк.8), щодо передачі права власності на спірні будівлі та споруди; не досліджені питання стосовно згоди Регіонального відділення Фонду державного майна України на відчуження майна ВАТ "Другий Дніпропетровський авторемонтний завод"; не досліджені питання стосовно вартості проданого спірного нерухомого майна.

Відповідно до ст.38 ГПК України (1798-12) , якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Крім того, даний спір господарським судом першої інстанції розглянутий без врахування тих обставин, що стосовно ВАТ "Другий Дніпропетровський авторемонтний завод" порушена справа про банкрутство та без врахування особливостей Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

До того ж, розглядаючи спір, суд першої інстанції не вирішив питання стосовно залучення до участі у справі всіх заінтересованих осіб, зокрема, Міністерства транспорту та зв'язку України, яке є засновником ВАТ "Другий Дніпропетровський авторемонтний завод".

Господарський суд першої інстанції, в порушення вимог закону, постановив судове рішення по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В порушення вимог ст. 84 ГПК України (1798-12) та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року N 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) Iз змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 24 квітня 1981 року N 4, від 25 грудня 1992 року N 13, від 25 травня 1998 року N 15, оскаржуване судове рішення суду від 31.05.2006 р. належним чином не мотивоване та законодавчо не обгрунтоване.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2006 р. по справі № 31/131 не можна визнати як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому воно підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обгрунтоване рішення.