ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 р.
№ 1/1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого,
Панченко Н.П.,
Плюшка I.А.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Державного підприємства "Енергоринок"
на рішення
господарського суду Iвано-Франківської області
від 13 лютого 2006 року
та постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від 23 травня 2006 року
у справі
№ 1/1
господарського суду
Iвано-Франківської області
за позовом
Державного підприємства "Енергоринок"
до
ВАТ "Прикарпаттяобленерго"
про
стягнення 94 466 722,20 грн.
за участю представників
від позивача -
Васильєв Д.В., Сарасека Ю.В.,
від відповідача -
Гурова О.М., Редченко В.А.
В С Т А Н О В И В:
ДП "Енергоринок" звернулося до господарського суду
Iвано-Франківської області із позовом до ВАТ
"Прикарпаттяобленерго" про стягнення 94 466 722,20 грн.
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
13 лютого 2006 року по справі № 1/1 (колегія суддів: Соботник
В.В. -головуючий, судді Грица Ю.I., Калашник В.О.) у позові
відмовлено, оскільки суд прийшов до висновку про відсутність у
відповідача спірного грошового зобов'язання перед позивачем.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 23
травня 2006 року (колегія суддів: головуючий -Гнатюк Г.,
судді -Кравчук Н., Мирутенко О.) рішення Iвано-Франківської
області від 13 лютого 2006 року по справі № 1/1 залишив без змін,
апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, погодившись з
висновками господарського суду Iвано-Франківської області.
У касаційній скарзі позивач просить рішення господарського
суду Iвано-Франківської області від 13 лютого 2006 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23
травня 2006 року скасувати та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позов. ДП "Енергоринок", зокрема, вказує, що
Львівським апеляційним господарським судом невірно застосовано
статті 32, 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та порушено ст.ст.
264, 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо строків позовної давності.
Вищим господарським судом України ухвалою від 31 липня 2006
року у справі № 1/1 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого
господарського суду України Демченка С.Ф. від 26 вересня 2006 року
у справі № 1/1 призначено наступну колегію суддів: Самусенко
С.С. - головуючий (доповідач), Панченко Н.П., Плюшко I.А.
В судовому засіданні 26.09.2006 оголошувалася перерва в
порядку статті 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до 10 год. 15 хв.
03.10.2006.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача
та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, судова
колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.6 ст.15 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
всі учасники оптового ринку
електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної
енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює
оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на
підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.
Згідно статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено
наступні обставини у справі № 1/1.
У відповідності до п.2.1.1 укладеного 15 листопада 1996 року
договору між членами оптового ринку електричної енергії України
(ДЧОРЕ) метою цього договору є створення оптового ринку та
врегулювання взаємовідносин сторін цього договору, що виникають у
зв'язку з виробництвом, передачею і постачанням та купівлі-продажу
електричної енергії при умові збереження цілісності та
забезпечення надійного та ефективного функціонування об'єднаної
енергетичної системи України.
Відповідно до п.п. 20.1, 20.4 договору від 15 листопада 1996
року між членами оптового ринку електричної енергії України ДЧОРЕ
не має зафіксованого строку дії та втрачає свою дію при
одностайному рішенні Членів ринку на Загальних зборах і при
наявності попередньої письмової згоди Національної комісії
регулювання електроенергетики.
Згідно п.1.2 Iнструкції про порядок використання коштів
Оптового ринку електричної енергії України, яка є невід'ємною
частиною Договору, що регламентує розрахунки за продану та куплену
електричну енергію на Оптовому ринку, вона стосується лише
розрахунків та платежів між учасниками ринку і не стосується
їхнього внутрішнього бухгалтерського обліку та фінансової
звітності.
Судами встановлено, що відповідно до ДЧОРЕ від 15.11.1996 ВАТ
"Прикарпаттяобленерго" купувало у ДП "Енергоринок" електроенергію
для подальшого продажу її споживачам і за період з жовтня 2000
року по грудень 2001 року відповідачем закуплено електроенергії у
кількості 2244152,564 тис. кВт на суму 248611068,56 грн. та у
сторін немає розбіжностей щодо кількості та вартості проданої
електроенергії.
Згідно розшифровки за додатком до Акту звірки взаємних
розрахунків між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Прикарпаттяобленерго"
виникла розбіжність на суму 121 942 871,31 грн., з яких:
- 50 млн. грн. - сторнування ДП "Енергоринок" у травні 2000
року відповідно до Розпорядження КМ України №213-р від 05.05.2000
( 213-2000-р ) (213-2000-р)
без згоди ВАТ "Прикарпаттяобленерго";
- 1 млн. грн. - перерахування ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в
травні 2000 року Бурштинській ТЕС по договору поруки;
- 8 млн. грн. - перерахування ВАТ "Прикарпаттяобленерго" у
червні 2000 року ДАК "Західенерго" по договору поруки;
- 62 942 871,31 млн. грн. - списання ВАТ
"Прикарпаттяобленерго" заборгованості, по якій закінчився термін
позовної давності.
Щодо вищенаведених сум розбіжностей попередніми судовими
інстанціями встановлено наступне.
Факт списання відповідачем суми 62 942 871,31 млн. грн. по
строкам позовної давності знайшов своє відображення у Декларації з
податку на прибуток підприємств ВАТ "Прикарпаттяобленерго" за 2004
рік та Акті державної податкової інспекції м.Iвано-Франківськ за
№416/23-6/00131564 від 06.06.2005.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за
період в межах строку позовної давності і до моменту остаточного
списання ДП "Енергоринок" не скористався наданим йому правом
звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ч.1 ст.265 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
залишення
позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Місцевий та апеляційний господарські суди, досліджуючи
розбіжності між сторонами по сумам 50 млн. грн., 1 млн. грн., 8
млн. грн., взяли до уваги рішення у справах №П-1/252 від
17.10.2000 та №1/147 від 29.01.2004, якими ДП "Енергоринок"
відмовлено у стягненні з ВАТ "Прикарпаттяобленерго" вказаних сум.
Судами встановлено, що акти звірок розрахунків між сторонами
та звіти за формою 7-НКРЕ не підтверджують заборгованість
відповідача, оскільки не є допустимими доказами позовних вимог.
Згідно статті 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Апеляційною інстанцією встановлено, що місцевим господарським
судом застосування строків позовної давності при розгляді справи
по суті не здійснювалося, а суд виходив із правомірності дій ВАТ
"Прикарпаттяобленерго" щодо списання вказаних сум та відсутності
заборгованості відповідача перед позивачем на день вчинення
позову.
Судами визначено, що Договір № 1138/2001 від 30.08.2002
укладений сторонами відповідно до ч.6 ст.15 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, ДЧОРЕ, IВКОР в редакції від
08.02.2002, які встановлюють, що всі учасники оптового ринку
електричної енергії зобов'язані укладати договори купівлі-продажу
електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який
здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до
ДЧОРЕ.
В п.5.5 вказаного Договору сторони обумовили, що сума, яка
була сплачена у розрахунковому місяці понад повну поточну оплату
вартості електроенергії, купленої в цьому місяці, зараховується як
погашення заборгованості за минулі періоди, починаючи із
заборгованості з найдавнішим терміном виникнення, з урахуванням
ПДВ, або зараховується як авансовий платіж.
Сторони в п.5.7 договору № 1138/2001 передбачили, що порядок
розрахунків, відмінний від того, що встановлений в договорі, може
впроваджуватися лише за письмовою згодою сторін.
Суди дослідили, що вказане погодження між сторонами відбулося
у травні 2005 року та у липні 2005 року стосовно грудня 2001 року,
а докази такого погодження за інші періоди відсутні.
Сторони не поширювали дію умов договору № 1138/2001 на
відносини, що виникли до моменту його укладення, тобто до
30.08.2002, як передбачено ч.3 ст.631 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ч.
7 ст. 180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищенаведені встановлені господарськими судами
попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів
Вищого господарського суду України не погоджується з доводами
касаційної скарги, вважає вірними висновки місцевого та
апеляційного господарських судів, що вимоги позивача про стягнення
заборгованості є необгрунтованими і не підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій на
підставі всебічного, повного, об'єктивного дослідження наданих
сторонами та наявних у справі доказів і грунтовного аналізу
законодавства зроблено вірні висновки по даній справі.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає
рішення господарського суду першої інстанції та постанову
господарського суду апеляційної інстанції такими, що відповідають
нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для
задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,- 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ДП "Енергоринок" залишити без
задоволення.
2. Рішення господарського суду Iвано-Франківської області від
13.02.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 23.05.2006 у справі №1/1 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Н. Панченко
I. Плюшко