ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2006 Справа N 36/215
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку (АКБ) “Росток
Банк”
на рішення від 24.05.2006 року
господарського суду міста Києва
у справі № 36/215
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
“КТД-Транс”
до АКБ “Росток Банк”
Про визнання частково недійсним кредитного договору
В судове засідання прибули представники сторін:
відповідача Лавринчук О.Ю. (дов. від 11.10.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника
відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “КТД-Транс“звернулося до господарського суду з позовом до
АКБ “Росток Банк“про визнання недійсними п. 1.2. кредитного
договору № 5 від 10.11.1999 року, укладеного між сторонами у
справі, яким визначено: “Плата за кредит підлягає коригуванню
при зміні облікової ставки НБУ або кон’юнктури на фінансовому
ринку” та п. 5.8. договору: “Банк має право переглядати
відсоткову ставку за використання кредитних ресурсів з письмовим
повідомленням про це позичальника протягом трьох днів після
зміни її розміру. У в разі незгоди позичальника з наведеним
розміром відсоткової ставки, останній повинен повністю погасити
заборгованість по кредиту, включаючи відсотки за фактичний
термін користуванням кредитом, протягом п’яти робочих днів після
дати, вказаної в повідомленні банку”.
Позовні вимоги базуються на тому, що зазначені умови договору
суперечать вимогам ст. 162 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”
( 872-12 ) (872-12)
, Положенню Національного банку України про
кредитування (затвердженого постановою Правління НБУ N 299 від
28.09.1995 року, та чинного на момент укладення кредитного
договору), посилаючись, крім того на положення ст. 27 Закону
України “Про Національний банк України” ( 679-14 ) (679-14)
, відповідно
до якої встановлення порядку визначення облікової ставки
відноситься до компетенції Національного банку України, а тому
плата за кредит, згідно з п. 1.2. договору, не повинна бути
більшою, ніж визначена Національним банком України облікова
ставка, яка не складає 100% річних.
10.11.1999 року між АКБ “Росток Банк“і ТОВ “КТД -ТРАНС“було
укладено кредитний договір № 5, за яким відповідач зобов’язався
надати позивачу кредит в сумі 105 000,00 доларів США, а позивач
зобов'язався використати кредит належним чином і повернути банку
до 25.12.2004. включно суму отриманого кредиту, сплатити плату
за користування кредитними коштами в розмірі 25% річних
(п. 1.1.) та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.
Додатковою угодою № 1 від 27.09.2000 року до кредитного договору
сторони змінили п. 1.1. договору і передбачили, що банк
відкриває позивачу кредитну лінію в сумі 105 000,00 доларів США
строком до 25.12.2004 року включно зі сплатою, починаючи з
01.10.2000 року 18% річних.
Постановою Правлінням НБУ N 99 від 10.03.2004 року “Про
відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКБ „Росток Банк”
з 11.03.2004 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано
процедуру ліквідації АКБ „Росток Банк”.
У зв’язку з наведеним, 25.05.2004 року АКБ „Росток Банк”
звернувся до ТОВ “КТД -ТРАНС“з повідомленням № 1-7/913 про зміну
відповідно до п. 5.8. договору з 02.06.2004 року відсоткової
ставки по кредиту і встановлення її у розмірі 100% річних. У
разі незгоди позичальника з запропонованою відсотковою ставкою,
останній зобов’язаний погасити заборгованість по кредиту,
включаючи відсотки за фактичний термін користування кредитом
протягом п’яти робочих днів, починаючи з 02.06.2004 року.
За наведених обставин, ТОВ “КТД-Транс“посилається на зміну АКБ
„Росток Банк” в односторонньому порядку умов договору, що є
недопустимим, за винятком випадків, передбачених законом,
відповідно до ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2006 року у
справі № 36/215 (суддя Т. Трофименко) позовні вимоги задоволені
повністю, визнано недійсними пункти 1. 2. та 5. 8. кредитного
договору № 5 від 10.11.1999 року, як такі, що не відповідають
вимогам закону.
Рішення у справі мотивоване тим, що виходячи з положень глави 33
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та порядку, передбаченого Положенням
Національного банку України про кредитування, які були чинним на
момент укладення договору, істотними умовами кредитного договору
є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільове
використання кредиту.
Відповідно до п. 16 Положення про кредитування розмір
відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і
визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного
ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися
на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової
ставки та інших факторів, а у разі надання кредитів в іноземній
валюті враховуються відсоткові ставки, які діють на міжнародних
ринках капіталів. У разі зміни облікової ставки умови договору
можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної
згоди кредитора та позичальника.
Однак, при укладенні кредитного договору N 5 від 10.11.1999 року
розмір плати за кредит при зміні облікової ставки Національним
банком України або кон’юнктури на фінансовому ринку України не
визначений, також як і можливі межі коливання цієї плати, у
зв’язку з чим, господарський суд першої інстанції зазначає, що
позивач був позбавлений можливості визначити наперед розмір
відсотків за користування кредитними коштами протягом певного
періоду часу.
Твердження відповідача, що таке коригування заздалегідь
обумовлене договором і тому не є односторонньою зміною його
умов, необґрунтоване, на думку господарського суду міста Києва.
Також, відхилені посилання АКБ “Росток Банк” на постанову Вищого
господарського суду України від 13.10.2005року у справі
№ 18/214, якою, на думку відповідача, встановлювались та
досліджувались обставини дійсності та відповідності п. п. 1.2.
та 5.8. кредитного договору № 5 від 10.11.1999 року вимогам
законодавства, враховуючи, що змістом вказаної постанови
наведене не підтверджується.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
Цивільний кодекс України
застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після
набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, що виникли до
набрання чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
,
положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,
що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи наведене, господарський суд першої інстанції
зазначає, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам
законодавства перевіряється в судовому порядку стосовно
законодавства, яке діяло на момент укладання спірної угоди.
За нормами ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається, за винятком випадків, передбачених законом, а тому
відхилені доводи відповідача щодо застосування до оспорюваного
договору ст. 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, за якою
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна
його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором
або законом.
Виходячи з цього, та беручи до уваги положення ст. ст. 48, 59,
60 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, господарський суд міста Києва доходить
висновку та про можливість визнання пунктів вказаного договору
недійсними з моменту його укладення без застосування реституції,
оскільки в матеріалах справи відсутні докази перерахування
позивачем відповідачу коштів в розмірі відсоткової ставки, що
становить 100% річних.
Згідно зі ст. 76 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг
строку позовної давності починається з дня виникнення права на
позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до п. 8.1. договору строк його дії встановлюється з
дня надання кредиту і до повного погашення кредиту та відсотків
за ним.
Таким чином, господарським судом першої інстанції застосовані
положення ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
про те, що якщо строк
виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом
витребування, кредитор має право провести виконання в будь-який
час; боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний
строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок
негайного виконання не випливає із закону, договору або із
змісту зобов'язання.
Враховуючи направлення відповідачем вимоги про повне погашення
позивачем заборгованості по кредиту, включаючи відсотки за
фактичний термін користуванням кредитом (повідомлення № 1-1/913
від 28.05.2004 року), суд дійшов до висновку, що перебіг строку
позовної давності почався зі спливом семиденного строку з дня
пред'явлення вимоги банком, а отже вимоги ТОВ “КТД-Транс“про
визнання недійсними пунктів 1.2. та 5.8. кредитного договору № 5
від 10.11.1999 року є обґрунтованими та такими, що підлягають до
задоволення.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, АКБ “Росток Банк”
посилається на порушення господарським судом першої інстанцій
при винесенні оскаржуваного судового рішення норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Відповідно до положення про кредитування, затвердженого
постановою Правління НБУ N 299 від 28.09.1995 року (з подальшими
змінами і доповненнями) розмір відсоткових ставок та порядок їх
сплати встановлюється банком і визначається в кредитному
договорі в залежності від кредитного ризику, наданого
забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному
ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших
факторів, а у разі надання кредитів в іноземній валюті
враховуються відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках
капіталів. У разі зміни облікової ставки умови договору можуть
переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди
кредитора та позичальника.
Пункт 1.2 договору N 5 від 10.11.1999 року, яким встановлено, що
плата за кредит підлягає коригуванню при зміні облікової ставки
НБУ або кон’юнктури на фінансовому ринку, відповідає правилам
зміни плати за кредит.
Пунктом 5.8. договору визначено, що банк має право переглядати
відсоткову ставку за використання кредитних ресурсів з письмовим
повідомленням про це позичальника протягом трьох днів після
зміни її розміру. У в разі незгоди позичальника з наведеним
розміром відсоткової ставки, останній повинен повністю погасити
заборгованість по кредиту, включаючи відсотки за фактичний
термін користуванням кредитом, протягом п’яти робочих днів після
дати, вказаної в повідомленні.
Тобто, право банку на зміну облікової ставки за використання
кредитних ресурсів, обумовлених кредитним ризиком, наданим
забезпеченням, попитом і пропозицією, а також іншими факторами,
що впливають на принцип платності кредиту, є правом, яке
базується на нормах закону.
Так як зміна плати за кредитні ресурси передбачає, відповідно до
законодавчих норм, згоду позичальника, то пунктом 5.8. договору
сторони обумовили наслідки відмови позичальника від зміни умов
договору, що не суперечить реалізації сторонами свого
волевиявлення.
Посилання позивача на безпідставність зміни банком плати за
кредит з 18 відсотків до 100 відсотків, не є обставиною, що
впливає на дійсність оспорюваних норм договору, а є пропозицією
сторони про зміну умов договору, яка може бути оспорена іншою
стороною.
Посилання господарського суду при ухваленні оскаржуваного
рішення на положення ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
–невизначеність
строку виконання зобов’язання –як правову підставу відліку
початку перебігу строку позовної давності за вимогою про
визнання недійсними умов договору, є помилковим, оскільки
зазначеною нормою регулюється строк виконання зобов’язання, а не
строк набуття чинності умов договору. Однак, така помилка не
впливає на рішення колегії суддів Вищого господарського суду
України про відмову у позові, у зв’язку з відсутністю правових
підстав.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АКБ “Росток Банк” задовольнити.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2006 року у
справі № 36/215скасувати.
У позові відмовити.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко