Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддя

Муравйов О. В.

судді

Полянський А. Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення

Господарського суду Херсонської області від 21.03.2006 року

по справі

№ 3/53-06

за позовом

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до

Відкритого акціонерного товариства "Агропромислова фірма "Таврія"

про

стягнення 105769,35 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:

Мицько Р.М. -дов. №258/10 від 18.09.2006 року

від відповідача:

не з'явився

Ухвалою від 21.08.2006 року Вищого господарського суду України касаційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий -Муравйов О.В., судді Грейц К.В., Мачульський Г.М., а розгляд справи був призначений на 03.10.2006 року.

У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки, справа № 3/53-06 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України, у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.

Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.

Представник відповідача -Відкритого акціонерного товариства "Агропромислова фірма "Таврія" в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений заздалегідь належним чином. Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2006 року про прийняття касаційної скарги та призначення її до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , суд касаційної інстанції вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України (1798-12) без участі представника сторони, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з відповідача Відкритого акціонерного товариства "Агропромислова фірма "Таврія" 105769,35 грн., з них 67339,74 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу №06/03-965ТЕ-33 від 24.01.2003 року, а також 17113,53 грн. інфляційних, 4196,23 грн. річних, 12406,07 грн. пені та 4713,78 грн. штрафу (7%) через прострочення платежу.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.03.2006 року по справі № 3/53-06 (суддя Янковська I.Є.), позивачу відмовлено в позові повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу, відповідач повністю заперечує підстави скасування рішення суду першої інстанцій та просить залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача -без задоволення.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 03.10.2006р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції на підставі наявних в справі доказів встановлено, що 24.01.2003 року сторонами укладений договір № 06/03-965ТЕ-33 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, на підставі якого позивач постачав відповідачу природний газ.

Відповідно до розділу 6 цього договору, оплата за газ та послуги з його транспортування мала здійснюватися відповідачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування позивачу протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування мали здійснюватись на підставі акта приймання-передачі до 6 числа наступного за звітним місяця (п. 6.1). Пунктом 6.3 договору передбачено, що позивач має право вносити попередню оплату на наступні періоди постачання газу. Відповідно до п. 6.4 договору в платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково вказувати номер договору, дати його підписання, призначення платежу. За наявності боргу у покупця за даним договором позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Пунктом 6.5 договору встановлено, що на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу сторонами протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін здійснюється звірка розрахунків, яка оформлюється актом звірки.

З матеріалів справи також вбачається, що до укладення цього договору поставка позивачем відповідачу природного газу для потреб населення, бюджетних установ та організацій здійснювалась на підставі договору №06/01-344-ТЕ-33 на постачання природного газу від 03.10.2001 року та додаткової угоди до нього №2 від 24.09.2002 року. Відповідно до угоди від 02.01.2003 року, договір №06/01-344-ТЕ-33 припинив свою дію з 02.01.2003 року.

Місцевим господарським судом встановлено, що під час дії договору № 06/01-344-ТЕ-33 від 03.10.2001р. відповідачем була здійснена переплата в сумі 67339,74 грн. Зазначений висновок підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Виходячи з узгоджених сторонами порядку та умов проведення розрахунків за договором №06/03-965ТЕ-33 від 24.01.2003 року, дана сума, що визнається касаційною інстанцією, мала бути зарахована позивачем як попередня оплата за договором.

Здійснення такого зарахування підтверджується складеним сторонами актом звіряння розрахунків станом на 31.10.2005 року (а.с. 51), в якому визначено кредиторську заборгованість позивача перед відповідачем на суму 67339,74 грн. (здійснена відповідачем оплата за договором №06/01-344-ТЕ) та кредиторську заборгованість відповідача перед позивачем у цій же сумі за договором №06/03-965 (яка є предметом розгляду в даній справі).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що наявність прочерку в графі "сальдо" свідчить про відсутність заборгованості, а відтак, здійснення сторонами зарахування зазначених сум в погашення заборгованості.

Враховуючи, що п.6.5 договору №06/03-965ТЕ-33 від 24.01.2003 року передбачає здійснення сторонами звірки розрахунків, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом в тому, що зазначений вище акт звіряння розрахунків є належним і допустимим доказом, що свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.10.2005 року, а отже, і за договором №06/03-965ТЕ-33 від 24.01.2003 року.

Відповідно до статті 601 ЦК України (435-15) зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Пропозиція відповідача щодо зарахування зустрічних вимог підтверджується його листом №5614 від 23.12.2005 року, отримання якого позивачем не заперечувалось ані в суді першої інстанції, ані при розгляді касаційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом в тому, що вимога позивача про стягнення з відповідача 67339,74 грн. заборгованості за відпущений ним у 2003 році природний газ, а відтак нарахування штрафних санкцій, інфляційних і пені, є безпідставною.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом були вірно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин, а доводи заявника касаційної скарги з цього приводу є помилковими.

Що стосується інших доводів, викладених відповідачем в касаційній скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування рішення Господарського суду Херсонської області від 21.03.2006 року в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 21.03.2006 року по справі № 3/53-06 залишити без змін.