ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
27.07.2006                                     Справа N 162/10-06
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді  Дерепи В.І.
суддів:             Грека Б.М. –(доповідача у справі)
                    Стратієнко Л.В.
розглянувши у       Дочірньої компанії “Газ України” Національної
відкритому судовому акціонерної компанії “Нафтогаз України”
засіданні касаційну
скаргу
на рішення          господарського  суду  Київської  області  від
                    16.05.06
у справі            № 162/10-06
господарського суду Київської області
за позовом          Дочірньої компанії “Газ України” Національної
                    акціонерної компанії “Нафтогаз України”
до                  Виробничого  управління  житлово-комунального
                    господарства
 
Про   стягнення 142254,56 грн.
 
         за участю представників від:
позивача            Бойко Д.Д. (дов. від 30.05.06)
відповідача         Вайди К.П. (директор)
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз  України” звернулася до господарського суду  Київської
області   з  позовом  про  стягнення  з  Виробничого  управління
житлово-комунального господарства 93624,57 грн. основного боргу,
17383,18  грн.  пені, 20032,53 грн. інфляційних  втрат,  4660,56
грн. –3% річних, 6553,72 грн. штрафу.
 
Рішенням  господарського  суду Київської  області  від  16.05.06
(суддя  Тищенко О.В.) позов задоволено частково:  з  Виробничого
управління   житлово-комунального   господарства   на    користь
Дочірньої   компанії  “Газ  України”  Національної   акціонерної
компанії  “Нафтогаз  України” стягнуто 93624,57  грн.  основного
боргу,  17383,18  грн.  пені, 20032,53 грн.  інфляційних  втрат,
4660,56   грн.   –3%   річних,  та   112,57   грн.   витрат   на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У стягненні
7%  штрафу  на  суму 6553,72 грн. відмовлено з тих  підстав,  що
договір був укладений до 2004 року, а законодавством, чинним  на
момент його укладення не була передбачена така штрафна санкція.
 
Позивач  звернувся  до  Вищого  господарського  суду  України  з
касаційною  скаргою,  в  якій він просить скасувати  вищезгадане
рішення в частині відмови у стягненні 7% штрафу, позовні  вимоги
в  цій частині задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що
зобов'язання  порушене  відповідачем  після  набрання   чинності
Господарським кодексом України.
 
Перевіривши  повноту встановлених судовими інстанціями  обставин
справи  та  правильність застосування ними норм матеріального  і
процесуального  права, Вищий господарський  суд  України  дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню  з
наступних підстав.
 
Як  вбачається  із  матеріалів справи та встановлено  в  рішенні
місцевого  господарського  суду, між  Дочірньою  компанією  “Газ
України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та
Виробничим    управлінням   житлово-комунального    господарства
укладено  договір на постачання природного газу  для  вироблення
теплової  енергії  для  потреб населення, бюджетних  установ  та
організацій від 31.12.03 № 06/03-3995-ТЕ-17, відповідно до  умов
якого,  постачальник  передає, а покупець приймає  в  2004  році
природний  газ.  Оплата за газ та послуги  його  транспортування
здійснюється   покупцем  грошовими  коштами   шляхом   поточного
перерахування на рахунок постачальника протягом місяця  поставки
100%  вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг  з  його
транспортування.
 
Позивач   свої  зобов'язання  за  договором  виконав   повністю,
поставивши     Виробничому    управлінню    житлово-комунального
господарства газ в об'ємі 920,844 тис. куб. м. на загальну  суму
222383,83  грн.  Відповідач поставлений  природний  розрахувався
частково,  в сумі 128759,26 грн. Заборгованість склала  93624,00
грн.
 
Задовольняючи  позовні  вимоги,  суд  мотивував   свою   позицію
приписами ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
        , 625
Цивільного  кодексу  України ( 435-15 ) (435-15)
         та Закону  України  “Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових  зобов'язань”
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
        . Рішення в цій частині не оскаржується, а відтак,
не   перевіряється  господарським  судом  касаційної  інстанції.
Відмовляючи в позові щодо стягнення 6553,72 грн. –7%  штрафу  на
підставі ст. 231 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
        ,  суд
зазначив,  що  порушення  було  вчинено  до  набрання   чинності
Господарським кодексом України.
 
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не  може
погодитися  з  такою правовою позицією місцевого  господарського
суду,  оскільки договір на поставку в 2004 році природного  газу
між  сторонами  був  укладений 31.12.03  (за  день  до  набрання
чинності Господарським кодексом України), і виконувався протягом
2004   року.  Тому  слід  вважати,  що  правопорушення   вчинено
відповідачем  після  01.01.04,  тобто  після  набрання  чинності
вищезазначеним кодексом. Тому Вищий господарський суд вважає, що
судове  рішення  винесене  при невірному  застосуванні  ст.  231
Господарського  кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
          та  без  дослідження
суми, що становить 7% штрафу. Отже, рішення господарського  суду
Київської  області  підлягає  скасуванню  в  частині  відмови  у
стягненні  6553,72 грн. –7% штрафу та направленню в цій  частині
на новий розгляд, в решті рішення підлягає залишенню без змін.
 
Разом  з  тим, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає  за потрібне зазначити, що місцевий господарський суд  не
позбавлений    права    скористатися   своїми    повноваженнями,
передбаченими   статтею  233  Господарського   кодексу   України
( 436-15  ) (436-15)
        ,  пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        , за змістом  яких,  у  разі  якщо
належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно  із
збитками  кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.  При
цьому   повинно   бути   взято  до  уваги:   ступінь   виконання
зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть  участь
у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що
заслуговують на увагу.
 
Враховуючи викладене, керуючись ст. 80, 111-5, 111-7, п. 3 ч.  1
ст.  111-9,  ст.  111-11  Господарського процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу Дочірньої компанії “Газ України”  Національної
акціонерної  компанії “Нафтогаз України” задовольнити  частково.
Рішення  господарського суду Київської області від  16.05.06  по
справі  №  162/10-06  скасувати в частині  відмови  у  стягненні
6553,72 грн. –7% штрафу. Справу в цій частині направити на новий
розгляд  до  господарського  суду  Київської  області.  В  решті
рішення  господарського суду Київської області від  16.05.06  по
справі № 162/10-06 залишити без змін.
 
Головуючий - суддя В. Дерепа
 
Судді              Б. Грек
 
                   Л. Стратієнко