ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2006 Справа N 6-19-17/353-04-11215
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Уліцького А.М.,
Чернова Є.В.
розглянувши СФГ “Каравай”
касаційну скаргу
на постанову від 16.05.2006 Одеського апеляційного
господарського суду
на рішення та на від 13.02.2006
ухвалу
у справі № 6-19-17/353-04-11215
господарського Одеської області
суду
за позовом СФГ “Каравай”
До 1.Управління капітального будівництва
виконкому Білгород-Дністровської міської ради
2.Овідіопольської районної державної
адміністрації
3.Овідіопольського районного управління
земельних ресурсів
4.Одеського головного обласного управління
земельних ресурсів
5.Овідіопольської районної ради
6.ТОВ “Пересувна механізована колона № 1”
Про визнання недійсними договорів, актів та стягнення 48017,44
грн.
за участю представників сторін
від позивача: Куліш О.Ф. –голова
від відповідача 1: у засідання не прибули
від відповідача 2: у засідання не прибули
від відповідача 3: у засідання не прибули
від відповідача 4: у засідання не прибули
від відповідача 5: у засідання не прибули
від відповідача 6: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
Селянське (фермерське) господарство “Каравай” звернулось до
господарського суду Одеської області з позовом до Управління
капітального будівництва виконкому Білгород-Дністровської
міської ради про стягнення 43658 грн., у тому числі 23716 грн.
збитків, 2257грн. пені та 17685 грн. збитків у вигляді упущеної
вигоди.
В подальшому у зв'язку зі змінами та уточненнями позивачем
позовних вимог ухвалами господарського суду Одеської області від
02.02.2005 та від 30.06.2005 до участі в справі в якості
відповідачів було залучено також Овідіопольську районну державну
адміністрацію, Овідіопольську районну раду, Овідіопольське
районне управління земельних ресурсів, Одеське головне обласне
управління земельних ресурсів та ТОВ “Пересувна механізована
колона № 1”.
У судовому засіданні 07.12.2005 позивачем надано заяву про
уточнення позовних вимог наступним чином:
1. Визнати договір оренди землі № 2 від 08.01.2004, укладений
між Овідіопольською районною державною адміністрацією та
Управлінням капітального будівництва виконкому
Білгород-Дністровської міської ради, недійсним з моменту його
укладання як такого, що не відповідає чинному законодавству.
2. Визнати акт № 18 від 23.01.2004 визначення збитків
сільськогосподарського виробництва невідповідним в частині
виправлення середньої урожайності, біржової ціни та вартості
збитків з моменту одноосібного виправлення.
3. Визнати акт від 17.03.2004 обстеження земель, наданих в
постійне користування голові СФГ “Каравай” Кулішу О.Ф.,
невідповідним умовам проектно-технічної документації з моменту
його складання.
4. Визнати акт від 16.12.2004 обстеження виконаних робіт по
технічній рекультивації земель, відведених для будови траси
газопроводу - відгалуження до м. Білгород-Дністровського,
невідповідним чинному законодавству з моменту його складання.
5. Визнати договір про виконання робіт б/н від 20.09.2004,
укладений між Овідіопольською районною радою та ТОВ “Пересувна
механізована колона № 1”, невідповідним чинному законодавству з
моменту його складання.
6. Стягнути на користь позивача з Управління капітального
будівництва виконкому Білгород-Дністровської міської ради згідно
з розрахунком збитки в сумі 21959 грн.
7. Стягнути на користь позивача з Управління капітального
будівництва виконкому Білгород-Дністровської міської ради згідно
з розрахунком збитки за прострочення платежу в сумі 6673,44 грн.
8. Стягнути на користь позивача з Управління капітального
будівництва виконкому Білгород-Дністровської міської ради згідно
з розрахунком збитки від витрат на повернення землі в стан ріллі
в сумі 5895 грн.
9. Стягнути на користь позивача з Овідіопольської районної
державної адміністрації згідно з розрахунком збитки від витрат
на повернення землі в стан ріллі в сумі 5895 грн.
10. Стягнути на користь позивача з Овідіопольського районного
управління земельних ресурсів згідно з розрахунком збитки від
витрат на повернення землі в стан ріллі в сумі 5895 грн.
11. Стягнути на користь позивача з Овідіопольського районного
управління земельних ресурсів матеріального відшкодування
моральної шкоди на суму 1700 грн.
Свої доводи позивач обґрунтовує порушеннями відповідачами
чинного законодавства, які призвели до погіршення стану
земельної ділянки, якості ґрунту на ній та в результаті
понесенням СФГ “Каравай” збитків на суму 17685 грн. та 21959
грн., а також заподіянням моральної шкоди, яку він оцінює в 1700
грн.
Управління капітального будівництва виконкому
Білгород-Дністровської міської ради у своєму відзиві позов не
визнало, зазначивши, що він дійсно був замовником
проектно-вишукувальної документації для будівництва
газопроводу-відгалуження до м. Білгород-Дністровського, в
зв’язку з чим уклав з Овідіопольською районною державною
адміністрацією 08.01.2004 договір № 2 оренди земельної ділянки
терміном на 1 рік площею 36,505 га., а також договір № 18 від
23.01.2003 з СФГ “Каравай”, яким врегульовувались умови
відшкодування збитків; на підставі акту комісії по визначенню
збитків від 23.01.2004 № 18 сплатив голові СФГ “Каравай” Куліш
О.Ф. суму збитків, зазначену в акті, тобто 1757 грн., що
підтверджується платіжним дорученням № 341 від 21.10.2004.
Овідіопольська районна рада Одеської області у своєму відзиві
позов не визнала, пояснивши, що в серпні 2004 року Одеська
обласна рада виділила Овідіопольській районній раді грошові
кошти в сумі 75120 грн. для рекультивації та повернення в склад
ріллі земель, порушених будівництвом газопроводу. Овідіопольська
районна рада уклала договір б/н від 20.09.2004 на виконання
робіт по рекультивації з ТОВ “Пересувна механізована колонна
№ 1”, в якої була ліцензія на проведення робіт по рекультивації.
Роботи по рекультивації земель, в тому числі на земельній
ділянці СФГ “Каравай”, були виконані ТОВ “Пересувна механізована
колонна № 1”, про що складені акти виконаних робіт, грошові
кошти сплачені. Зокрема, 16.12.2004 складений акт обстеження
виконаних робіт по технічній рекультивації земель, відведених
для будови траси газопроводу - відгалуження до
м. Білгород-Дністровський, в якому зазначено, що роботи по
рекультивації земель, порушених під час будівництва зазначеного
об’єкту, виконані в повному обсязі згідно з державними
будівельними нормами та правилами, кошторисною документацією,
зауважень щодо обсягів та якості виконаних робіт у комісії
немає.
Овідіопольська районна державна адміністрація у своєму відзиві
позов визнала у повному обсязі, зазначивши про невідповідність
вимогам чинного законодавства договору оренди землі між
Овідіопольською районною державною адміністрацією та Управлінням
капітального будівництва виконкому Білгород-Дністровської
міськради від 08.01.2004 № 2, акт № 18 від 23.01.2004 в частині
виправлення суми збитків після підписання його членами комісії
як сфальсифікованого в односторонньому порядку, акт обстеження
виконаних робіт по технічній рекультивації земель, відведених
для будови траси газопроводу-відгалуження до
м. Білгород-Дністровського від 16.12.2004.
Овідіопольський районний відділ земельних ресурсів у своєму
відзиві позов не визнав, посилаючись на те, що його вини в
нанесенні збитків та моральної шкоди позивачу немає, а
відшкодування збитків землекористувачам відповідно до
ст.ст. 156, 157 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, громадянами та юридичними особами, які
використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права
землекористувачів або погіршує якість земель.
ТОВ “Пересувна механізована колонна № 1” у своєму відзиві позов
не визнало, зазначивши, що відповідно до укладеного з
Овідіопольською районною державною адміністрацією договору від
21.09.2004 виконало роботи з технічної рекультивації земель,
відведених для будови траси газопроводу-відгалуження до
м. Білгород-Дністровського, про що складені акти виконаних
робіт; підприємство має відповідну ліцензію на виконання робіт,
всі роботи виконані на підставі затверджених кошторисів; щодо
якості проведених робіт складено акт від 16.12 2004, претензій
заявлено не було. Крім того, прокуратурою Овідіопольського
району по скарзі Куліша О.Ф. проводилась перевірка щодо
виконання робіт по рекультивації, згідно з якою винесена
постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від
17.03.2005.
Рішенням від 13.02.2006 господарського суду Одеської області
(суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою від
16.05.2006 Одеського апеляційного господарського суду (колегія
суддів у складі: Михайлова М.В. –головуючого, Тофана В.М,
Журавльова О.О.) відмовлено у задоволенні позову в частині
стягнення з Управління капітального будівництва
Білгород-Дністровської міської ради 21959 грн. збитків, 6673,44
грн. пені за прострочення платежу, 5895 грн. збитків від витрат
на повернення землі до стану, що був до завдання збитків;
стягнення з Овідіопольської районної державної адміністрації
збитків в сумі 5895 грн.; стягнення з Овідіопольського районного
відділу земельних ресурсів 5895 грн. збитків та 1700 грн.
моральної шкоди; визнання недійсним договору № 2 від 08.01.2004
та договору б/н від 20.09.2004.
Судові рішення мотивоване тим, що договір оренди № 2 від
08.01.2004 між Овідіопольською районною державною адміністрацією
та Управлінням капітального будівництва виконкому
Білгород-Дністровської міської ради було укладено на підставі
постанови КМ України № 1926 від 12.12.2003 ( 1926-2003-п ) (1926-2003-п)
та
відповідно до п. 12 Розділу X Перехідних положень Земельного
Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, в силу якої повноваження щодо
розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють
відповідні органи виконавчої влади, а саме Овідіопольська
районна державна адміністрація. Позивачем не надано належних
доказів того, що договір б/н від 20.09.2004 не відповідає
чинному законодавству, тому позовні вимоги щодо визнання
недійсним вищезазначеного договору не заслуговують на увагу.
Також, за висновком судів, не заслуговують на увагу і вимоги
позивача щодо стягнення збитків у сумі 17685 грн. та моральної
шкоди в сумі 1700 грн., оскільки не доведені позивачем
відповідно до вимог законодавства.
Також ухвалою від 13.02.2006 господарського суду Одеської
області провадження в частині позовних вимог про: визнання акту
№ 18 від 23.01.2004 визначення збитків сільськогосподарського
виробництва невідповідним в частині виправлення середньої
урожайності, біржової ціни та вартості збитків з моменту
одноосібного виправлення визнання акту обстеження земель,
наданих в постійне користування голові СФГ “Каравай” Кулішу О.Ф.
від 17.03.2004, невідповідними умовам проектно-технічної
документації з моменту його складання; визнання акту обстеження
виконаних робіт по технічній рекультивації земель, відведених
для будови траси газопроводу - відгалуження до
м. Білгород-Дністровського, від 16.12.2004 невідповідним чинному
законодавству з моменту його складання, припинено у зв'язку з
тим, що спір в цій частині не підлягає вирішенню у господарських
судах України.
Ухвалою від 13.07.2006 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій
заявлені вимоги про скасування рішення та ухвали від 13.02.2006
суду першої інстанції і постанови апеляційної інстанції та
направлення справи на новий розгляд.
Скаржник вважає, що судами порушені норми матеріального та
процесуального права, оскільки висновки судових інстанцій не
відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.
Скаржник доводить, що держава в особі Овідіопольської районної
державної адміністрації, яка вже розпорядилась цією ділянкою
землі, не має права втручатись в господарську діяльність
землекористувача, мається на увазі заключати договір оренди
землі з іншою особою без вилучення землі у встановленому
порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
1. Позивач у позові просить визнати договір оренди землі № 2 від
18.01.2004, укладений між Овідіопольською районною державною
адміністрацією та Управлінням капітального будівництва виконкому
Білгород-Дністровської міської ради недійсним з моменту його
укладання як такий, що не відповідає чинному законодавству.
Ця позовна вимога мотивована тим, що визначена у оспореному ним
договорі земельна ділянка одночасно знаходилася у його
користуванні та у користуванні Управлінням капітального
будівництва виконкому Білгород-Дністровської міської ради та з
порушенням права позивача на користування спірною земельною
ділянкою.
Статтею 151 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
визначений порядок погодження
питань пов’язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок.
Відповідно до п. 13 цієї норми, розглянувши погоджувальні
матеріали, Кабінет Міністрів України приймає відповідне рішення
про вилучення земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволені позову в цій частині суди виходили з
того, що договір оренди землі № 2 від 18.01.2004 укладений на
виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2003
№ 1926 ( 1926-2003-п ) (1926-2003-п)
, що доведено матеріалами справи.
Доводи позивача щодо порушення його права на користування
земельною ділянкою не можна визнати обґрунтованим, оскільки
позивач не довів оспорення у судовому порядку постанови Кабінету
Міністрів України від 12.12.2003 № 1926 ( 1926-2003-п ) (1926-2003-п)
та дії
органів, які здійснювали вилучення земельної ділянки, і правом
на захист своїх інтересів підчас погодження цього вилучення
позивач не скористався.
Оскільки договір оренди землі № 2 від 18.01.2004 укладений на
виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2003
№ 1926 ( 1926-2003-п ) (1926-2003-п)
, яка є чинною і не суперечить вимогам
ст.ст. 149, 151 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
, підстави для визнання
цього договору недійсним відсутні.
Фактичні обставини оренди земельної ділянки та недотримання
постанови Кабінету міністрів України стосовно площі вилучення не
є обставиною для визнання договору оренди землі недійсною,
оскільки такі обставинами можуть бути предметом іншого спору
–стосовно неналежного виконання постанови, що не є предметом
спору у даній справі.
2. Також слід погодитись з висновком судів першої та апеляційної
інстанцій про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання
недійсним договору про виконання робіт б/н від 20.09.2004 з
підстав наведених у позові, оскільки позивач не довів обставини
порушення його права власності або користування земельною
ділянкою.
3. Судова колегія також погоджується з висновком судів
попередніх інстанцій про припинення провадження на підставі п. 1
ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в частині позовних вимог про
визнання недійсними актів, складених відповідачами у справі,
оскільки вказані акти є доказами певних обставин, які не є
предметом позову. Оскарження безпосередньо дій органів
виконавчої влади та виконавцями робіт, пов’язаних з вилученням
земельної ділянки, у встановленому процесуальним законодавством
порядку позивачем не здійснювалось.
4. Заявляючи вимогу про стягнення з Управління капітального
будівництва виконкому Білгород-Дністровської міської ради
збитків в розмірі 21959 грн., позивач доводив, що визначена ним
сума збитків відповідна акту № 18 від 03.01.2004 “Про визначення
збитків сільськогосподарського виробництва”. Суди при розгляді
справи акт № 18 від 03.01.2004 визнали неналежним доказом з
підстав, які позивач не спростував.
Проте с висновками судових інстанцій про відмову в стягненні
збитків не можна погодитися, виходячи з наступного.
В силу положень ст.ст. 156, 157 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
позивач
внаслідок тимчасового вилучення земельної ділянки набув права на
відшкодування вчинених йому збитків у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 ст. 11, п. 2 ст. 13, ст.ст. 22-23, п. 4
ст. 1161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позивач на підставі встановлених
обставин у справі набув право на відшкодування вчинених йому
збитків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком визначення та відшкодування збитків власникам
землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 19.04.1993 № 284 ( 284-93-п ) (284-93-п)
, розміри
збитків визначаються комісіями, створеними Київською та
Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями,
виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Види об’єктів та витрат визначені у п. 4 Порядку ( 284-93-п ) (284-93-п)
,
зокрема, вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;
понесені витрати на поліпшення якості земель за період
використання земельних ділянок з урахуванням економічних
показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво
(оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на
розвідувальні та проектні роботи.
Відповідно до п. 5 Порядку ( 284-93-п ) (284-93-п)
збитки відшкодовуються
власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям,
підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх
заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця
після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі)
земельних ділянок – після прийняття відповідною радою рішення
про вилучення (викуп) земель них ділянок у період до видачі
документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства,
установи, організації або громадянина.
Суди першої і апеляційної інстанцій не встановили фактичні
обсяги збитків, завданих позивачу внаслідок тимчасового
вилучення земельної ділянки, та не врахували, що відповідно до
п. 2 Порядку ( 284-93-п ) (284-93-п)
розміри збитків визначаються
комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими,
районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами
міських (міст обласного значення) рад, тобто ці збитки
визначаються і доводяться не позивачем, а органом виконавчої
влади чи самоврядування.
Оскільки позов в частині вимог про стягнення збитків судовими
інстанціями розглянутий з порушенням вимог законодавства,
рішення і постанова в частині цих висновків підлягають
скасуванню, а справу слід передати до суду першої інстанції для
здійснення нового розгляду в цій частині, зокрема встановлення
повного обсягу збитків, які підлягають відшкодуванню позивачу
відповідно до законодавства.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2006 і
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
09.03.2006 у справі № 6-19-17/353-04-11215 скасувати частково.
3. Частини 1-3 резолютивної частини рішення господарського суду
Одеської області від 13.02.2006 і в цій частині постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 у
справі № 6-19-17/353-04-11215 про відмову в задоволені позову
про стягнення збитків скасувати та передати справу до суду
першої інстанції для здійснення нового розгляду в частині
позовних вимог про стягнення збитків.
4. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 16.05.2006 у справі № 6-19-17/353-04-11215 залишити без
змін.
Головуючий Д.Кривда
Судді А.Уліцький
Є.Чернов