ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2006 Справа N 24/25пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Уліцького А.М.,
Ходаківської І.П.
розглянувши Луганського обласного громадського
касаційну скаргу об’єднання споживачів “Народний контроль”
на постанову від 23.05.2006 Луганського апеляційного
господарського суду
у справі № 24/25пн
господарського суду Луганської області
за позовом Луганського обласного громадського
об’єднання споживачів “Народний контроль”
до Луганського міського комунального
підприємства “Теплокомуненерго”
Про зобов’язання списувати борги
за участю представників сторін
від позивача: Ієвлев О.І. –голова
від відповідача: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
Луганське обласне громадське об'єднання споживачів “Народний
контроль” звернулось до господарського суду Луганської області з
позовом про зобов'язання Луганського міського комунального
підприємства “Теплокомуненерго” списувати з особових рахунків
громадян - споживачів послуг з тепло постачання членів ЛОГОС
“Народний контроль” борги, щодо яких закінчився строк позовної
давності, протягом 10 днів з моменту надання позивачем
відповідачу документів, що підтверджують утворення боргу з
пропущеним строком позовної давності.
Рішенням від 05.04.2006 господарського суду Луганської області
(суддя Рябцева О.В.), залишеним без змін постановою від
23.05.2006 Луганського апеляційного господарського суду (колегія
суддів у складі: Баннова Т.М. - головуючий, Бойченко К.І.,
Медуниця О.Є.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення ст. 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 1, 2, 12, 21
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Суди
зазначили, що з матеріалів справи не вбачається порушення
відповідачем прав позивача. Доводи відповідача стосовно
непідвідомчості даного спору господарським судам України не
прийнято до уваги з урахуванням положень ст. 12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою від 11.05.2006 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій
заявлені вимоги про скасування рішення і постанови та прийняття
нового рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на нез'ясування
судами усіх обставин справи, що мають значення для справи,
положення свого Статуту, норми ст. 36 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 15, 24, 25, 80 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 26 Закону України “Про захист прав споживачів”
( 1023-12 ) (1023-12)
, ст. 39 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
ст.ст. 1, 2, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник стверджує, що
подав позов на захист своїх інтересів як юридичної особи, що
залишено судом поза увагою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Згідно з п.п. 1.4, 1.6 Статуту позивач є об’єднанням громадян і
керується Конституцією України, Законом України “Про об’єднання
громадян” ( 2460-12 ) (2460-12)
, чинним законодавством та цим статутом.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про об’єднання громадян”
( 2460-12 ) (2460-12)
для здійснення цілей і завдань, визначених
у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян
користуються правом: представляти і захищати свої законні
інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у
державних та громадських органах.
Звертаючись з позовом про зобов'язання відповідача списувати з
особових рахунків громадян-споживачів послуг з теплопостачання
членів ЛОГОС “Народний контроль” борги, позивач не довів
обставин порушення прав безпосередньо громадського об’єднання та
прав представляти інтереси членів об’єднання в господарському
суді відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства
та організації), мають право звертатися до господарського суду
згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом
заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що господарські
суди вирішують господарські спори у порядку позовного
провадження, передбаченому цим Кодексом, та розглядають справи
про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим
Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
. Сторонами в судовому процесі
–позивачами і відповідачами –згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
можуть бути підприємства та організації, зазначені у
статті 1 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку
позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає
положенням ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а правовідносини, щодо
яких виник спір, носять господарський характер.
Оскільки вимоги позивача до відповідача стосуються правовідносин
громадян у сфері їх комунального обслуговування і плати за ці
послуги, предметом позову є захист інтересів громадян членів
організації позивача, які відповідно ст. 20 Закону України “Про
об’єднання громадян” ( 2460-12 ) (2460-12)
користуються правом:
представляти і захищати свої законні інтереси та законні
інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських
органах.
Зважаючи на те, що спірні правовідносини громадян виникли не з
господарських правовідносин і позивач не довів наявність
обставин, які визначені у ст.ст. 1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку
щодо недоведеності обставин викладених позивачем у позові
–порушення прав позивача.
Таким чином, наведені у рішенні та постанові висновки щодо
відсутності підстав для задоволення заявленого позову, тобто
висновки судів по суті вирішення спору, слід визнати
невідповідними положенням господарського процесуального
законодавства, яке не передбачає розгляд порушених прав
громадян, які є членами громадських організацій.
Визначені у законі права громадського об’єднання захищати
інтереси членів об’єднання згідно з п. 2 ст. 3 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
підлягають розгляду в суді відповідно до положень
Цивільно-процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Отже, спірні відносини, що виникли у зв'язку з захистом прав
громадян членів об’єднання, не є господарськими, а тому даний
спір господарським судам непідвідомчий.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення і
постанова у справі підлягають скасуванню та за непідвідомчістю
даного спору господарським судам відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у справі підлягає
припиненню, а касаційна скарга задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 80, 108, 111-5, 111-7, 111-9-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 05.04.2006
та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
23.05.2006 у справі № 24/25пн скасувати, а провадження у справі
припинити.
Головуючий Д.Кривда
Судді А.Уліцький
І.Ходаківська