ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2006 Справа N П-13/222
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Ходаківська І.П.
судді Савенко Г.В.
Кривда Д.С.
розглянувши
касаційне подання Прокурора Івано-Франківської області
на постанову від 30.03.2006р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № П-13/222 Господарського суду
Івано-Франківської області
за позовом Долинської міжрайонної прокуратури в інтересах
держави в особі виконавчого комітету
Козаківської сільської ради, с.Козаківка
до відповідача Болехівського споживчого товариства
Про стягнення 1764,81грн. заборгованості та зобов’язання
укласти договір
З участю представників:
позивача –не з’явилися
відповідача –не з’явилися
Генеральної прокуратури України –Громадський С.О., прокурор
відділу
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
11.11.2005р. у справі № П-13/222, яке залишене без змін
постановою від 30.03.2006р. Львівського апеляційного
господарського суду, відмовлено в позові Долинської міжрайонної
прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету
Козаківської сільської ради, с.Козаківка до Болехівського
Споживчого товариства про стягнення 1764, 81 грн. заборгованості
та зобов'язання укласти договір.
Прокурор не погоджуючись із вищевказаними рішеннями звернувся до
Вищого господарського суду України із касаційним поданням, в
якому просить скасувати постанову від 30.03.2006р. Львівського
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
Івано-Франківської області від 11.11.2005р. у справі № П-13/222,
і прийняти нове рішення, яким стягнути з Болехівського
споживчого товариства 1764,81грн. заборгованості та зобов’язати
відповідача укласти договір.
Також, прокурором заявлено клопотання про відновлення строку
звернення з касаційним поданням, яке враховуючи вимоги ст. 53
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає задоволенню.
Розпорядженням від 27.07.2006р. заступника голови Вищого
господарського суду України, у зв’язку зі значним навантаженням
судді Першикова Є.В. для перегляду в касаційному порядку справ
№ 40/610, № П-13/222, № 36/618, № 20/26д, № 47/76-06, № 10/489,
№ 18/362, № 18/361, № 44/64-06, призначених до розгляду на
26.07.2006р. колегією суддів у складі: головуючого
–ПершиковаЄ.В. суддів –Савенко Г.В., Ходаківської І.П. ,
утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий
–Ходаківська І.П. , судді –СавенкоГ.В., Кривда Д.С.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення
Болехівського споживчого товариства № 77 від 25.07.2002р.,
Козаківська сільська рада Болехівської міської ради прийняла
рішення від 11.09.2002 р. „Про виготовлення проекту відводу на
земельну ділянку”, яким надано дозвіл Болехівському споживчому
товариству на виготовлення проекту відводу на земельну ділянку
площею 0,10 га, яка використовується для обслуговування магазину
№ 30.
Рішенням сесії Козаківської сільської ради від 15.02.2004 р.
№ 13 „Надання земельних ділянок в оренду Болехівському СТ”,
затверджено проект відведення земельної ділянки в с.Сукіль
загальною площею 0,10 га за рахунок земель запасу сільської
ради, в оренду терміном на 5 років для торгівлі продуктовими і
промисловими товарами.
Пунктом 3 вказаного рішення зобов'язано відповідача в місячний
термін з дня прийняття рішення укласти договір оренди на право
користування земельною ділянкою.
Договір оренди земельної ділянки від 11.03.2004 р. був
підписаний орендодавцем та орендарем, проте не зареєстрований
останнім в органі державної реєстрації і вважається
неукладеним.
Болехівським Споживчим товариством земельна ділянка
використовується для комерційної діяльності, без
правовстановлюючих документів на право користування, тому
позивач просить суд стягнути 1764, 81 грн. заборгованості за
фактичне користування земельною ділянкою та зобов'язати
відповідача укласти відповідний договір.
Попередніми судовими, інстанціями відмовлено в задоволенні
позову з тих підстав, що Болехівське СТ є суб'єктом малого
підприємництва, який сплачує єдиний податок по спрощеній системі
оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про право сплати
єдиного податку за 2003-2005 роки (свідоцтво № 0905591 від
20.12.2004 р., № 0905420 від 23.12.2003 р. „Про право сплати
єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-г юридичною
особою“), тому відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 Указу Президента
України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
від 03.07.1998 р.
№ 727/98 - суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний
податок не є платником плати (податку) на землю.
Враховуючи наведене попередні судові інстанції дійшли висновку
про те, що Болехівське СТ не є платником податку за землю, а
отже безпідставне будь-яке нарахування заборгованості (збитків).
Проте такі висновки зроблені без належної оцінки обставин
справи.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 Закону України “Про
державну підтримку малого під приємництва” ( 2063-14 ) (2063-14)
для
суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановлено му
законодавством України, може застосовуватися спрощена система
опода ткування, бухгалтерського обліку і звітності, яка
передбачає, зокрема, заміну сплати встановлених законодавством
податків і зборів (обов'язкових плате жів) сплатою єдиного
податку.
Статтею 6 Указу Президента України від 28.06.99 № 746/99 “Про
вне сення змін до Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98
“Про спро щену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприєм ництва” ( 746/99 ) (746/99)
серед податків і
зборів (обов'язкових платежів), платником яких не є суб'єкт
малого підприємництва, котрий сплачує єдиний податок, передбаче
но плату (податок) за землю.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
плата за зе млю справляється у вигляді земельного
податку або орендної плати. Останні є окремими формами плати за
землю, які відрізняються суб'єктним складом платників, правовими
підставами для сплати, порядком визначення розміру, строків
сплати та відповідальності за їх несплату. Так, виходячи із
змісту ст. 1, ч. 2 ст. 2 названого Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
, земельний
податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників
землі та землекористувачів (крім орендарів) у законодавчо
визначеному розмірі та строк. Відповідно ж до частин 1, 2 Закону
України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
орендна плата за земельну
ділянку - це пла тіж, який орендар вносить орендодавцеві за
користування земельною ділянкою в розмірі, у формі і в строк,
встановлені за угодою сторін у договорі оренди.
Отже, орендна плата як і плата за фактичне користування
земельною ділянкою (якщо фактичний користувач ухиляється від
укладення договору оренди), не відносяться до податкових
платежів.
Оскільки ст. 11 Закону України “Про державну підтримку малого
підприємництва” ( 2063-14 ) (2063-14)
і ст. 7 Указу Президента України від
28.06.99 № 746/99 ( 746/99 ) (746/99)
із сплатою єдиного податку
пов'язують звільнення від сплати законодавче ви значеного
переліку саме податків і зборів (обов'язкових платежів),
висновки попередніх судових інстанцій про те, що в цей перелік
входять будь-які платежі за користування земельними ділянками,
які не мають ознак останніх, не може бути визнаний таким, що
ґрунтується на правильному застосуванні вищенаведених норм
матеріального пра ва. Помилковість такого висновку
підтверджується і текстуальною конструк цією абзацу п'ятого
частини 1 ст. 6 Указу Президента України від 28.06.99 № 746/99
( 746/99 ) (746/99)
, в якому поряд з терміном “плата за землю”
вживається, як конкретизуючий його, термін “податок”. При
іншому тлумаченні норми вказаного абзацу необхідність в такій
конструкції нічим не обґрунтована.
Однак, вищенаведені норми права не були враховані попередніми
судовими інстанціями при вирішенні даного спору.
Окрім того, в прийнятих по справі рішенні та постанові повністю
відсутні висновки судів щодо позовних вимог в частині
зобов'язання Болехівського СТ заключити договір оренди земельної
ділянки, якою користується відповідач.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції
виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
Беручи до уваги, що вказані вище питання не були предметом
судового розгляду при вирішенні господарського спору, правова
оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а
справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського
суду.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити Прокурору Івано-Франківської області процесуальний
строк для звернення з касаційним поданням.
Касаційне подання Прокурора Івано-Франківської області
задовольнити частково.
Постанову від 30.03.2006р. Львівського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду
Івано-Франківської області від 11.11.2005р. у справі № П-13/222
скасувати.
Справу № П-13/222 передати до господарського суду
Івано-Франківської області на новий розгляд.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді Г. Савенко
Д. Кривда