ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2006 Справа N 9/336-05-9443
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві
відкритому Савицької О.А., представника Одеської
за участю прокурора - міської ради –Халдая І.В. та представника
касаційну скаргу фірми “Круг” –Анатольєва А.О.
та касаційне подання Одеської міської ради
заступника прокурора Одеської області
на постанову від 04.04.2006
Одеського господарського суду
апеляційного
у справі № 9/336-05-9443
господарського суду Одеської області
за позовом прокурора м. Одеси в інтересах держави в
особі Одеської міської ради в особі
Представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської ради
до Фірми “Круг”,
Комунального міського ремонтно-
будівельного підприємства “Одесрембуд”,
Одеського міського підрядного
спеціалізованого ремонтно-будівельного
тресту
Про визнання недійсним договору оренди
Представники Комунального міського ремонтно-будівельного
підприємства “Одесрембуд” та Одеського міського підрядного
спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту в судове засідання
не з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були
повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 06.07.2006 справу було відкладено на
27.07.2006.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 року заступник прокурора м. Одеси звернувся в
інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі
Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради з позовом до фірми “Круг” та комунального
підприємства “Одесрембуд”, згідно якого, уточнивши в ході
розгляду справи свої позовні вимоги, просив визнати недійсним на
майбутнє договір оренди № 32 від 05.10.1998 разом із додатковими
угодами до нього № 1 від 29.12.1998, № 2 від 19.07.1999, № 3 від
20.07.2000, № 4 від 10.02.2001, № 5 від 04.10.2001, № 6 від
01.04.2002, № 7 від 15.03.2002 на будівлі та споруди загальною
площею 1737 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, вул.
Промислова, 27, та прилеглу територію площею 2570 м2, що були
укладені між Одеським міським підрядним спеціалізованим ремонтно-
будівельним трестом та фірмою “Круг”, визнати недійсною
додаткову угоду № 8 від 28.01.2005 до зазначеного договору
оренди, укладену між ліквідаційною комісією Одеського міського
підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту та
фірмою “Круг” та виселити фірму “Круг” з зазначених будівель та
споруд.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2005 було
залучено до участі у справі у якості іншого відповідача
–Одеський міський підрядний спеціалізований ремонтно-будівельний
трест.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.02.2006 у
справі № 9/336-05-9443 позов задоволено частково. Визнано
недійсною додаткову угоду № 8 від 28.01.2005 до договору оренди
№ 32 від 05.10.1998, укладену між ліквідаційною комісією
Одеського міського підрядного спеціалізованого ремонтно-
будівельного тресту та фірмою “Круг”. Виключено з числа
відповідачів КП “Одесрембуд”. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що оспорюваний договір та додаткові
угоди до нього, окрім додаткової угоди № 8, відповідають чинному
законодавству.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
04.04.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення
залишено без змін, однак з інших підстав, а саме у зв'язку з
пропуском позивачем строку позовної давності.
У касаційній скарзі Одеська міська рада та у касаційному поданні
заступник прокурора Одеської області просять скасувати постанову
апеляційного суду від 04.04.2006, рішення господарського суду
першої інстанції від 21.02.2006, а справу передати на новий
розгляд. Скарга та подання мотивовані тим, що постанова
апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та
матеріального права, зокрема, ст.ст. 42, 84, 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, пунктів 4, 7 Прикінцевих та Перехідних
положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 71, 74, 80 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 227, 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 5, 10
Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу фірма “Круг” просить постанову
апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача
–без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення прокурора, та
представників сторін, перевіривши правильність застосування
Одеським апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.10.1998 між
Одеським міським підрядним спеціалізованим ремонтно-будівельним
трестом та фірмою “Круг” був укладений договір оренди
комунальної власності № 32 відносно будівель та споруд
будівельної бази, що розташована за адресою: м. Одеса, вул.
Промислова, 27, зі строком дії з 01.10.1998 по 31.12.2023. В
подальшому, між з цими ж сторонами були укладені додаткові угоди
№ № 1-7 до цього ж договору від 29.12.1998, від 19.07.1999, від
20.07.2000, від 10.02.2001, від 04.10.2001, від 01.04.2002, від
15.03.2002, якими був збільшений об'єкт оренди та встановлені
додаткові умови договору.
17.04.2001 Одеська міська рада прийняла рішення “Про ліквідацію
міського підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного
тресту та його структурних підрозділів”, а рішеннями Одеської
міської ради від 17.04.2001 та від 05.10.2001 будівлі і споруди
будівельної бази по вул. Промисловій, 27, в м. Одесі включені до
переліку об'єктів, що підлягають відчуженню з метою погашення
боргів тресту, що ліквідується, за рахунок отриманих від продажу
коштів.
28.01.2005 між ліквідаційною комісією Одеського міського
підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту та
фірмою “Круг” була укладена додаткова угода № 8 до договору
оренди № 32 з метою приведення умов договору оренди і додаткових
угод до нього відповідно до вимог діючого законодавства України,
а додаткова угода № 5 визнана недійсною.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визнання
оспорюваної угоди № 8 від 28.01.2005 недійсною, апеляційний суд
виходив з того, що вона була укладена з порушенням вимог чинного
законодавства. До висновку про безпідставність заявлених по
справі вимог в іншій частині, апеляційний суд дійшов у зв'язку з
тим, що позивач звернувся до господарського суду з пропуском
строку позовної давності.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Зокрема, як вбачається із змісту наявних матеріалів справи,
позивач, стверджуючи про те, що оспорювані угоди суперечать
вимогам закону, просив визнати їх недійсними на підставі ст. 48
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.ст. 203, 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за
диспозицією яких встановлена недійсність правочину, який не
відповідає вимогам законодавства.
Таким чином вимоги позивача ґрунтувались на тому, що оспорювані
угоди є недійсними, оскільки на це прямо вказує закон, а отже
вони є нікчемними, тобто такими, які з часу їх укладення не
тягли за собою будь-які права та обов'язки для сторін, а отже не
могли і порушити таких прав.
Із змісту оспорюваної постанови апеляційного суду вбачається, що
останній також дійшов до висновку про те, що оспорюваний договір
дійсно не відповідає вимогам закону України “Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
. Проте апеляційний
суд не встановив, в чому саме він вбачає цю невідповідність і не
зазначив яким саме чином його висновки щодо пропуску позивачем
строку позовної давності, перебіг якого відповідно до ст. 76 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, починався з дня коли особа дізналась або
повинна була дізнатись про порушення свого права, узгоджуються з
його ж власними висновками про нікчемність оспорюваного
договору. У цьому ж зв'язку посилання апеляційного суду на
“Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, щодо
застосування позовної давності відносно заперечуваного
правочину, є також суперечливими.
В свою чергу, суд першої інстанції, який дійшов до висновку, що
оспорюваний договір та додаткові угоди до нього, окрім
додаткової угоди № 8, відповідають чинному законодавству, не
звернув уваги на посилання позивача про те, що оспорюваний
договір був укладений з порушенням вимог ст. 5 Закону України
“Про оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, а
саме на відсутність узгодження орендодавця щодо передачі в
оренду зазначених приміщень з власником майна –Одеською міською
радою.
Наведеним поясненням позивача суд першої інстанції, всупереч
вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, уваги не приділив
та не перевірив на предмет того, чи відповідають вони дійсності,
а відповідно –не встановив пов'язаних з цим фактичних обставин
справи та не дав їм ніякої оцінки.
В той же час, в матеріалах справи відповідні дані відсутні, а є
наявними лише заперечення відповідача, в яких він посилається на
те, що Одеська міська рада, яка є засновником Одеського міського
підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту,
передала останньому всю повноту прав по управлінню майна, що їй
належить. Зазначені твердження відповідача ґрунтуються на
Статуті Одеського міського підрядного спеціалізованого ремонтно-
будівельного тресту, яким суд першої інстанції, також не
перевірив та не навів у цьому ж зв'язку відповідних
обґрунтувань.
Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що
оспорюваний договір оренди та додаткові угоди до нього № № 1-7
укладені в належній формі та з дотриманням всіх істотних умов,
не можна визнати такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах
справи.
Сукупність наведеного дає підстави для скасування постановлених
за справою судових рішень.
Оскільки підставою для такого скасування є неповне дослідження
обставин справи, остання має бути передана на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати вищенаведене, на підставі
наданих, а також додатково витребуваних доказів встановити
фактичні обставини справи і, в залежності від встановленого,
прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог
процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Одеської міської ради та касаційне подання
заступника прокурора Одеської області задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.04.2006, рішення господарського суду Одеської області від
21.02.2006 у справі № 9/336-05-9443 скасувати.
Справу передати до господарського суду Одеської області на новий
розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.