ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 р.
№ 36/618
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Ходаківська I.П.
судді
Савенко Г.В.
Кривда Д.С.
розглянувши
касаційну скаргу
Міністерства оборони України
на
постанову від 22.05.2006р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 36/618 Господарського суду м.Києва
за позовом
Першого заступника військового прокурора Південного регіону
України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та
Iзмаїльської міської ради
до відповідача терті особи
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" 2)
Міністерства оборони України 1) Військова частина 1499 2)
Військова частина А 2238
про
визнання недійсним частини договору оренди
З участю представників :
позивача -Білецький О.В., (представник КМУ за довіреністю)
Кравченко М.I., (представник Iзмаїльської міської ради за
довір.)
відповідачів : Оксінчук С.С., за довіреністю
третьої особи -1: Пшенична О.А., за довіреністю
третьої особи -2: Оксінчук С.С., за довіреністю
від Генеральної прокуратури України -Спорий I.Г., прокурор
відділу.
ВСТАНОВИВ :
Перший заступник військового прокурора Південного регіону
України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в
інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та
Iзмаїльської міської ради до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Атлантіс" та Міністерства оборони України про
визнання недійсним договору оренди нерухомого військового майна
№14/2002/ГоловКЕУ від 21.08.2002, укладеного Міністерством оборони
України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", в
частині оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м.
Iзмаїл, берегова лінія 95 км. р. Дунай, а також зобов'язання
Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" звільнити
земельну ділянку площею 0,1583га, розташовану за адресою: м.
Iзмаїл, берегова лінія 95 км. р. Дунай. Позовні вимоги
обгрунтовані тим, що ця угода не суперечить вимогам чинного
законодавства, тому підлягає визнанню частково недійсною (щодо
передачі в оренду земельної ділянки) на підставі ст. 48 Цивільного
Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
в редакції 1963 р., що діяла на час
укладання договору.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.01.2006 р. по
справі № 36/618, в задоволенні позовних вимог відмовлено
повністю.
Постановою від 22.05.2006р. Київського апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу задоволено. Рішення
Господарського суду м. Києва від 24.01.2006р. по справі № 36/618 -
скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди
нерухомого військового майна №14/2002/ГоловКЕУ від 21.08.2002 р.
в частині передачі Товариству з обмеженою відповідальністю
"Атлантіс" земельної ділянки площею 0,1583 га, яка розташована
за адресою Одеська область м.Iзмаїл,
берегова лінія 95 км. р. Дунай. Зобов'язано
Товариство з обмеженою
відповідальністю "Атлантіс" звільнити земельну ділянку площею
0, 1583 га, яка розташована за адресою Одеська область м. Iзмаїл,
берегова лінія 95 км. р.Дунай. Стягнуто з Товариства з
обмеженою відповідальністю "Атлантіс" в доход держави державне
мито за подачу позову в сумі 42 грн. 50 коп., на користь
Державного підприємства "Судовий інформаційний центр", витрати
на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 59
грн. 00 коп., на користь Iзмаїльської міської ради витрати по
сплаті держмита за подачу апеляційної скарги в сумі21 грн. 25 коп.
Міністерство оборони України звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову від 22.05.2006р. Київського апеляційного
господарського суду, та залишити в силі рішення Господарського
суду міста Києва від 24.01.2006 р. по справі № 36/618.
Розпорядженням від 27.07.2006р. заступника голови Вищого
господарського суду України, у зв'язку зі значним навантаженням
судді Першикова Є.В. для перегляду в касаційному порядку справ
№40/610, №П-13/222, №36/618, №20/26д, №47/76-06, №10/489, №18/362,
№18/361, №44/64-06, призначених до розгляду на 26.07.2006р.
колегією суддів у складі: головуючого -ПершиковаЄ.В.
суддів -Савенко Г.В., Ходаківської I.П., утворено колегію суддів в
наступному складі: головуючий -Ходаківська I.П.,
судді -СавенкоГ.В., Кривда Д.С.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2002 року між
Міністерством оборони України в особі Головного
квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Атлантіс" (Орендар) укладено договір №141/2202/ГоловКЕУ
нерухомого військового майна, розташованого в Iзмаїльському
військово-морському гарнізоні за адресою: м. Iзмаїл, вул. Леніна,
144 (в/м № 133), м. Iзмаїл, район "Кавказ" (в/м №89), м. Iзмаїл,
берегова лінія 95 км р. Дунай (далі-Договір).
Відповідно до умов п.1.1. Договору Орендодавець здав, а
Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно
загальною площею 4582 кв.м., що розташоване за адресою: м. Iзмаїл,
військові містечка №№ 89, 133, 95 км р. Дунай, що знаходиться на
балансі 10 відділення Морської інженерної служби ВМС України,
вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про
оцінку майна (додаток №3 до договору) і становить 190 093 грн.
Термін дії Договору визначений сторонами з 21.08.2002 року по
21.08.2007 року строком на 5 років (п.10.1 Договору).
При укладанні договору проводилась відповідна експерта оцінка
майна, на підставі якої було укладено спірний договір.
Відповідно до Резюме експертної оцінки, щодо військового
містечка 95 км. Р. "Дунай" яке є предметом оренди, до переліку
майна яке оцінено експертом а потім включено до спірного договору
оренди зазначено загальна площа земельної ділянки - "військове
містечко 95 км. Р. "Дунай" у розмірі 1670 кв. метрів. З цього
резюме вбачається, що на час оцінки на території військового
містечка "95 км р. Дунай" було три споруди, а саме бетонна
площадка площею 150 кв. м, огорожа - 34.1 погонних метра, та
ворота -5.9 погонних метра. В той же час загальна площа зазначена
1670 кв. м. з врахування площі земельної ділянки.
Площа цієї земельної ділянки врахована в загальну площу
орендованого майна, визначену в п. 1.1 договору - 4582 кв. м.
Як встановлено апеляційним судом, цей факт повністю
підтверджується матеріалами справи, а саме текстом спірного
договору (п. 1.1) та резюме експертної оцінки, в якому. Також,
Згідно Додатку № 6 до договору оренди (Розрахунок плати за базовий
місяць оренди) встановлена орендна плата за базовий місяць оренди
за приміщення військового містечка "95 км р. Дунай" площею 1670
кв.м. Крім того, в п.2 заяви ТОВ "Атлантіс", яка підписана
начальником ВМС та погоджена командиром військової частини А-1758,
і на підставі якої укладений договір оренди, зазначається не
тільки майно, а й прилегла територія (тобто земельна ділянка).
Як зазначає апеляційний суд, про те, що фактично спірна
земельна ділянка увійшла в предмет договору оренди свідчить і
подальше розпорядження орендованим майном ТОВ "Атлантіс", а саме
згідно договору суборенди від 27.02.2004 р. ТОВ "Атлантіс"
передає ВАТ "Волзько-Дніпровська суднохідна компанія"
суборенду ділянку берегової лінії довжиною 41,5 м, що
знаходиться за адресою: м. Iзмаїл, 95 км р. Дунай. Крім того,
22.01.2004 р., був складений Акт перевірки виконання
природоохоронного законодавства, де зазначається, що земельна
ділянка 95 км р. Дунай не використовується за цільовим
призначенням, а здана в оренду ТОВ "Атлантіс"для ремонту суден,
ТОВ "Атлантіс", в свою чергу здав земельну ділянку у суборенду
підприємству "ФСТ"(м.Iзмаїл, вул. К.Маркса, 44).
Відповідно до ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Наведені вище фактичні обставини повністю спростовують доводи
скаржника про те, що земельна ділянка по спірному договору в
оренду не передавалась.
Разом з цим, відповідно до п.3 ст. 5 Закону України " Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, в редакції, що діяла на момент
укладання спірного договору, орендодавцями земельних ділянок, що
перебувають у держаній власності, є районні, обласні, Київська і
Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів
Автономної Республіки Крім та Кабінет міністрів України.
Як встановлено судами, відповідачами не надано ніяких
доказів стосовно того, що власником спірної земельної ділянки, в
межах його повноважень приймалось рішення щодо передачі спірної
земельної ділянки в оренду.
Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те,
що спірний договір в частині передачі земельної ділянки не
відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 48 Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
в
редакції 1963 р., який
діяв на час укладання спірного договору, недійсною є угода,
яка не відповідає
вимогам Закону.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
в
новій редакції, підставою недійсності право чину є недодержання в
момент вчинення право чину стороною вимог, які встановлені ч. 1
ст.203 цього Кодексу (зміст правочину не може суперечити цьому
Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним
засадам суспільства).
При цьому, недійсні частини угоди не тягнуть за собою
недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода
була б укладена і без включення недійсної її частини (ст.217 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.60 ЦК України в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
р.).
Таким чином, апеляційний суд правомірно, визнав недійсним
спірний договір в частині передачі в оренду спірної земельної
ділянки площею 0, 1583 га, оскільки в цій частині договір оренди
не відповідає вимогам закону, та в порядку реституції зобов'язав
ТОВ "Атлантіс" звільнити спірну земельну ділянку.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що
оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята у
відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її
зміни або скасування відсутні.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови .
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без
задоволення.
Постанову від 22.05.2006р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 36/618 Господарського суду м.Києва
залишити без змін.
Головуючий суддя I. Ходаківська
Судді Г. Савенко
Д. Кривда