ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2006 Справа N 36/75
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Волковицької Н.О.,
Коробенко Г.П.
розглянувши Регіонального відділення Фонду державного
матеріали майна України по м. Києву
касаційної скарги
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 18.05.2006р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Приватного підприємства “Фортуна-ХХІ”
до Регіонального відділення Фонду державного
майна України по м. Києву
третя особа Міністерство транспорту та зв’язку України
за участю прокурора м. Києва
Про продовження терміну дії договору оренди
за участю представників:
позивача: Круковес В.М. –дов. від 02.02.2006р. б/н
відповідача: Сіпунова С.С. –дов. від 10.07.2006р. № 69
третьої особи: Лазнюк Г.В. –дов. від 23.02.2006р. № 619/27/14-06
прокурора: не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “Фортуна-ХХІ” звернулось з позовом до
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
м. Києву з позовом про зобов’язання останнього продовжити термін
дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної
власності.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.03.2006р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 18.05.2006р. у даній справі, позов
задоволено.
Рішення суду мотивовані ст. 285 ГК України, ст. 777 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, а також недоведеністю
відповідачем неможливості надання спірного майна в оренду згідно
чинного законодавства.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач
звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить їх скасувати та направити справу на
новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу
порушенням судом норм процесуального права, зокрема ст. ст. 99,
101, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судові
рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Прокурор м. Києва не реалізував процесуальне право на участь у
судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів,
знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково,
враховуючи наступне.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за
наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський
суд приймає постанову, в якій мають бути зазначені наряду з
іншим і доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи
інші докази.
Згідно вимог, що ставляться до судового рішення, воно є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина
рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають
значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх
доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових
та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази,
суд має це обґрунтувати.
Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним
вимогам.
Як вбачається із матеріалів справи, в ході перегляду справи в
господарському суді апеляційної інстанції відповідач подав
письмове клопотання про залучення до справи додаткових доказів в
порядку ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, які судом залучені до
справи.
Однак в порушення зазначених вище норм процесуального права
надані відповідачем додаткові докази судом апеляційної інстанції
при винесені постанови залишені без уваги та належного
обґрунтування причин відхилення чи визнання цих доказів.
Результат здійснення таких процесуальних дій може суттєво
вплинути на правильність висновків суду апеляційної інстанції,
які мають відповідати фактичним обставинам справи та
ґрунтуватись на оцінці всіх зібраних у справі доказів відповідно
до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що в результаті
порушення апеляційним господарським судом норм процесуального
права, постанову не можна вважати такою, що відповідає чинному
законодавству України, з огляду на що вона підлягає скасуванню
із направленням справи до апеляційного господарського суду для
перегляду.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.05.2006р. у справі № 36/75 скасувати.
Справу направити до Київського апеляційного господарського суду
для перегляду.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Н.О. Волковицька
Г.П. Коробенко