ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2006 Справа N 18/539
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.10.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Волковицька Н.О., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Відкритого акціонерного товариства
"Ливарник"
касаційної скарги на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 12.04.2006
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в
інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду
державного майна України по Дніпропетровській області
до
1. Відкритого акціонерного товариства "Ливарник"
2. Закритого акціонерного товариства науково-виробничого
об'єднання "Еней"
3-тя особа: Відкрите акціонерне товариство "Павлоградський
верстатозавод"
про визнання договору та додаткової угоди недійсними
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідачів:
1. Князєва Є.Г. - дов. N 1 від 24.07.2006
2. не з'явились
від 3-ої особи: не з'явились
від Генеральної прокуратури України: Камаса О.Ю. - прокурор
відділу, посв. від 03.07.2006
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 16.01.2006 господарського суду Дніпропетровської
області у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 12.04.2006 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення від 16.01.2006 господарського суду
Дніпропетровської області скасовано. Позов задоволено. Визнано
недійсним договір переводу боргу від 30.09.1997 та додаткову угоду
від 02.10.1997, укладені між ЗАТ "НВП "Еней" та ВАТ "Ливарник".
Постанова мотивована тим, що відповідно до п.8.2.1 Статуту
ВАТ "Ливарник" вищим органом цього товариства був його засновник -
РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, який в межах своєї
компетенції, договір переводу боргу та додаткову угоду до нього на
загальну суму 845229, 57 грн., що перевищує 30% від статутного
фонду ВАТ "Ливарник" не затверджувало, що є підставою для визнання
договору та додаткової угоди недійсними з моменту їх укладання на
підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погоджуючись з постановою ВАТ "Ливарник" звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить
її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми
матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 29
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ст.ст. 62, 71, 76 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 48
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
До початку розгляду справи до Вищого господарського суду
України надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у
зв'язку з хворобою представника. В телеграмі не вказано
представник якої організації її надіслав.
Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки в ухвалі
від 05.07.2006 за N 18/539 про призначення справи до розгляду
вказано, що нез'явлення представників в засідання судової колегії
не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
До того ж, у даній справі учасниками процесу були акціонерні
товариства та РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, у яких була
можливість забезпечити участь в судовому засіданні іншого
представника.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Господарськими судами встановлено, що НВО "Еней" та
ВО "Станкозавод" 11.07.1995 уклали генеральний договір N 8, за
умовами якого сторони домовились про сумісну
виробничо-господарську діяльність шляхом організації виробництва
чавунних мелючих тіл, виробництва чавуну і кольорового лиття,
фінансових, комерційних, експортно-імпортних операцій;
забезпечення підтримки один одного; надання інформаційних,
виробничих, транспортних послуг, надання допомоги в придбанні
матеріалів, нафтопродуктів, сирцю, обладнання. Взаєморозрахунки
між сторонами здійснюються шляхом перерахування коштів на
відповідні рахунки в банках або на бартерній основі, що
передбачено п.3.1 Генерального договору.
У зв'язку з відокремленням структурного підрозділу ливарного
цеху N 1 ВАТ "Станкозавод", за рішенням N 12/271-АО від 12.12.1996
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Дніпропетровській області утворено ВАТ "Ливарник".
30.09.1997 ЗАТ НВП "Еней" та ВАТ "Ливарник" уклали договір
переводу боргу, відповідно до умов якого ЗАТ НВП "Еней" передає, а
ВАТ "Ливарник" приймає на себе зобов'язання з виконання договору
про сумісну виробничо-фінансову діяльність від 11.07.1995,
укладеного між ВАТ "Павлоградський верстатозавод" та
ЗАТ НВП "Еней", а саме, зобов'язання з погашення боргу в розмірі
829 997, 58 грн. відповідно до акту звірки взаємних розрахунків
між ВАТ "Павлоградський верстатозавод" та ЗАТ НВП "Еней" від
01.05.1997, відповідно п.1 та п.3 Генерального договору.
02.10.1997 сторони уклали додаткову угоду до Генерального
договору, відповідно до якої ЗАТ НВП "Еней" передає, а
ВАТ "Ливарник" додатково до раніше прийнятих зобов'язань приймає
на себе зобов'язання з погашення суми боргу ЗАТ НВП "Еней" перед
ВАТ "Павлоградський верстатозавод" в розмірі 15 231, 99 грн.,
відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг за N 92 від
30.11.1995, N 107 від 28.12.1995, N 3 від 31.01.1996.
Відповідно до ст. 201 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного на момент укладання спірного договору,
перевід боржником свого боргу на іншу особу можливий лише за
згодою кредитора.
Господарським судом не знайдено підстав для визнання спірного
договору недійсним, оскільки правова оцінка договору давалась
рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від
12.08.2003 зі справи N 7/125, від 20.09.2002 зі справи N 8/349,
від 24.05.2005 зі справи N 32/199, якими встановлено, що
ЗАТ "Ливарник" прийняло від ЗАТ НВП "Еней" на підставі договору
переводу боргу від 30.09.1997 заборгованість в сумі
829 997,58 грн. та додаткової угоди від 02.10.1997 до вказаного
договору в сумі 15 231, 99 грн. та розрахувалось з кредитором
ВАТ "Павлоградський верстатозавод" шляхом видачі векселів.
Також, господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що
факт незатвердження РВ ФДМУ договору після його підписання, не
може бути підставою для визнання договору недійсним.
Згідно до ст.48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною
є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 року "Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
угода може бути визнана недійсною з підстав передбаченими законом;
у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен
встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання
угоди недійсною.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, до компетенції загальних зборів
акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод),
укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цією
нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому
якщо господарським судом буде з'ясовано, що установчими
документами акціонерного товариства право органу цього товариства
на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав
договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт
незатвердження договору після його підписання не може бути
підставою для визнання договору недійсним.
Відповідно до п.8.4.5 Статуту товариства голові правління
надано право без доручення здійснювати дії від імені товариства,
представляти товариство в його відношеннях з іншими юридичними
особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
Дніпропетровським господарським судом дана неправильна юридична
оцінка обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному
законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню,
а рішення як законне та обґрунтоване без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 12.04.2006 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду зі справи N 18/539 скасувати.
Рішення від 16.01.2006 господарського суду Дніпропетровської
області з даної справи залишити без змін.
Головуючий В.С.Божок
Судді Н.О.Волковицька
Г.П.Коробенко