9/122-19/41 Про стягнення додаткового нарахування за перевищення договірних величин по електроспоживанню - Текст документа

У квітні 2005 р. Відкрите акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" (далі -Товариство) звернулось до господарського суду Iвано-Франківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Деревообробного заводу Державного підприємства "Iвано-Франківський ліспромкомбінат" Міністерства оборони України (далі -Завод) додаткове нарахування за перевищення договірних величин по електроспоживанню (21 807,81 грн.), пеню (3 498,80 грн.), інфляційні збитки (5 168,45 грн.) та 3 % річні (1 528,33 грн.) -всього 32 003,39 грн.

Позовні вимоги Товариство обгрунтовувало тим, що в порушення умов договору № 535 від 15.02.2000 р. (далі -Договір № 535), укладеного між ним та Заводом, останній не провів належного розрахунку за використану у лютому 2003 р. електроенергію (39 388 кВт/год), внаслідок чого відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 (441-99-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. № 475 (475-2002-п) , далі -Порядок), п. 5.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (z0417-96) (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 р. № 928 (z0903-02) , далі -Правила) договірні величини споживання електроенергії в лютому місяці 2003 р. скориговані Заводу до рівня фактично оплаченої величини (13 614 кВт/год), що, відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , п. 13 Порядку, п. 7.26 Правил та п. 4.2.2 Договору № 535, зобов'язує Завод сплатити п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії (24 606 кВт/год), яка складає 21 807,81 грн. Пеня, інфляційні збитки та 3 % річних застосовані відповідно до умов Договору № 535, ЦК УРСР (1540-06) та ЦК України (435-15) .

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від 30.03.2006 р. (суддя Максимів Т.В.) у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. (колегія суддів: Мурська Х.В., Процик Т.С., Юрченко Я.О.) рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 30.03.2006 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані тим, що передбачена ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) відповідальність є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною (штрафом), а тому до неї застосовується скорочений строк позовної давності у шість місяців (ст. 72 ЦК УРСР (1540-06) ), який минув, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (ст. 80 ЦК УРСР (1540-06) ).

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р., в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга мотивована тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору були неправильно застосовані ст. ст. 26 та 27 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , внаслідок цього зроблено помилковий висновок про те, що нарахування п'ятикратної вартості спожитої електричної енергії у відповідності до ст. 26 вказаного Закону є штрафом, а не підвищеною вартістю електричної енергії, яка споживається понад заплановані обсяги. Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що апеляційний господарський суд помилково прийшов до висновку, що Товариство безпідставно нарахувало Заводу п'ятикратну вартість електричної енергії, спожиту понад договірні величини.

Завод скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України (1798-12) , та надіслав відзивів на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. Вимоги, викладені у відзиві, обгрунтовані тим, що вказана постанова прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, зокрема ст. ст. 26 та 27 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , якими передбачена санкція, яка за своєю правовою природою є штрафом, а тому при вирішенні спору щодо її стягнення має застосовуватись скорочений строк позовної давності.

За розпорядженням В.о. Голови судової палати від 04.10.2006 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Шаргала В.I.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.2 Правил (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договірна величина споживання електричної енергії -узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період.

З наведеної норми вбачається, що договірна величина споживання електричної енергії узгоджується між постачальником електричної енергії і споживачем та зазначається у договорі між ними.

Частина четверта ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) встановлює, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Частини п'ята та шоста ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин) зобов'язували споживачів електричної енергії сплачувати постачальникам електричної енергії п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що п. 11 Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає коригування граничних (договірних) величин споживання електричної енергії на майбутні періоди, а не на минулі, як помилково стверджує Товариство у позовній заяві та касаційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги зазначені вище норми законодавства України, вважає, що у даному випадку перевищення договірної величини споживання електричної енергії з боку Заводу відсутнє, оскільки коригування граничних (договірних) величин споживання електричної енергії на минулий період, проведене Товариством, є таким, що не відповідає вимогам законодавства України. Тобто Завод, не провівши у повному обсязі оплату за спожиту у лютому 2003 р. електричну енергію, не порушував зобов'язання за Договором № 535 у частині перевищення граничних (договірних) величин споживання електричної енергії, а тому відсутні правові підстави для застосування до нього заходів, передбачених ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) .

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. хоча і прийнята з інших мотивів, проте по суті є законною, відповідно до ст. 43 ГПК (1798-12) грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. у справі № 9/122-19/41 господарського суду Iвано-Франківської області залишити без задоволення, а вказану постанову -без змін.