ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2006 Справа N 3/68
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дерепи В.І.
суддів: Грека Б.М. –(доповідача у справі)
Стратієнко Л.В.
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “Ніколь”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 13.05.06
у справі № 3/68
господарського суду м. Києва
за позовом Державного підприємства заводу “Арсенал”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Ніколь”
третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна
України
Про визнання недійсним договору оренди
за участю представників від:
позивача Алексєєва О.А. (дов. від 25.01.06)
відповідача Семенець Ю.П. (директор), Самойленко
О.П. (дов. від 07.09.05)
третьої особи Чепурда П. І. (дов. від 13.07.06)
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство заводу “Арсенал” звернулось до
господарського суду м. Києва із вимогою про визнання недійсним
на майбутнє договору оренди № А/76-30.03 від 15.01.03 та
виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніколь” з
нежитлового приміщення, що знаходиться в будинку № 8 по вул.
Московській у м. Києві (загальною площею 82.90 кв.м. ), з
переданням зазначеного приміщення Державному підприємству заводу
“Арсенал”.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.02.02 задоволені
позовні вимоги позивача про визнання договору оренди № 176-30-03
від 15.01.03 недійсним на майбутнє та виселення відповідача з
нежитлового приміщення заводу “Арсенал”, корп. № 16 по
вул.Московській,8 в м. Києві. Постановою Київського апеляційного
господарського суду від 23.05.06 рішення господарського суду
м. Києва від 21.02.06 залишено без змін.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, скаржник вважає, що рішення господарського суду
м. Києва та постанова Київського апеляційного господарського
суду прийняті з порушенням норм процесуального та неправильним
застосуванням норм матеріального права, та просить скасувати
оскаржувані судові акти, а справу направити на новий розгляд.
На думку скаржника, судами не врахована відповідна постанова
Пленуму Верховного Суду України з роз’ясненнями щодо предмету
спору, а саме, щодо визнання правочинів недійсними; відповідача,
як сторону, не повідомлено належним чином про час і місце
судового розгляду, внаслідок чого він був позбавлений можливості
захищати свої права та інтереси (подати заяву про строки
позовної давності, подати зустрічний позов про визнання
правочину дійсним, зобов’язати вчинити дії щодо погодження
правочину з РВ УДМ у м. Києві).
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено в судових актах та підтверджується матеріалами
справи, 15.01.03 між Державним підприємством завод “Арсенал”
(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю
“Ніколь” (орендар) було укладено договір оренди нерухомого
майна, що належить до державної власності.
За змістом п. 1.1 договору, орендодавець (позивач) передав, а
орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування
державне нерухоме майно, що знаходиться в будинку № 8 по вул.
Московській, що знаходиться на балансі Державного підприємства
завод “Арсенал”, вартість якого визначена згідно акту оцінки,
для використання під виробництво продуктів харчування.
Додатком № 1 до договору № А/76-30-03 від 15.01.03 сторонами
погоджено, що орендарю з 01.05.03 надається додаткова площа
34,90 кв.м, отже загальна площа становить 117,80 кв.м, вартість
якої визначена експертним шляхом і становить 447373,77 грн.
Додатком до договору сторони внесли зміни до п. 3.1 договору
оренди, встановивши орендну плату в розмірі 1864,06 грн.
Задовольняючи вимоги щодо визнання договору оренди № А/76-30-03
від 15.01.03 недійсним, місцевий та апеляційний господарські
суди зробили висновки, що оскільки позивач є державним
підприємством з державною формою власності, погодження розміру
орендної плати з Фондом державного майна України, його
регіональним відділенням чи представництвом є необхідною умовою
укладення договорів оренди нерухомого майна державним
підприємством, проте, погодження з Фондом державного майна чи
регіональним відділенням не здійснювалося.
В той же час, апеляційний господарський суд, відмовляючи
скаржнику в задоволенні апеляційної скарги на рішення місцевого
господарського суду з процесуальних питань, погодився з
висновком місцевого господарського суду, що особа, яка бере
участь у справі, вважається повідомленою про час і місце її
розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі
надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Висновок апеляційного господарського суду ґрунтується на тому,
що з тексту позовної заяви вбачається, що адреса відповідача:
м. Київ, вул.Святошинська,32; за даними довідки Головного
міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/551
від 01.07.06, адресою відповідача є: м. Київ, вул. Святошинська,
32.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
такий висновок є помилковий і не ґрунтується на положеннях
чинного законодавства, що встановлює порядок розгляду справи в
господарських судах України.
Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті
129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
однією з основних засад
судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед
законом і судом, а також, змагальність сторін та свобода в
наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх
переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях ч. 2 та
ч. 3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
згідно з якими, правосуддя в господарських судах здійснюється на
засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і
судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами,
для чого господарський суд створює необхідні умови для
встановлення фактичних обставин справи і правильного
застосування законодавства. У відповідності до п. 11 ст. 69
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, при
підготовці справи до розгляду, суд вчиняє інші дії, спрямовані
на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.
Відповідно до пункту другого частини другої статті 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із
сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання
суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому
випадку є підставою для скасування рішення місцевого або
постанови апеляційного господарського суду судом касаційної
інстанції.
Відхиляючи доводи скаржника про те, що останній не був
повідомлений про час і місце проведення засідання місцевого
господарського суду у даній справі, апеляційний господарський
суд погодився з висновком місцевого господарського суду, що
особа вважається повідомленою про час і місце судового розгляду,
якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за
поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Проте, як
місцевим так і апеляційним господарським судом не з’ясовано, чи
надсилалась ухвала про порушення провадження у справі та інші
процесуальні документи стороні.
В той же час, колегія суддів відмічає, що судами не було
враховано положення пункту 3.5.1 Інструкції, згідно з яким,
ухвалу про порушення провадження у справі і призначення її до
розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття
всім учасникам процесу з повідомленням про вручення, яке, з
відміткою про вручення адресатові, залучається до матеріалів
справи. А факт неодержання ухвали адресатом засвідчується
поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з
неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою
діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.
Між тим, у матеріалах справи відсутні зазначені докази про
вручення скаржнику процесуальних документів місцевого
господарського суду (ухвали про порушення провадження у справі,
ухвали про відкладення розгляду справи). Приймаючи до уваги
викладене, ухвалені у справі рішення господарського суду та
постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню
як незаконні, а справа –передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справа господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
встановити всі фактичні обставини справи на підставі об’єктивної
оцінки наявних у ній доказів, з’ясувати дійсні права та
обов’язки сторін і, залежно від встановленого, правильно
застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні
правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Ніколь” задовольнити. Рішення господарського суду м. Києва від
21.02.06 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 23.05.06 у справі № 3/68 скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко