ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2006 Cправа N 6/841
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну Комунального підприємства “Служба замовника
скаргу житлово-комунальних послуг” Оболонського
району у м. Києві
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 29.05.2006 року
у справі за позовом Комунального підприємства “Служба замовника
житлово-комунальних послуг” Оболонського
району у м. Києві
до Акціонерної енергопостачальної компанії
“Київенерго”
Про визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2005 року, Комунальне підприємство “Служба замовника
житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві
звернулося до господарського суду з позовом про визнання
недійсним договору № 230069 на відпуск теплової енергії,
укладеного 01.01.1991 року з АЕК “Київенерго”.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на, те, що спірний
договір суперечить вимогам законодавства, зокрема, постанові
Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 року № 1497 “Про
затвердження правил надання населенню послуг з водо-,
теплопостачання та водовідведення” ( 1497-97-п ) (1497-97-п)
, розпорядженню
Київської міської державної адміністрації від 02.08.1999 року
№ 1261 “Про вдосконалення системи надання населенню м. Києва
послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення” (
ra1261017-99 ).
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.12.2005 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 29.05.2006 року, у задоволенні позову
відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2006 року
порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
позивача, у якій він посилається на не повне з’ясування
попередніми судовими інстанціями дійсних обставин справи, та їх
неправильну правову оцінку і просить рішення господарського суду
першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду
скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи з наступного.
Як зазначається у позовній заяві і вбачається з матеріалів
справи, укладаючи 01.01.1999 року спірний договір та визначаючи
свої права та обов’язки, сторони врахували Правила користування
електричною і тепловою енергією, затверджені наказом
Міністерства електроенергетики та електрифікації СРСР від
06.12.1981 року № 310 ( v0310400-81 ) (v0310400-81)
.
При цьому, позивач не оспорює відповідність спірного договору
вимогам законодавства, чинного на час його укладання, і
посилається лише на прийняття нових нормативних актів, зокрема,
на затвердження постановою Кабінету Міністрів України від
30.12.1997 року, № 1497 “Правил надання населенню послуг з
водо-, теплопостачання та водовідведення” ( 1497-97-п ) (1497-97-п)
та
розпорядження Київської міської державної адміністрації “Про
вдосконалення системи надання населенню м. Києва послуг з водо-,
теплопостачання та водовідведення” від 02.08.1999 року, № 1261
( ra1261017-99 ) (ra1261017-99)
, які, на його думку, по-іншому врегульовують
відносини з теплопостачання між виконавцями і споживачами.
Проте, наведені позивачем мотиви, суди обгрунтовно визнали
такими, що не дають підстав для визнання договору № 230069 від
01.01.1991 року недійсним, оскільки, обставини, які б свідчили
про недійсність цього договору на час його укладання, у
матеріалах справи відсутні і позивач на це не посилається.
Затвердження постановою Кабінету Міністрів України від
30.12.1997 року, № 1497 “Правил надання населенню послуг з
водо-, теплопостачання та водовідведення” ( 1497-97-п ) (1497-97-п)
та
розпорядження Київської міської державної адміністрації “Про
вдосконалення системи надання населенню м. Києва послуг з водо-,
теплопостачання та водовідведення” від 02.08.1999 року, № 1261
( ra1261017-99 ) (ra1261017-99)
не призвело до невідповідності між
нормативними актами та умовами договору щодо обов’язку
відповідача постачати теплову енергію для потреб опалення,
гарячого водопостачання та вентиляції (п. 2 договору), а
позивача – здійснювати своєчасну оплату отриманої теплової
енергії (п.п. 11,13 договору) і не виключає права позивача бути
стороною у зазначених відносинах, а тому, за таких обставин,
суди правомірно відмовили у задоволенні позову і підстав для
скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі
мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 року
–без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко