ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2006 Справа N 12/171
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника Золотих Н.Ф. та представника
позивача: відповідача – Чобанюк Т.М.
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
“Криворіжаглобуд”
на постанову від 01.02.2006
Дніпропетровського господарського суду
апеляційного
у справі № 12/171
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Криворіжаглобуд”
до Відкритого акціонерного товариства
“Південний гірничо-збагачувальний
комбінат”
Про спонукання до укладення договору оренди та стягнення
збитків у розмірі 12261,78 грн.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 року закрите акціонерне товариство
“Криворіжаглобуд” звернулося з позовом до відкритого
акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний
комбінат”, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої
позовні вимоги, просило спонукати відповідача до укладання
договору тимчасового користування земельною ділянкою, яка
розташована за адресою: Широківське шосе, 29б, м. Кривий Ріг,
Дніпропетровської області, на період з 01.01.2004 по 01.10.2005
та стягнути з відповідача збитки в розмірі 12261,78 грн., що
складають витрати позивача з.01.по жовтень 2005 року по сплаті
земельного податку після продажу позивачем відповідачу комплексу
будівель, розташованих на вказаній земельній ділянці на підставі
договору купівлі-продажу від 24.12.2004.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
02.12.2005 у справі № 12/171 позов задоволено частково. Стягнено
з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ЗАТ
“Криворіжаглобуд” збитки у розмірі 12261,78 грн. В іншій частині
позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.02.2006 вищезазначене судове рішення скасовано частково.
В задоволенні позовних вимог відмовлено в частині стягнення
збитків. В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 01.02.2006, а рішення суду першої
інстанції від 02.12.2005 залишити без змін. Свої вимоги скаржник
мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми
процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 469, 1166
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 70, 80, 120, 123, 140, 156, 157
Земельного кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 4 Закону України “Про
охорону навколишнього середовища” ( 1264-12 ) (1264-12)
, ст. 5 Закону
України “Про сплату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 24.12.2004 між
сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу, згідно
з яким позивач, як власник та користувач земельної ділянки
відповідно до Державного акту на право постійного користування
землею, виданого відповідно до рішення Криворізької міської Ради
народних депутатів № 54 від 09.02.1994, продав відповідачу у
власність комплекс будівель, розташованих за адресою:
Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Широківське шосе, 29б.
Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що листом
від 21.12.2004 позивач звернувся до міської ради з проханням про
припинення права постійного користування земельною ділянкою на
підставі ст. 120 Земельного кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Сукупності встановлених по справі обставин апеляційний суд дав
належну оцінку і дійшов до правильного висновку про
безпідставність заявленого позову. При цьому, апеляційний суд
обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ст. 15 Закону
України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
, власники землі та
землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну
плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з
дня виникнення права власності або права користування земельною
ділянкою.
Згідно ж із ст. 5 зазначеного закону ( 2535-12 ) (2535-12)
, об'єктом плати
за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка
перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах
оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник
земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у
тому числі орендар.
У цьому зв'язу, апеляційним судом правомірно зазначено, що
оскільки комплекс оспорюваних будівель відповідач отримав у
грудні 2004 року, то саме з моменту отримання комплексу будівель
відповідачем позивач повинен був звернутися до компетентних
органів для переоформлення спірної земельної ділянки та
сплачувати земельний податок за користування земельними
ділянками, які займані придбаними ним комплексом будівель.
Враховуючи, що чинне законодавство не передбачає сплату податків
однієї юридичної особи за другу юридичну особу, то сплата
позивачем земельного податку за земельні ділянки, які
знаходяться під проданим комплексом будівель не можуть бути
збитками позивача, які сталися з вини відповідача і стягнення
яких передбачено ст.ст. 16, 623, 649 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, на які посилався позивач як на підставу стягнення
збитків у позовній заяві.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена
на підставі фактичних обставин справи та відповідає вимогам
діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про
відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
“Криворіжаглобуд” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.02.2006 у справі № 12/171 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.