26/48 Про стягнення страхової виплати за договором перестрахування - Текст документа

До початку судового засідання надійшла заява СК "Провідна" про заміну відповідача (ЗАТ "СК IФД Капітал Ъ Страхування") на підставі ст.25 ГПК України (1798-12) його процесуальним правонаступником - СК "Провідна", яка підлягає задоволенню, оскільки факт правонаступництва підтверджується доданим витягом зі Статуту СК "Провідна".

Рішенням господарського суду м.Києва від 30.03.2006 позов задоволено у зв'язку з обгрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 рішення скасовано, в позові відмовлено з посиланням на те, що невиконання насамперед позивачем взятих на себе договірних зобов'язань стало причиною правомірної відмови у проведенні відповідачем страхової виплати за договором перестрахування.

ЗАТ "СК "Iнвестсервіс" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст.ст.11, 526 ЦК України (435-15) , ст.ст.174, 179, 180, 193 ГК України (436-15) та ст.12 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) . Скаржник також вказує на ігнорування судом порушень відповідачем цілої низки обов'язків, покладених на нього згідно п.п. 3.11, 4.4.3, 4.4.4, 5.1, 5.2, 10.2 договору перестрахування від 12.06.2003 № 10/10.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 30.03.2006 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

- пунктами 4.3.7.3 договору перестрахування № 10/10 від 12.06.2003р. передбачено, то перестраховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку, якщо територія врахування ширша, ніж передбачена цим договором (договором перестрахування) і здійснення позивачем-перестрахувальником виплати страхувальник) не погоджено з перестраховиком-відповідачем.

Відповідно до п.3.1.1 договору, якщо транспортний засіб був застрахований перестрахувальником та включений до рахунку-бордеро премій на умовах, які не передбачені договором перестрахування, а саме: територія страхового покриття ширша за ту, що передбачена договором перестрахування - перестраховик несе відповідальність за такими транспортними засобами на умовах дійсного договору (договору перестрахування), за виключенням випадків, якщо з ним письмово, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, були погоджені інші умови страхування та перестрахування ніж ті, що передбачені цим договором перестрахування.

Позивач не погоджував з відповідачем здійснення виплати за цим договором.

- позивач не сповістив відповідача про отримання повідомлення про протиправне заволодіння транспортним засобом, тобто про збиток, то перевищує 50000 грн. і при цьому відповідач (перестраховик) був позбавлений можливості брати участь у розслідуванні даної події, що передбачено п.3.3.2 договору, тому відповідно до п.4.2.7. договору перестрахування дана обставина є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування:

- згідно п.5.2 договору до рахунку-бордеро збитків повинні включатись лише врегульовані збитки, тобто такі, за якими позивачем було сплачено страхове відшкодування, але станом на 31 травня 2004р. позивач не сплатив своєї частини страхового відшкодування, а тому взагалі не було підстав включати цей збиток до будь-якого бордеро, та до того ж включення до рахунку-бордеро збитків не може вважатись належним повідомленням, що відповідно до п.4.3.9.3 договору перестрахування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування;

- надані позивачем відповідачу документи (довідки про порушення та зупинення - провадження у кримінальній справі) не відповідали умовам п.4.3.9.5 договору перестрахування, а саме, довідка про призупинення провадження у кримінальній справі - не містила а ні номеру вихідного документа, а ні дати її реєстрації (видачі), а ні будь-яких інших обов'язкових, відповідно до умов договору перестрахування, реквізитів і ця обставина на підставі п.4.3.9 дає право перестраховику (відповідачу) відмовити у виплаті страхового відшкодування;

- виплата страхового відшкодування за договором перестрахування при перевищенні "касового збитку" (тобто у випадках, коли сума страхового відшкодування перевищує 50000 грн.) має врегульовуватись сторонами окремо і порядок такого врегулювання даним договором детально описаний у розділі 5.3 - 5.4 договору перестрахування;

- пункт 5.3.1 договору передбачає обов'язок позивача сповістити відповідача про настання страхового випадку протягом 2-х днів або протягом 5-ти днів, як це передбачено п.4.2.6.

Оскільки страхувальник - Бузиновський Л.А. повідомив позивача про настання страхового випадку 24 травня 2004р., а підписання рахунку-бордеро збитків відбулось не раніше 1 червня 2004р., тому що в нього включено збитки станом на 31 травня 2004р., отже, строк наданий позивачу для повідомлення перестраховика про настання страхового випадку було порушено в будь-якому випадку, що на підставі п 4.3.9.3 договору є підставою для відмови у виплаті відповідачем страхової виплати.

Таким чином, невиконання насамперед позивачем взятих на себе договірних зобов'язань стало причиною правомірної відмови у проведенні відповідачем страхової виплати за договором перестрахування.

Однак, колегія не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.538 ЦК України (435-15) виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В основу оскаржуваної постанови покладено висновки про:

1) непогодження позивачем з відповідачем виплати страхувальнику за договором перестрахування №10/10 від 12.06.2003 (надалі -договір);

2) відсутність сповіщення відповідача належним чином і у встановлений строк про отримання повідомлення про викрадення застрахованого транспортного засобу, тобто про збиток, що перевищує 50000 грн.;

3) неналежне оформлення позивачем наданих документів (відсутність в довідках про порушення та припинення провадження у кримінальній справі певних реквізитів -номера та дати реєстрації).

Зазначені порушення позивачем умов договору визнано судом достатньою причиною для обгрунтованої відмови відповідача від виконання зустрічного обов'язку -проведення страхової виплати за договором.

Однак, застосовуючи п.п.4.3.7, 4.3.7.3 договору, яким передбачено право перестраховика (відповідача) відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку, якщо територія страхування ширша, ніж передбачена цим договором (договором перестрахування), судом залишено поза увагою положення п.3.11 договору, згідно якого у разі відмінностей умов договору страхування та договору перестрахування (територія страхування ширша тощо) перестраховик (відповідач) несе відповідальність за такими автотранспортними засобами на умовах договору перестрахування, тобто з врахуванням території страхового покриття, визначеної цим договором.

Як встановлено судом, страховий випадок з автомобілем "Mersedes S-500" наступив саме на території України, яка покривається як дією договору страхування, укладеного позивачем з фізичною особою (гр.Бузиновський Л.А.), так і дією договору перестрахування, в зв'язку з чим у позивача не могли виникнути підстави для погодження з відповідачем питань виплати страхувальнику суми страхового відшкодування, чим спростовуються висновки апеляційного суду про необхідність такого погодження.

Колегія визнає передчасними вміщені в оскаржуваній постанові висновки суду про відсутність належного повідомлення позивачем відповідача протягом п'яти робочих днів про настання страхового випадку, за яким сума страхового відшкодування перевищуватиме 50000 грн. (так званий "касовий збиток"), оскільки такі висновки суду грунтуються на помилковому ототожненні двох різних документів, а саме реєстру переліку заявлених, але не сплачених збитків, який є щомісячним повідомленням перестраховика про настання страхового випадку відповідно до п.п. 3.9.3, 4.2.2, 4.2.6 договору, та рахунків бордеро -збитків, яким лише позивач повинен підтвердити перед перестраховиком (відповідачем) факт сплати страхових відшкодувань на користь страхувальника. Отже, судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки умовам п.п. 3.9.3, 4.2.2, 4.2.6, 5.2 договору в їх сукупності.

В свою чергу, суд першої інстанції також не досліджував питання наявності чи відсутності належного повідомлення відповідача в обумовлений договором строк про настання страхового випадку, та обмежився лише вказівкою про вчинення такого повідомлення за даними позивача ("як зазначає позивач").

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та є підставою для її передачі на новий розгляд.

Адже, відповідно до п.5 ч.1 ст.26 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) однією з достатніх підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Що стосується посилань апеляційного суду на неналежно оформлену довідку про припинення провадження у кримінальній справі (без номера та дати видачі) в якості підстави для відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування (п.4.3.9.5 договору), то з матеріалів справи вбачається усунення позивачем зазначених формальних недоліків та повторне надання відповідної довідки (№ 57/749 від 26.05.2005), що все одно не вплинуло на відмову відповідача від виконання своїх зобов'язань. Більше того, наявна в справі копія постанови від 24.05.2004 про порушення кримінальної справи по факту незаконного заволодіння транспортним засобом (а.с.141) є додатковим підтвердженням настання страхового випадку.

Згідно ст.526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.111-12 ГПК України (1798-12) доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи ретельно перевірити доводи скаржника щодо невиконання його контрагентом зобов'язань, передбачених п.п. 3.11, 4.4.3, 4.4.4, 5.1, 5.2, 10.2 договору перестрахування від 12.06.2003 № 10/10.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.25, 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Заяву СК "Провідна" про заміну відповідача по справі (ЗАТ "СК IФД Капітал Ъ Страхування") на підставі ст.25 ГПК України (1798-12) його процесуальним правонаступником - СК "Провідна" задовольнити.

Здійснити заміну ЗАТ "СК IФД Капітал Ъ Страхування" його процесуальним правонаступником - СК "Провідна".

Касаційну скаргу ЗАТ "СК "Iнвестсервіс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 30.03.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 у справі №26/48 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.