ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 р.
№ 4/53-92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В., Уліцького А.М.,
за участю представників:
позивача
- Федоров М.О.,
відповідача
- не з'явився,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
ліквідатора АКБ "Прем'єрбанк"
на ухвалу
від 13.06.2006 господарського суду Волинської області
у справі
№4/53-92
за позовом
АКБ "Прем'єрбанк"
до
ТОВ КБ "Західінкомбанк"
про
визнання недійсним договору застави майнових прав від
10.09.2003
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Волинської області від
13.06.2006, винесеною на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, провадження у справі припинено у зв'язку з наявністю
рішення господарського суду Волинської області від 09.02.2006 у
справі №01/35-92, який вирішив господарський спір між тими ж
сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Ліквідатор АКБ "Прем'єрбанк" у поданій касаційній скарзі
просить ухвалу скасувати, справу передати на розгляд до суду
першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом
норм процесуального права. Скаржник вважає, що рішення
господарського суду Волинської області від 09.02.2006 у справі
№01/35-92 за позовом між тими ж сторонами, з того ж предмету, але
з інших підстав, ніж зазначені в позовній заяві по справі
№4/53-92. Як вбачається зі змісту рішення господарського суду
Волинської області від 09.02.2006 у справі №01/35-92, позивач у
позовній заяві у справі №01/35-92 просив визнати недійсним договір
застави майнових прав від 10.09.2003 №1009/03-1 на підставі
ст.ст.237,239,241 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(всі статті відносяться до
Глави 17 "Представництво"), в той час як в позовній заяві по
справі №4/53-92 в якості підстави для визнання недійсним договору
застави майнових прав від 10.09.2003 №1009/03-1 вказано
невідповідність оспорюваного договору положенням п.6 ч.1 ст.3, ч.1
ст.6, ч.ч.1,3 ст.92 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ч.1 ст.43 Закону
України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, які не
мають ніякого відношення до представництва.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали на предмет
правильності застосування судом першої інстанції норм
процесуального права та заслухавши пояснення присутнього у
засіданні представника позивача, дійшла висновку, що оскаржувана
ухвала підлягають скасуванню з передачею справи до господарського
суду Волинської області для розгляду по суті з наступних підстав.
Припиняючи провадження у справі суд виходив з того, що
рішенням господарського суду Волинської області від 09.02.2006 у
справі №01/35-92, яке позивачем не оскаржено та набрало законної
сили, відмовлено АКБ "Прем'єрбанк" в позові до ТОВ КБ
"Західінкомбанк" про визнання недійсним договору застави майнових
прав від 10.09.2003 №1009/03-1, який (позов) позивач обгрунтовував
перевищенням повноважень начальником управління міжбанківського
бізнесу АКБ "Прем'єрбанк", котрий діючи на підставі виданого
банком доручення, підписав від імені останнього спірний договір.
Посилання позивача у позовній заяві на невідповідність
оспорюваного договору загальним засадам цивільного законодавства
(справедливість, розумність, добросовісність), передбаченим п.6
ст.3 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, є суб'єктивним твердженням позивача.
Ця обставина була основним аргументом недійсності оспорюваного
договору при розгляді судом першого позову (у справі №01/35-92).
Відсутність такого розумного і добросовісного ставлення до
вчинення правочину уповноваженої на це особи повинна бути доведена
і грунтується на принципі її вини. Рішенням господарського суду
Волинської області від 09.02.2006 у справі №01/35-92 встановлено,
що уповноважена банком особа діяла у повній відповідності з
наданими їй повноваженнями, ці дії в подальшому були схвалені
позивачем, отже, вони були добросовісними і будь-яка вина в діях
цієї особи відсутня.
Однак, колегія не може погодитися з висновками суду з огляду
на таке.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення
господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив
господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з
тих же підстав.
Таким чином, перш ніж припинити провадження у справі
господарський суд повинен з'ясувати сукупність всіх вищенаведених
передумов: 1) вже вирішено спір між тими ж сторонами; 2) про той
же предмет; 3) з тих же підстав.
В даному випадку така сукупність передумов для припинення
провадження у справі відсутня, оскільки зазначені скаржником в
позовній заяві по справі №4/53-92 підстави позову (невідповідність
оспорюваного договору положенням п.6 ч.1 ст.3, ч.1 ст.6, ч.ч.1,3
ст.92 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ч.1 ст.43 Закону України "Про банки
і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
) істотно відрізняються від
підстав позову (ст.ст.237,239,241 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) у справі
№01/35-92, при розгляді якої судом встановлено дотримання
посадовою особою АКБ "Прем'єрбанк" вимог ст.ст.237,239,241 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
при укладенні оспорюваного договору, наслідком
чого стало прийняття судом рішення від 09.02.2006 про відмову в
позові. При винесенні оскаржуваної ухвали судом помилково
ототожнено підстави позову у справах №01/35-92 та №4/53-92.
Наявні ж висновки суду про доведеність рішенням
господарського суду Волинської області від 09.02.2006 у справі
№01/35-92 добросовісного ставлення уповноваженої посадової
позивача та відсутності в її діях вини при укладенні оспорюваного
договору переконливо свідчать про розгляд судом справи №4/53-92 по
суті, в результаті чого має прийматися рішення про задоволення
позову або про відмову в позові повністю чи частково, як того
вимагає ст.82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зважаючи на вищенаведені обставини касаційна інстанція дійшла
висновку про відсутність у суду першої інстанції достатніх підстав
для застосування п.2 ч.1 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
обумовлену цим наявність підстав для скасування оскаржуваної
ухвали та подальшого розгляду позовної заяви АКБ "Прем'єрбанк" по
суті в рамках зазначених банком підстав позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ліквідатора АКБ "Прем'єрбанк" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Волинської області від 13.06.2006
у справі №4/53-92 скасувати з передачею справи до цього ж
господарського суду для розгляду позовної заяви АКБ "Прем'єрбанк"
по суті пред'явлених вимог.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді : Є.Чернов
А.Уліцький