16/532-05-12009 Про знесення самочинного будівництва - Текст документа

Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

третя особа

Одеська міська рада

знесення самочинного будівництва

за участю представників сторін:

Горголюк-Місюра О.С. дов. №28/вих/д від 04.05.06р.

відповідача:

не з'явились,

третя особа:

Горголюк-Місюра О.С. дов. №219/вих-гс від 05.05.06р.

прокуратури:

Громадський С.О. посвідчення № 76

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.05.2006 року (суддя Желєзна С.П.) в позові Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд зазначає про те, що оскільки у відповідача наявні правовстановлюючі документи на об'єкт, який прокуратура Суворовського району м. Одеси вимагає знести, то в даному випадку необхідно застосувати ст. 49 та ч.1-3 ст. 48 Закону України "Про власність" (697-12) .

Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та уточненням до касаційної скарги, в яких просить скасувати рішення Одеського господарського суду від 15.05.2006р. у справі № 16/532-05-12009 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, що у відповідності зі ст. 111-10 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування рішення.

Відзиви на касаційну скаргу не надані.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Суворовського району м. Одеси ході проведення перевірки додержання суб'єктами господарювання діючого земельного законодавства та законодавства про містобудування встановлено, що СПД -ФО ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво бару "IНФОРМАЦIЯ_1" на території IНФОРМАЦIЯ_2, яка не відведена для цієї мети, а також без належного дозволу Одеської міської ради на будівництво та без дозволу Iнспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на початок відповідних будівельних робіт.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України (435-15) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво (ч. 7 ст. 376 ЦК України (435-15) ).

Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України (2768-14) (далі -ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Приписами ст. 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд зазначив, що рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2006р. у справі №9/67-06-2485 за позовом СПД ОСОБА_1 до КП "ОМБТI та РОН" про визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності були досліджені питання правомірності здійснення СПД ОСОБА_1 будівництва кафе "IНФОРМАЦIЯ_1" та правомірності набуття останнім права власності на збудовану споруду.

При цьому, судом першої інстанції не враховано те, що відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно ст. 116 зазначеного вище кодексу рішення про передачу земельної ділянки, що входить до складу державної (комунальної) власності в користування, є виключним правом органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, його державної реєстрації і встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою підтверджується державним актом на землю або договором оренди землі (ст.ст. 125, 126 ЗК України).

Згідно ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів того, що земля на якій розташований бар "IНФОРМАЦIЯ_1" знаходиться у його власності.

За таких обставин, місцевий господарський суд, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України (1798-12) не забезпечив всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом.

Згідно статті 111-5 ГПК України (1798-12) , у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суд (ч. 2).

Статтею 111-9 ГПК України (1798-12) встановлено повноваження касаційної інстанції. Так, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Суд касаційної інстанції вважає, що аналізуючи зміст рішення, зокрема, на предмет відповідності нормам законодавства, суд касаційної інстанції не встановлює обставини справи, а дає виключно оцінку правильності застосування місцевим судом норм матеріального права, що згідно із ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) є компетенцією касаційної інстанції.

За таких обставин підстав для направлення справи на новий розгляд немає, і суд касаційної інстанції в цій частині може прийняти рішення по суті спору.

Враховуючи наведене, посилання місцевого господарського суду відносно того, що у відповідача маються правовстановлюючі документи на спірне майно ( нежилу споруду кафе "IНФОРМАЦIЯ_1", згідно рішення Господарського суду Одеської області по справі №9/67-06-2485 від 20.03.2006р.), та що у зв'язку з цим вимоги позивача про знесення самочинно збудованого відповідачем бару не підлягають задоволенню, є хибним, а тому, рішення місцевого суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою присутніх представників оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

У відповідності з ч.3 ст.49 ГПК України (1798-12) з відповідача слід стягти державне мито в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.2 ч.1 ст.111-9, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.05.2006 року справі № 16/532-05-12009 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1 знести самочинно збудоване приміщення бару "IНФОРМАЦIЯ_1" на території IНФОРМАЦIЯ_2.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України 127,50 грн. державного мита.