ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2006 Справа N 6/42
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у Відкритого акціонерного товариства
відкритому судовому “Електротехнологія”
засіданні касаційну
скаргу
на рішення господарського суду м. Києва від
14.02.2006 р.
у справі № 6/42
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Електротехнологія”
до Закритого акціонерного товариства “Топгаз”
Про припинення правовідносин шляхом заліку зустрічних
однорідних вимог на суму 115 056,64 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Раєвський А.О., дов. № 23 від 21.03.2006 р.;
Вельможко Ю.О., дов. № 22 від 21.03.2006 р.;
Тищенко Н.А., дов. № 14 від 21.03.2006 р.;
відповідача: Мовчан А.О., дов. № 179/01 від 08.12.2005 р.;
В С Т А Н О В И В:
У січні 2006 р. Відкрите акціонерне товариство
“Електротехнологія” (далі –Товариство-1) звернулось до
господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило
припинити правовідносини між ним та Закритим акціонерним
товариством “Топгаз” (далі –Товариство-2) шляхом заліку
зустрічних однорідних вимог на суму 115 056,64 грн., які
складаються із суми основного боргу у розмірі 80 338,30 грн.,
суми витрат від інфляції у розмірі 24 277,14 грн. та суми 3%
річних у розмірі 10 441,20 грн.
Позовні вимоги Товариство-1 обґрунтовувало тим, що воно має
заборгованість перед Товариством-2 у розмірі 115 056,64 грн.
(частина з яких стягнута на користь Товариства-2 рішенням
господарського суду Запорізької області від 22.11.2001 р. у
справі № 2/1/1743, а інша частина –втрати від інфляції та
3% річних), а Товариство-2, в свою чергу, має заборгованість
перед ним у розмірі 148 394,81 грн. (яка стягнута на його
користь постановою Київського апеляційного господарського суду
від 23.01.2993 р. у справі № 19/221), однак, в порушення норм
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, Товариство-2
відмовляється визнати вимогу про залік на суму 115 056,64 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2006 р. (суддя
Ковтун С.А.), яке підписано 20.04.2006 р., в задоволенні
позовних вимог Товариства-1 відмовлено. Рішення мотивовано тим,
що вимога про припинення такого правовідноешння як
цивільно-правовий договір пов’язана з його припиненням
(розірванням тощо) і не тотожна зарахуванню зустрічних
однорідних вимог, а тому правові підстави для захисту права
Товариства-1 обраним ним шляхом відсутні.
В апеляційному порядку рішення господарського суду м. Києва від
14.02.2006 р. не переглядалось.
Товариство-1 звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від
14.02.2006 р., у якій просить вказане рішення скасувати та
передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство-1 обґрунтовує
тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, яке
оскаржується, були порушені ст. ст. 55, 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. ст. 42, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а окремі висновки, які викладені у вказаному
рішенні, є помилковими та не ґрунтуються на вимогах
законодавства України, зокрема, ст. ст. 20, 202, 203 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 15, 16, 598, 601 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Товариство-2 не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу Товариства-1
не надіслало, що не перешкоджає перегляду рішення місцевого
господарського суду, яке оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін, матеріали справи та доводи Товариства-1,
викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність
юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи,
застосування господарським судом першої інстанції норм
матеріального і процесуального права при прийнятті ним рішення
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що:
— основна частина заборгованості Товариства-1 перед
Товариством-2 підтверджена рішенням господарського суду
Запорізької області від 22.11.2001 р. у справі № 2/1/1743, а
інша її частина складається з втрат від інфляції та 3% річних;
—заборгованість Товариства-2 перед Товариством-1 підтверджена
постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.01.2003 р. у справі № 19/221;
— на виконання рішення господарського суду Запорізької області
від 22.11.2001 р. у справі № 2/1/1743 та постанови Київського
апеляційного господарського суду від 23.01.2993 р. у справі
№ 19/221 відкриті виконавчі провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає, що виконання рішення господарського суду
Запорізької області від 22.11.2001 р. у справі № 2/1/1743 та
постанови Київського апеляційного господарського суду від
23.01.2993 р. у справі № 19/221 має відбуватись на підставі
норм Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
,
оскільки саме цей закон, згідно з його преамбулою, визначає
умови і порядок виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому
виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно, правовідносини між Товариством-1 та Товариством-2
щодо погашення підтверджених судовими актами заборгованостей
врегульовані саме Законом України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
, норми якого не передбачають можливості здійснити під
час виконавчого провадження залік зустрічних однорідних вимог та
припинити відповідні правовідносини. Відсутні такі норми і у ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. Тобто у Товариства-1 відсутні правові
підстави для того, що б вимагати від Товариства-2 здійснити
залік зустрічних однорідних вимог, так само як і у Товариства-2
відсутні правові підстави для здійснення такого заліку.
Зважаючи на вказане, колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає, що позовні вимоги Товариства-1 не ґрунтуються
на нормах законодавства України, а тому не можуть бути
задоволені, доводи касаційної скарги Товариства-1 не
спростовують наведених вище висновків.
Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від
14.02.2006 р., яке хоч і прийнято з інших мотивів, підлягає
залишенню без змін як таке, що за своєю суттю є правильним.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Електротехнологія” на рішення господарського суду м. Києва від
14.02.2006 р. у справі № 6/42 залишити без задоволення, а
вказане рішення –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало