2-29/3388.2-2006 (2-1/7971-2002) (2-1/7971-2002) Про визнання недійсним договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - Текст документа

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2006, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2006, позов задоволено - на підставі ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України (435-15) та ст. 55 Закону України "Про власність" (697-12) визнано недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 30.06.2000 з посиланням на порушення при його укладенні законодавства про приватизацію та прав позивача як власника відчуженого об'єкта.

В.о. прокурора АР Крим у внесеному касаційному поданні просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом ст.ст. 4, 32- 34, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У порушення зазначеної норми процесуального права судом першої та апеляційної інстанції не досліджено підстав виникнення права ЗАТ "Кримтур" на спірний об'єкт, а також правомірність володіння спірним майном Федерацією незалежних профспілок АР Крим - засновником ЗАТ "Кримтур".

Матеріалами справи підтверджується, що Федерація профспілок Криму ніколи не була власником спірного майна, отже і не могла передати його іншій особі на праві власності.

Відповідно до постанови Верховної Ради АР Крим від 15.03.00 № 982-2/2000 та наказу Фонду майна АР Крим від 19.12.96, які на момент розгляду справи ніким не скасовано і не визнано недійсними, об'єкт незавершеного будівництва, що є предметом спірного договору, не увійшов до статутного фонду ВАТ "Монтажне управління № 14" перебував на його балансі і належав Автономній Республіці Крим.

Фірма "Каурія" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати і провадження у справі припинити, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Фонд майна АР Крим в поданій касаційній скарзі просить скасувати п.6 резолютивної частини рішення як такий, що суперечить п.35 ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито" (7-93) .

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій і заслухавши пояснення присутнього у засіданні представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню, касаційна скарга Фірми "Каурія" -частковому задоволенню, касаційна скарга Фонду майна АР Крим - залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувані рішення та постанову суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

27 грудня 1991 року керівниками Кримської республіканської Ради по туризму та екскурсіях і Федерації незалежних профспілок Криму було підписано установчий договір про створення акціонерного товариства "Кримтур", яке було зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Київського району міста Сімферополя №27 від 28 січня 1992 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 1992 року постановою президії Федерації незалежних профспілок Криму було створено Фонд профспілкового майна з метою ефектного використання та зберігання санаторно-курортних, туристсько-екскурсійних, спортивних, та інших установ.

У зв'язку зі створенням акціонерного товариства "Кримтур", в його статутний Фонд із Фонду власності профспілок Федерації незалежних профспілок Криму і було передано за актом від 10 січня 1992 року, який підписано Головою Федерації незалежних профспілок Криму і Головою правління акціонерного товариства "Кримтур", майно до якого також увійшла і турбаза "Карабах" загальною вартістю з урахуванням фактичних витрат на будівництво в сумі 174900 руб., у тому числі спальний корпус на 55 місць -96000 руб ( в цінах 1984 року).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Крім того, 30 червня 1994 року між акціонерним товариством "Кримтур" (правонаступником Кримської обласної ради по туризму та екскурсіях "Туристичної Ради") та орендним монтажним управлінням №14 (колишнім Міністерством енергетики СРСР) було укладено Угоду про розірвання Генерального договору укладеного в 1988 році, якою досягнута згода про те, що акціонерне товариство "Кримтур" приймає від Монтажного управління №14 незавершене будівництво спального корпусу на 55 місць, інженерні мережі та компенсує Монтажному управлінню №14 витрати по незавершеному будівництву.

У зв'язку з розірванням Генерального договору про пайову участь в будівництві та реконструкції турбази "Карабах", 16 серпня 1994 року між Монтажне управління №14 та акціонерним товариством "Кримтур" було підписано акт прийому-передачі незавершеного будівництва щодо турбази "Карабах", за яким Монтажне управління №14 передало, а акціонерне товариство "Кримтур" прийняло на баланс об'єкти незавершеного будівництва на території турбази "Карабах" - спальний корпус на 55 місць, резервуар, інженерні мережі та об'єкти комунального призначення.

Рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради "Про оформлення права власності" №914 від 13 жовтня 1999 року, на підставі якого Кримському акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Кримтур" було видано свідоцтво про право власності на туристичну базу "Карабах", було прийнято на підставі пред'явлених БТI матеріалів по оформленню права власності.

У реєстраційному посвідченні Сімферопольського бюро технічної інвентаризації від 7 квітня 1999 року домоволодіння туристичної бази "Карабах" зареєстровані за Кримським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Кримтур" саме в цілому.

19 грудня 1996 року наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим "Про виключення незавершеного будівництва із складу цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Монтажне управління №14" визначено виділити із складу цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Монтажне управління №14" до окремого об'єкта приватизації - незавершене будівництво турбази "Карабах".

Верховною Радою Автономної Республіки Крим була прийнята постанова "Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим" №982-2/2000 від 15 березня 2000 року, якою встановлено, що майно, яке не увійшло до статутного фонду господарських товариств та колективних сільськогосподарських підприємств, створених в процесі приватизації і знаходиться на їхньому балансі, зокрема майно незавершеного будівництва туристичної бази "Карабах" є власністю Автономної Республіки Крим.

28 червня 2000 року Фондом майна Автономної Республіки Крим було прийнято наказ №467 "Про затвердження протоколу аукціону про продаж об'єкту незавершеного будівництва - спального корпусу турбази "Карабах" в селі Малий Маяк в місті Алушта, яке не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління №14", яким затверджено протокол аукціону від 27 червня 2000 року №1. Переможцем аукціону визнана фірма "Каурія", яка в ході проведення торгів запропонувала 7000 грн.

30 червня 2000 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (продавець) та Фірмою "Каурія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - спального корпусу туристичної бази "Карабах", що знаходиться в селі Малий Маяк, місто Алушта, та яке не увійшло до статутного Фонду відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління №14".

Однак, прийняття Верховною Радою Автономної Республіки Крим постанови "Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим" №982-2/2000 від 15 березня 2000 року та наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим "Про затвердження протоколу аукціону щодо продажу об'єкту незавершеного будівництва спального корпусу турбази "Карабах" в селі Малий Маяк в місті Алушта, яке не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління №14", супроводжувалось порушенням існуючого права власності позивача на майно, який набув права на нього, шляхом внесення майна до статутного фонду в 1992 році та подальшою державною реєстрацію права власності, що знайшло своє відображення в прийнятті в 1999 році Алуштинською міською радою рішення "Про оформлення права власності" №914 та видачею свідоцтва про право власності.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим №2024-2/01 від 19 вересня 2001 року "Про внесення змін Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15 березня 2003 року №982-2/2000 "Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим", внесені зміни до пункту 7 Постанови Верховної Ради Автономної Крим від 15 березня 2000 року №982-2/2000 і турбаза виключена із складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, інших правоустановчих документів про віднесення її до власності Автономної Республіки Крим немає.

Таким чином, у зв'язку із виключенням спірного майна з переліку майна, яке належить Автономній Республіці Крим, Фонд не мав правових підстав для приватизації та відчуження майна.

Стаття 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)" (2171-12) передбачає, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження.

Фонд майна Автономної Республіки Крим за тридцять днів до дня проведення аукціону публічно не оголошував через засоби масової інформації про проведення та умови аукціону відносно продажу об'єкта незавершеного будівництва спального корпусу на 55 місць турбази "Карабах" та об'єктів, що зазначені в акті приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 30 червня 2000 року.

Оскільки договір купівлі-продажу від 30 червня 2000 року незакінченого будівництва спального корпусу турбази "Карабах" місцевою радою не було узгоджено та зареєстровано у встановлений строк, а тому суд визнав його недійсним.

Колегія не може погодитися з висновками суду з огляду на таке.

Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим №2024-2/01 від 19.09.2001 "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради АР Крим від 15.03.2000 № 982-2/2000 "Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим", згідно якої турбаза "Карабах" виключена зі складу майна, належного Автономній Республіці Крим, не має зворотної дії до правовідносин купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (спального корпусу турбази "Карабах), які виникли за договором від 30.06.2000, в зв'язку з чим передчасними слід визнати висновки суду апеляційної інстанції про те, що у зв'язку з прийняттям вищезгаданої постанови від 19.09.2001 Фонд майна Автономної Республіки Крим не мав правових підстав для приватизації та відчуження майна.

Що стосується надання судом правової оцінки постанові ВР АР Крим від 15.03.2000 № 982-2/2000, чинній на момент укладення оспорюваного договору, та наказу Фонду майна АР Крим від 28.06.2000 № 467 "Про затвердження протоколу аукціону про продаж об'єкту незавершеного будівництва -спального корпусу турбази "Карабах" в селі Малий Маяк, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Монтажне управління № 14, з посиланням на порушення при їх прийнятті права власності позивача, то судом не враховано ту обставину, що вищезгадані акти державних органів ніким не оспорено та не визнано недійсними у встановленому порядку.

Чинним є також і наказ Фонду майна АР Крим від 19.12.96 "Про виключення незавершеного будівництва із складу ЦМК орендного підприємства "Монтажне управління № 14", в зв'язку з чим колегія визнає передчасним висновок суду про порушення відповідачами законодавства про приватизацію при укладенні оспорюваного договору.

Помилковими вважаються посилання суду апеляційної інстанції на порушення відповідачами ст.10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (2171-12) , якою врегульовано питання опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, оскільки з наказу Фонду майна АР Крим від 28.06.2000 № 467 вбачається застосування конкурентного способу приватизації спірного об'єкту (аукціон).

Факт перебування спірного майна у власності АР Крим на момент укладення оспорюваного договору судами попередніх інстанцій не спростовувався.

Передчасними вважаються також посилання суду на передачу спірного об'єкту співзасновником АТ "Кримтур" - Федерацією незалежних профспілок Криму в якості внеску до статутного фонду АТ "Кримтур" за актом від 10.01.92, оскільки судом не надано оцінки розшифровці до зазначеного акту, з якої вбачається, що загальна сума переданого майна турбази "Карабах" складає 3 млн. 069 тис. руб., і включає тільки основні та оборотні засоби, без урахування незавершеного будівництва.

Наведене свідчить про неповне встановлення судом обставин справи та наявність достатніх підстав для її передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу (1798-12) доручити суду першої інстанції відповідно до ст.ст.30, 38 ГПК України (1798-12) витребувати від Федерації незалежних профспілок та її посадових осіб відповідні пояснення та правовстановлюючі документи з метою достовірного з'ясування наявності чи відсутності передачі спірного майна до статутного фонду АТ "Кримтур" за актом від 10.01.92.

Помилковим визнається визначення судом відсутності реєстрації оспорюваного договору купівлі-продажу в якості окремої підст ави для визнання його недійсним, оскільки ч.7 ст.23 Закону України "Про малу приватизацію" (2171-12) обов'язок реєстрації договорів купівлі-продажу об'єктів малої приватизації покладено на місцеві ради. Окрім того, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість визнання угоди недійсною в разі відсутності її реєстрації у місцевій раді або відмови місцевої ради у проведенні такої реєстрації.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Водночас колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Фонду майна АР Крим, оскільки пунктом 6 резолютивної частини рішення оформлено покладення на другого відповідача частини (половини) витрат позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ч.4 ст.49 ГПК України (1798-12) , згідно якої сторона, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита, чим спростовуються помилкові посилання скаржника в обгрунтування своїх заперечень на п.35 ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито" (7-93) .

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання в.о. прокурора АР Крим задовольнити повністю.

Касаційну скаргу фірми "Каурія" задовольнити частково, а касаційну скаргу Фонду майна АР Крим залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2006 у справі №2-29/3388.2-2006 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.