Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Удовиченко О.В., -головуючого

Панової I.Ю.,

Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргу

Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2006

у справі

господарського суду

№ 78/19-06

Київської області

за позовом

Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"

до

Відкритого акціонерного товариства "Комбінат"Тепличний", с.

Калинівка Броварський район про

стягнення 1165491,77грн.

та за зустрічним позовом

до

про

Відкритого акціонерного товариства "Комбінат"Тепличний", с. Калинівка Броварський район

Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" зобов'язання подати заяву про припинення обтяження і подальшого вилучення відповідного запису з Державного реєстру

за участю представників сторін:

від АКАПБ " Україна" - Шалашова В.I.

від ВАТ " Комбінат Тепличний" -Iщенко I.I.

ВСТАНОВИВ:

У справі оголошувалась перерва з 26.09.2006 по 03.10.2006 відповідно до вимог ст.77 ГПК України (1798-12) .

Рішенням господарського суду Київської області від 23.03.2006 у справі № 78/19-06 (суддя: Карпечкін Т.П.) відмовлено в задоволенні позову Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"про стягнення 1165491,77 грн. заборгованості по договору про надання гарантії від 06.01.1999 № 01 з Відкритого акціонерного товариства "Комбінат "Тепличний"та задоволено частково зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства "Комбінат "Тепличний"і зобов'язано Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна"подати держателю Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення запису від 02.09.2004 за № 1274945 з Державного реєстру за договором застави нерухомого майна, який 27.09.1999, укладено Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна"та Відкритим акціонерним товариством "Комбінат "Тепличний"і 27.02.1999 посвідчено приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Базир В. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 832.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2006 у справі № 78/19-06 (судді: Мостова Г.I., Мамонтова О.М., Фаловська I.М.) рішення господарського суду Київської області від 23.03.2006 у справі № 78/19-06 залишено без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 23.03.2006 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2006 у справі № 78/19-06, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", а в зустрічному позові відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що визнання господарським судом Київської області та Київським міжобласним апеляційним господарським судом угоди від 06.01.1999 року з 16 липня 2001 року є незаконним, здійсненим без дотримання вимог чинного цивільного законодавства ухвалення рішення щодо нерухомого майна на підставі норм Закону, що регулює правовий режим обтяжень речових прав рухомого майна є порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору N 01 про надання гарантії від 06 січня 1999 року укладеного між АКАБ "Україна" (надалі - Банк) та ВАТ "Комбінат "Тепличний", за дорученням відповідача як принципала позивач надав гарантію від 12 жовтня 1998 року № ej/981012/149 виконання платежу на адресу фірми Netaho B. V., Galgeweg 46, Gravenzande, the Netherlands як Бенефіціару. Відповідно до розділу 2 договору загальна відповідальність Банку по наданій гарантії складає 9583750,00 Нідерландських гульденів, термін дії гарантії -до 01 грудня 2005 року. За вказаною гарантією позивач зобов'язався гарантувати бенефіціару оплату в разі невиконання зобов'язань згідно з умовами контракту від 18.05.1998 № 18-05-98, що був укладений між відповідачем та бенефіціаром.

Пунктом 4.3.1 Договору гарантії відповідач за первісним позовом був зобов'язаний сплачувати послуги Банку за виставлення гарантії в розмірі 0,375 % квартальних за кожен повний та неповний квартал дії Гарантії від граничної суми відповідальності банку по гарантії один раз в три місяці.

Згідно умовам п. 4.2. Договору гарантії ВАТ "Комбінат "Тепличний"зобов'язаний здійснювати вчасно оплату за теплицю згідно контракту від 18.05.1998 року № 18-05-98 та в забезпечення виконання цього пункту договору сторони пунктом 4.14. Договору гарантії встановили, що між ВАТ "Комбінат "Тепличний"та Банком на кожен з 14 платежів згідно Додатку № 2 до контракту від 18.05.1998 року № 18-05-98 укладається окремий договір на поповнюваний депозит, який повинен бути повністю сформований не менше ніж за 3 календарних дня до здійснення кожного платежу. Кошти з такого депозитного рахунку переводяться на рахунок принципала для подальшого використання відповідно до вищевказаного контракту згідно його умов.

Пунктом 4.1. Договору гарантії сторони встановили, що ВАТ "Комбінат "Тепличний"зобов'язаний до 25 лютого 1999 року укласти з банком належно оформлений договір застави на цілісний майновий комплекс, крім житлових будинків, на виконання якого 27.09.1999 Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна" та Відкрите акціонерне товариство "Комбінат "Тепличний"уклали договір про заставу нерухомого майна.

Вказаний договір застави 27.02.1999 посвідчено приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Базир В. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 832, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис від 02.09.2004 за № 1274945.

Крім того для додаткового забезпечення гарантійної суми за Договором гарантії, сплати відсотків по ній 09.03.1999 Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна"та Відкрите акціонерне товариство "Комбінат "Тепличний"уклали договір застави рухомого майна.

Позивачем за первісним позовом у лютому 2006 року заявлено вимоги про стягнення комісії за договором гарантії у розмірі 0,375% квартальних від граничної суми відповідальності банку за останні три роки з урахуванням трирічного строку позовної давності, тобто фактично за період з лютого 2003 року до закінчення терміну дії гарантії -01 грудня 2005 року.

Відповідно до ст. 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , якщо банк-боржник не спроможний виконати свої зобов'язання відповідно до рішення суду про примусове стягнення протягом шести місяців і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, Національний банк України зобов'язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку.

Правління Національного банку України постановою від 29.06.2001 N 249 "Про відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій та ліквідацію Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"відкликало з 16 липня 2001 року банківську ліцензію на здійснення всіх банківських операцій та запровадило процедуру ліквідації банку "Україна", про що в газеті "Урядовий кур'єр"від 19 липня 2001 року № 107 було опубліковане оголошення.

Статтею 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність"від 7 грудня 2000 року N 2121-III (2121-14) , який діяв на день відкликання банківської ліцензії, встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Статтею 2 вказаного закону також встановлено, що гарантія, яка надана в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми, являється банківським кредитом.

Відповідно до п 2.2. Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 6 травня 1998 р. N 181 (z0373-98) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 1998 р. за N 373/2813 (z0373-98) , Національний банк України видає банкам ліцензію на здійснення таких банківських операцій, як видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі.

Згідно зі ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Рішення господарського суду Київської області від 23.03.2006 мотивовано тим, що з 16 липня 2001 року -дня відкликання ліцензії позивач втратив право здійснювати діяльність по залученню вкладів чим унеможливив виконання пунктів 4.2 та 4.14 договору гарантії щодо сплати платежів яки цім договором було гарантовано, твердження позивача про те, що після відкликання банківської ліцензії Банк " Україна" продовжував виконувати умови договору гарантії, в зв'язку з внесенням вимог фірми Netaho B.V. до реєстру кредиторів Банку, суд не прийняв до уваги, оскільки, в порушення вимог ст.33 ГПК України (1798-12) позивачем не доведено факту включення вимог вказаної фірми до реєстру кредиторів Банку "Україна".

Враховуючи клопотання відповідача про вихід за межі позовних вимог, суд визнав вказаний договір недійсним з 16 липня 2001 року на підставі ст.48 ЦК УРСР (1540-06) , посилаючись на те, що дія договору № 01 про надання гарантії від 06 січня 1999 року після відкликання банківської ліцензії не відповідає вимогам ст.ст.19,91 Закону України " Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Оскільки суд визнає недійсним договору № 01 про надання гарантії від 06.01.1999 року, дія договорів застави від 27.09.1999 року та від 09.03.1999 року припиняється на підставі ст.28 Закону України " Про заставу" (2654-12) у зв'язку з припинення забезпечених заставою зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено, що до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис від 02.09.2004 за № 1274945 про заборону відчуження майна лише за договором про заставу нерухомого майна від 27.09.1999, який посвідчено приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Базир В.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 832., доказів внесення до Державного реєстру запису про обтяження за договором застави рухомого майна від 09.03.1999 року ВАТ " Комбінат " Тепличний" не надано, тому суд першої інстанції зустрічний позов задовольнив частково.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли до висновку про визнання недійсним договору № 01 про надання гарантії від 06.01.99 року з 16 липня 1999 року, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) , яка була чинною на момент укладення договору про надання гарантії, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам Закону.

Виходячи з вказаного, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме, відповідність змісту угоди вимогам Закону, додержання встановленої форми угоди правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд вирішуючи спір про визнання угоди недійсною повинен надавати оцінку її змісту, виходячи з вимог законодавства, чинного на момент укладення спірної угоди.

Відповідно до вимог ст.59 ЦК УРСР (1540-06) , яка була чинною на момент укладення спірного договору, за загальним правилом угода, визнана недійсною вважається такою з моменту її укладення, виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, згідно з вимогами ч.2 ст.59 ЦК УРСР (1540-06) , про що господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

Правові підстави для визнання недійсним договору № 01 про надання гарантії в даному випадку відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, а саме, виходячи з вимог ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: припиняються повноваження загальних зборів спостережної ради і правління ( ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Тому Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що з дня відкликання банківської ліцензії (16 липня 2001 року) Позивач втратив право здійснювати банківську діяльність, зокрема видавати гарантії та виступати гарантом здійснення платежів, та фактично на виконання рішення про відкликання банківської ліцензії завершив банківську діяльність щодо Договору N 01 про надання гарантії від 06 січня 1999 року.

Статтею 222 ЦК УРСР (1540-06) встановлено, що зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає (стаття 210 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 210 ЦК УРСР (1540-06) коли невиконання або неналежне виконання зобов'язання обумовлено умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.

Визнання договору про надання гарантії від 06 січня 1999 року N 01 недійсним з 16 липня 2001 року суперечить вимогам ст. 59 ЦК УРСР (1540-06) , відповідно до якої угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Неможливість виконання зобов'язання, яка викликана обставинами, за яки боржник не відповідає, не тягне за собою визнання угоди недійсною, вказані обставини не враховані судом апеляційної інстанції при здійсненні перегляду справи в апеляційному порядку на підставі ст.101 ГПК України (1798-12) .

Позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення комісії за договором гарантії у розмірі 0,375% квартальних за період з лютого 2003 року до закінчення терміну дії гарантії -01 грудня 2005 року, тобто за період вже після припинення дії договору № 01, коли зобов'язання про сплату комісії у відповідача за первісним позовом було відсутнє.

Враховуючи викладене, Колегія суддів вважає, що позов про стягнення заборгованості в сумі 1165491,77 грн. по договору про надання гарантії від 06.01.1999 № 01 Акціонерному комерційному агропромисловому банку "Україна"за період з лютого 2003 року задоволенню не підлягає, виходячи з вимог ст.222 ЦК УРСР (1540-06) .

Згідно з вимогами ст. 28 Закону України "Про заставу" (2654-12) застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання, на підставі викладеного Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про припинення дії договорів застави від 27.09.1999 та 09.03.1999 у зв'язку з припиненням забезпечених заставою зобов'язань з 16 липня 2001 року.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) державна реєстрація обмежень речових прав скасовується на підставі актів органів державної влади чи органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом, або у разі припинення відповідного договору, про що вносяться дані до Державного реєстру прав, в зв'язку з чим господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову про зобов'язання позивача за первісним позовом подати держателю Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення запису від 02.09.2004 за № 1274945 з Державного реєстру за договором застави нерухомого майна, який 27.09.99 укладено між сторонами у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2006 у справі № 78/19-06 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 23.03.2006 у справі № 78/19-06 в частині визнання недійсним договору №01 про надання гарантії 06.01.1999 з 16.07.2001 - скасувати.

В задоволенні клопотання ВАТ " Комбінат " Тепличний" про вихід за межі позовних вимог та визнання недійсним договору № 01 про надання гарантії від 06.01.99 з 16.07.2001 -відмовити.

В решті, рішення господарського суду Київської області від 23.03.2006 у справі № 78/19-06 - залишити без змін.