Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Удовиченка О.С.

суддів :

Панової I.Ю.

Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргу

Київської обласної державної адміністрації

на рішення

та постанову

господарського суду м. Києва від 13.06.2006р.

Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006р.

у справі № 38/263

господарського суду м. Києва

за позовом

Київської обласної державної адміністрації

до

1. ВАТ "Племінний завод "Бортничі"

2. ТОВ "Таврис"

3. ТОВ "Алькон"

4. ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"

5. Бориспільська районна державна адміністрація Київської області

про

визнання недійсними актів, реєстрацій та договорів в судовому засіданні взяли участь представники :

ВАТ "Племінний завод "Бортничі":

Орищенко О.М.

ТОВ "Алькон":

Малиновський В.В.

Київської обласної державної адміністрації:

Iванів Н.I.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.06.2006 р. у справі № 38/263 (суддя Власов Ю.Л.) в позові Київської обласної державної адміністрації до ВАТ "Племінний завод "Бортничі", ТОВ "Таврис", ТОВ "Алькон", ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006р. (судді: Зеленін В.О. -головуючий, Синиця О.Ф., Рєпіна Л.О.) апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2006 р. у справі № 38/263 залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2006 р. у справі № 38/263 - залишено без змін.

Київська обласна державна адміністрація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006р. скасувати, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального права.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.11.2005 р. Бориспільською районною державною адміністрацією було прийняте розпорядження за № 771 "Про зміну цільового призначення та передачу у власність ВАТ "Племінний завод "Бортничі" земельних ділянок в адміністративних межах Щасливської та Гірської сільських рад Бориспільського району", яким земельні ділянки площею 104,1 га, 12,8 га та 63,5 га було віднесено до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення і передано у власність ВАТ "Племінний завод "Бортничі".

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Частина 3 ст. 122 ЗК України (2768-14) передбачає, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України (2768-14) , обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 149 ЗК України (2768-14) , обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті. Ч. 5 ст. 149 ЗК України (2768-14) передбачає, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Таким чином, до повноважень позивача належить зміна цільового призначення земельних ділянок у разі їх надання в постійне користування у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 122 ЗК України (2768-14) та у разі їх вилучення у випадку, передбаченому ч. 6 ст. 149 ЗК України (2768-14) .

Оскільки розпорядження Бориспільської райдержадміністрації від 08.11.2005 р. № 771 не передбачає ні надання земельних ділянок у постійне користування відповідача - 1, ні вилучення земельних ділянок на користь будь-яких осіб, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку стосовно того, що у даному випадку зміна цільового призначення земель до повноважень позивача не належить, що виключає порушення будь-яких прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких обставин, посилання позивача на ч. 2 ст. 20, ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 ЗК України (2768-14) як на норми законодавства, що передбачають належність до повноважень позивача зміни цільового призначення земельних ділянок, яку було здійснено згідно з розпорядженням Бориспільської райдержадміністрації від 08.11.2005 р. № 771, є безпідставними.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України (1798-12) , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при прийнятті рішення у даній справі, суд першої інстанції допустив порушення норми процесуального права, а саме ч. 1 ст. 1 ГПК України (1798-12) , оскільки не дослідив наявність у Київської обласної адміністрації підстав для звернення до господарського суду із позовом, а саме наявність порушеного або оспорюваного права, або охоронюваного законом інтересу позивача.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не пов'язує зі статусом облдержадміністрації повноваження звертатися з позовом до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів держави, територіальної громади, чи будь-якої іншої особи.

З огляду на відсутність власного порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу Київської обласної державної адміністрації, які б підлягали судовому захисту, а також у зв'язку з тим, що закон не наділяє Київську облдержадміністрацію повноваженням звертатися до суду з позовом в інтересах держави або інших осіб, враховуючи, що порушення судом першої інстанції вище зазначеної норми процесуального права не призвело до прийняття неправильного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2006р. про відмову в позові Київської облдержадміністрації, зміні або скасуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006р. у справі № 38/263 залишити без змін.