2-20/4278-2006 Про розірвання договору оренди нерухомого майна та повернення майна - Текст документа

У січні 2006р. Фонд майна АР Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ТОВ "Кримська виноробна компанія" про розірвання договору оренди від 22.03.2004р. цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Краснопартизанський виноробний завод", розташованого за адресою: Красногвардійський район, с. Красний партизан, вул. Первомайська -1, укладеного між Фондом майна АР Крим та ТОВ "Кримська виноробна компанія", а також просив зобов'язати відповідача повернути майно, передане в оренду відповідно до наданого переліку.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статті 611 Цивільного кодексу України (435-15) та статей 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) обгрунтовані неналежним виконанням умов договору оренди.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2006р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Посилаючись на те, що оскільки комітетом кредиторів прийнято рішення про звернення до господарського суду Автономної Республіки Крим з клопотанням про введення процедури санації боржника, а також з метою недопущення вимоги Фонду майна АР Крим про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фонду майна АР Крим про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна задоволенню не підлягають.

За апеляційною скаргою Фонду майна Автономної Республіки Крим Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 18.07.2006р. рішення господарського суду автономної Республіки Крим від 20.04.2006р. скасував та постановив нове рішення, за яким позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції посилаючись на приписи статей 610, 611 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) дійшов висновку щодо обгрунтованості позовних вимог.

При цьому, судом було зазначено, що прийняття комітетом кредиторів рішення про звернення до місцевого господарського суду з клопотанням про введення процедури санації, не може бути прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки чинним законодавством України не передбачено, що зазначені обставини можуть бути підставою для звільнення сторони від взятих на себе за договором зобов'язань.

ТОВ "Кримська виноробна компанія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2006р. залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник у касаційній скарзі посилається на те, що він звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення слухання справи, у зв'язку з участю юрисконсульта у судовому засіданні у Вищому господарському суді.

Заявник звертає увагу суду на те, що на підприємстві відповідача працює єдиний юрист, який має юридичну освіту і який міг повноцінно представляти інтереси підприємства в суді.

Заявник вважає, що своєю постановою суд апеляційної інстанції позбавив його всіх прав сторони у справі, наданих йому статтею 129 Конституції України (254к/96-ВР) .

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 129 Конституції України (254к/96-ВР) однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У забезпечення цієї засади судочинства частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції ці вимоги процесуального законодавства не дотримані.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р. апеляційна скарга Фонду майна АР Крим була прийнята до розгляду, та призначено розгляд справи на 18.07.2006р.

До початку судового засідання, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 78) у зв'язку з участю його представника у судовому засіданні яке відбувалося у Вищому господарському суді України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такою обставиною, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Як роз'яснено в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" (v0009700-90) у разі неявки однієї зі сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, і про яких є відомості про вручення їм повісток, без повідомлення причин неявки або з причин, визнаних судом неповажними, справа може бути розглянута за відсутності особи, яка не з'явилася, якщо є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і немає потреби заслухати пояснення особи, яка не з'явилася.

Проте, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з підстав, що надання повноважень на представництво в процесі не обмежено яким -не будь конкретно визначеним колом осіб, суд апеляційної інстанції зазначених роз'яснень не врахував.

При цьому, строк, який наданий суду для розгляду справи в апеляційної інстанції, давав можливість прийняти рішення про перенесення судового засідання.

Беручи до уваги визначені статтями 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) порядок розгляду апеляційної скарги та межі перегляду справи в апеляційній інстанції (щодо повторного розгляду справи), а також невмотивовано обмежений час, протягом якого суд апеляційної інстанції розглянув справу і фактичну складність спору, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що сторонам не було забезпечено реальної можливості для здійснення прав, передбачених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

За цих обставин не можна визнати, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і у доведенні їх переконливості.

Відповідно, постанова суду апеляційної інстанції постановлена без дотримання вимог статті 129 Конституції України (254к/96-ВР) і не може бути залишеною без змін внаслідок несправедливої процедури його прийняття.

Враховуючи викладене, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду у справі не можна визнати законною й обгрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, виконати всі вимоги господарського процесуального законодавства та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись статтею 77, пунктом 2 статті 111-9, статтями - 111-10, 111-11, 111-12, 111-13 - Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову від 18.07.2006р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-20/4278-2006 господарського суду Автономної республіки Крим скасувати, матеріали справи направити до Севастопольського апеляційного господарського суду на новий розгляд.