ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2006 Справа N 16/30пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. –головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Чабана В.В.,
розглянувши у відкритому засіданні матеріали
касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю
Сєвєродонецького підприємства “Хімпоставка”,
м. Сєвєродонецьк, Луганської області,
Акціонерного банку “Український комунальний
банк”,
м. Луганськ,
Відкритого акціонерного товариства
“Донхімремонт”,
м. Сєвєродонецьк, Луганської області
на постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 10.04.2006
у справі господарського суду Луганської області №
16/30пд
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Сєвєродонецького підприємства “Хімпоставка”
до Акціонерного банку “Український комунальний
банк”,
Відкритого акціонерного товариства
“Донхімремонт”
за участю: Державної податкової інспекції у м.
Сєвєродонецьку Луганської області –третя особа
без самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача,
Акціонерного комерційного інноваційного банку
“УкрСиббанк”, м. Харків –третя особа без
самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача
Про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явилися;
від відповідачів:
АБ “Український комунальний банк” –не з’явилися;
ВАТ “Донхімремонт” –не з’явилися;
від третіх осіб:
ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області –не з’явилися;
АКІБ “УкрСиббанк” –не з’явилися.
УСТАНОВИВ:
На виконання статті 2 Указу Президента України “Про підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетом і державними цільовими
фондами” ( 167/98 ) (167/98)
26.02.1999 Державною податковою інспекцією
міста Сєвєродонецька Луганської області, на адресу Відкритого
акціонерного товариства “Донхімремонт” спрямовано письмове
повідомлення за № 208/24-033 про те, що все його майно і майнові
права з вказаної дати перебувають у податковій заставі.
24.12.1999 між Акціонерним банком “Український комунальний банк”
(заставодержатель) та Відкритим акціонерним товариством
“Донхімремонт” (заставодавець) укладено договір застави без
номера, згідно якого заставодавець виступає майновим поручителем
за кредитним договором № 370 від 01.12.1999, додаткових угод до
нього № 1 від 02.12.1999 та № 2 від 23.12.1999, укладених між
Акціонерним банком “Український комунальний банк” та Товариством
з обмеженою відповідальністю “ОПЕКС”, за яким Акціонерним банком
“Український комунальний банк” надано Товариству з обмеженою
відповідальністю “ОПЕКС” кредит у сумі 75 000 грн. на строк до
01.03.2000.
Северодонецька державна податкова інспекція надала Відкритому
акціонерному товариству “Донхімремонт” письмовий дозвіл № 4/24-
035 від 27.01.2003 на право здійснити продаж промислової бази,
за умови спрямування отриманої від реалізації цих активів
виручки у повному обсязі на погашення податкового боргу.
23.04.2003 Відкрите акціонерне товариство “Донхімремонт” уклало
з Товариством з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецького
підприємства “Хімпоставка” договір купівлі-продажу об’єкта
нерухомості –95/100 часток виробничої бази, розташованої по вул.
Пивоварова, 15 у місті Сєвєродонецьку, загальною площею 2 545,7
м2, вартістю 75 724 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецького
підприємства “Хімпоставка” здійснило реєстрацію права власності
на своє ім’я у Северодонецькому бюро технічної інвентаризації
Луганської області (витяг за № 721097 від 06.06.2003).
Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецького
підприємства “Хімпоставка” (іпотекодавець) 06.05.2004 уклало з
Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСибббанк”
(іпотекодержатель) договір іпотеки № 50/2004-3/2, згідно якому
сторони договору домовились про те, що іпотекодавець, з метою
забезпечення своїх зобов’язань по цьому договору передає
іпотекодержателю нерухоме майно –95/100 часток виробничої бази.
06.10.2005 Товариство з обмеженою відповідальністю
Сєвєродонецького підприємства “Хімпоставка” звернулося до суду з
позовними вимогами до Акціонерного банку “Український
комунальний банк” та Відкритого акціонерного товариства
“Донхімремонт” про визнання недійсним договору застави, оскільки
спірний договір порушує право власності позивача.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.10.2005
залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача –Державну податкову інспекцію у м.
Сєвєродонецьку Луганської області та Акціонерний комерційний
інноваційний банк “УкрСиббанк”.
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.12.2005
(суддя Середа А.П.) позовні вимоги задоволено повністю, визнано
недійсним договір застави, оскільки він підписаний без письмової
згоди органів державної податкової служби, що передбачено
чинним, на час укладення договору, законодавством.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
10.04.2006 (судді: Іноземцева Л.В. –головуючий, Бородіна Л.І.,
Якушенко Р.Є.) рішення скасовано, позовні вимоги задоволено
частково, визнано недійсним пункт 6 договору застави, оскільки
Закон України від 21.12.2000 № 2181-III “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
не забороняв наступні застави
майна, яке перебувало у податковій заставі, але скасований пункт
передбачав попередження про знаходження майна у заставі.
У касаційній скарзі Акціонерний банк “Український комунальний
банк” просив постанову апеляційної інстанції скасувати, а
провадження у справі припинити, покликаючись на те, що позовні
вимоги подано неналежним позивачем; захист порушених прав,
здійснюється накладенням органами державної виконавчої служби
арешту на майно, у порядку передбаченому Законом України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, а не шляхом визнання
недійсним договору. Крім того, позивач зареєстрував право
власності на майно, що є предметом спірного договору застави та
передав його в іпотеку, що свідчить про відсутність порушень
спірним договором застави прав позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецького
підприємства “Хімпоставка” також звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
апеляційної інстанції, в якій просило вказану постанову
скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі,
покликаючись на те, що відчуження майна здійснюється тільки за
письмовою згодою органів державної податкової служби та при
умові спрямування виручки від відчуження на погашення податкової
заборгованості; судом не взято до уваги Закон України “Про
заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
, яким передбачено, що заставодавець
зобов’язаний повідомити заставодержателя про всі попередні
застави, між тим зазначена вимога закону при укладанні спірного
договору не виконана.
У своїй касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство
“Донхімремонт” просило скасувати всі судові акти та ухвалити
нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у
повному обсязі, покликаючись на те, що суди неправильно
застосували норми процесуального права, що призвело до
висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, суд помилково зазначив, що на час укладання спірного
договору застави, все майно Відкритого акціонерного товариства
“Донхімремонт” перебувало у податкові заставі, оскільки не
надано доказів цього твердження, як підстави для вимог позивача
та не надано доказів направлення повідомлення № 208/24-033 від
26.02.1999 Відкритому акціонерному товариству “Донхімремонт”.
Заслухавши представників сторін, та проаналізувавши мотиви,
викладені у касаційних скаргах, у сукупності з іншими
матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційні скарги
такими, що підлягають частковому задоволенню.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та частково
задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд
виходив з того, що суд першої інстанції правильно визнавши
пріоритет податкової застави, помилково визнав спірний договір
застави недійсним в цілому, оскільки Указ Президента України
“Про підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетом і
державними цільовими фондами” на відміну від Закону України від
21.12.2000 № 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, не забороняв наступні застави майна, яке
перебувало у податковій заставі.
Так, статтею 4 Указу Президента України “Про підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетом і державними цільовими
фондами” ( 167/98 ) (167/98)
передбачено, що платник податків, майно
якого перебуває у податковій заставі, зобов’язаний повідомити
кожного з наступних заставодержателів про податкову заставу.
Заставодавець зобов’язаний відшкодувати збитки, що виникли у
заставодержателів внаслідок невиконання ним цього зобов’язання.
За таких умов, Відкрите акціонерне товариство “Донхімремонт”
вправі було укладати договори застави майна, попередивши
наступних заставодержателів, у даному випадку Акціонерний банк
“Український комунальний банк”, про податкову заставу. В той же
час включення до тексту договору пункту 6 щодо відсутності
обтяжень майна, яке є предметом застави, не відповідає фактичним
обставинам і є порушенням статті 4 Указу Президента України “Про
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетом і
державними цільовими фондами” ( 167/98 ) (167/98)
, статті 18 Закону
України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
. А тому цей пункт договору
застави визнано недійсним на підставі статті 48 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного в період укладення спірного
договору, що відповідає частині 1 статті 215 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності з 01.01.2004.
Повно й об’єктивно встановивши фактичні обставини справи, у
цілому правильно визначивши норми матеріального права, які
регулюють спірні правовідносини, апеляційним господарським судом
допущено неправильне їх тлумачення та застосування, що призвело
до помилкового висновку та ухвалення незаконного рішення.
Визнаючи недійсним лише пункт 6 спірного договору, апеляційна
інстанція грунтувала свої висновки на положеннях статті 4 Указу
Президента України “Про підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами”
( 167/98 ) (167/98)
, якою передбачено, що платник податків, майно якого
перебуває у податковій заставі, зобов’язаний повідомити кожного
з наступних заставодержателів про податкову заставу.
Заставодавець зобов’язаний відшкодувати збитки, що виникли у
заставодержателів внаслідок невиконання ним цього зобов’язання.
При цьому, не взято до уваги положень статті 60 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої недійсні частини
угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки
можна припустити, що угода була б укладена і без включення
недійсної її частини. Тобто мова іде про те, що визнана
недійсною частина угоди належить до випадкових умов і може бути
виключеною з неї без наслідків для інших його частин у цілому.
Разом з тим, якщо частина угоди, що визнана недійсною містить
істотну умову, без якої угода в цілому не відповідає вимогам
закону, або після виключення з неї окремої частини, що визнана
недійсною, вона не зберігає спроможностей задовольняти інтереси
сторін чи досягнути цілі, яка була визначена ними при її
вчиненні, угода підлягає визнанню недійсною в цілому.
Відповідно до положень статті 1 Закон України “Про заставу”
( 2654-12 ) (2654-12)
застава –це спосіб забезпечення зобов’язань.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі
невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою
зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна
переважно перед іншими кредиторами.
Згідно зі статтею 3 зазначеного законну ( 2654-12 ) (2654-12)
, заставою
може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або у майбутньому
вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що
випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди,
перевезення вантажу тощо.
Застава має похідний характер від забезпеченого нею
зобов’язання.
Беручи до уваги конкретні обставини справи та аналізуючи
зазначені положення Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
,
колегія суддів визнає помилковими висновки апеляційного
господарського суду, оскільки визнання недійсним лише пункту 6
спірного договору застави, відповідно до якого заставодавець
стверджує, що на момент посвідчення договору застави майна, яке
є предметом цього договору, нікому іншому не продане, не
подароване, не заставлене, в спорі та під забороною (арештом) не
перебуває, позбавляє спроможності задоволити ціль, яка була
визначена при його укладенні, тобто забезпечення виконання
зобов’язання.
Що стосується рішення місцевого господарського суду про визнання
договору застави недійсним у цілому, то воно з урахуванням
зазначеного повністю відповідає вимогам чинного законодавства і
підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Твердження у касаційній скарзі Відкритого акціонерного
товариства “Донхімремонт” про те, що на момент укладення
договору застави спірне майно не було у податковій заставі, а
також на те, що вони не отримували про це повідомлення та інші,
обгрунтовано відхилено судом.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про
скасування постанови апеляційної інстанції та залишення в силі
рішення місцевого суду.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю
Сєвєродонецького підприємства “Хімпоставка”, Акціонерного банку
“Український комунальний банк”, Відкритого акціонерного
товариства “Донхімремонт” задоволити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
10.04.2006 у справі господарського суду Луганської області №
16/30пд скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду
Луганської області від 02.12.2005.
Головуючий суддя В.Я. Карабань
Суддя Л.В. Ковтонюк
Суддя В.В. Чабан