ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2006 Справа N 2-14/1460-2006(2-14/4191-2005)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Бенедисюка І.М.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.05.2006 року у справі № 2-14/1460-2006 господарського суду
Автономної Республіки Крим за позовом Державного підприємства
“Кримські генеруючі системи”, м. Сімферополь, до Відкритого
акціонерного товариства “Крименерго”, м. Сімферополь,
про стягнення 4 410 939 грн. 12 коп. ,
за участю представників:
ДП “Кримські генеруючі системи” – Ларіна О.М. (дов. від
20.07.2006),
ВАТ “Крименерго” - Сіроткіна О.М.(дов. від 03.01.2006);
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 року позивач - Державне підприємство “Кримські
генеруючі системи” пред’явив у господарському суді позов до
відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” про
стягнення 4 410 939 грн. 12 коп.
Вказував, що відповідач не виконав умови договору № 36 від
20.02.2002р. щодо оплати отриманої електроенергії, що
підтверджено актом звірки від 01.12.2002 р., згідно якого
заборгованість відповідача на 01.11.2002 р. склала 3 580 029,09
грн. З врахуванням індексу інфляції та 3% річних заборгованість
становить 4 410 939,12 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
26.01.2006 року (суддя Курапова З.І.) в частині стягнення 692
836,03 грн. провадження у справі припинено. В іншій частині
позову відмовлено.
Судове рішення в частині припинення провадження у справі про
стягнення заборгованості в сумі 692 836,03 грн. обґрунтоване
тим, що зазначена сума боргу визнана відповідачем та зарахована
на підставі його листа від 28.02.2005 р. у порядку взаємозаліку
за надані послуги та поставлені товари.
В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі
2 887 193,06 грн., яка виникла у 2000 – 2001 роках, відмовлено у
зв’язку зі спливом строку позовної даності, оскільки позовна
заява пред’явлена до суду у січні 2005 року.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.05.2006 року (колегія суддів у складі: Прокопанич Г.К.
–головуючий, суддів: Гонтаря В.І., Щепанської О.А.) рішення
господарського суду змінено.
Постановлено стягнети з ВАТ “Крименерго” на користь ДП “Кримські
генеруючі системи” 2 887 190,06 грн. заборгованості, 75 265,72
грн. індексу інфляції, 125 644,31 грн. річних, всього 3 718
100,09 грн.
В частині стягнення 692 836,03 грн. провадження у справі
припинено.
Постанова мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про
відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 887 190,06
грн. є помилковим. Відповідач, 01.03.2002 р. сплатив частину
боргу за договором № 264-А від 16.08.2000 р., а тому його дії
свідчать про визнання заборгованості, і, як наслідок,
переривають перебіг строку позовної давності на підставі ст. 264
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У касаційній скарзі ВАТ “Крименерго”, посилаючись не неправильне
застосування п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, порушення ст.ст. 264, 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
просить постанову апеляційного господарського суду скасувати,
рішення господарського суду першої інстанції –залишити в силі.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм процесуального права судова
колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Так, судами встановлено, що 16.08.2000 р. між ДП “Кримські
генеруючі системи” та ВАТ “Крименерго” укладено договір № 264-А,
предметом якого є постачання електроенергії власного виробництва
для її реалізації ВАТ “Крименерго” (а.с. 26-29 т. 1).
В п. 3.3.2, 3.3.3 даного договору передбачено, що плата за
відпущену електроенергію ВАТ “Крименерго” здійснюється щоденно у
розмірі 25% від щоденної вартості відпущеної позивачем
електроенергії. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 5
числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до актів
звірки. Оплата в іншій формі може здійснювати, якщо це не
суперечить законодавству України.
Строк дії даного договору встановлено до 31.12.2000 р.
Додатковою угодою до договору № 264-А від 16.08.2000 у п. 3.3.3
договору внесено зміни стосовно строків остаточних розрахунків,
а саме, “в строки, оговоренніе сторонами”. Строк дії договору
№ 264-А пролонгований на 2001 рік. Додаткова угода підписана
уповноваженими особами представників сторін, скріплена печатками
і є невід’ємною частиною договору.
20.02.2002 р. між сторонами укладено договір № 36 на постачання
позивачем електроенергії власного виробництва відповідачеві.
П. 3.4, 3.5, 3.6 даного договору закріплено порядок розрахунків,
а саме, розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється
щоденно відповідно до розрахунку, здійсненому на підставі п. 3.4
договору.
Остаточний розрахунок здійснюється у строки, передбачені в акті
звірки.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на
01.12.2002 р. заборгованість відповідача станом на 01.11.2002 р.
становила: за даними позивача - 3 580 029,99 грн., за даними
відповідача –3 578 687,18 грн., різниця складає 1 341,91 грн.
Листом від 28.02.2005 р. ВАТ “Крименерго” звернувся до ДП
“Кримські генеруючі системи” про проведення взаємозаліку
заборгованості за електроенергію в сумі 692 836,03 грн. з
врахуванням вимог по строку позовної даності у рахунок
заборгованості позивача за виконані роботи, відпущені
товарно-матеріальні цінності та поливно-мастильні матеріали на
суму 2 172 823,66 грн.
За клопотанням позивача ухвалою господарського суду Автономної
Республіки Крим від 01.03.2005 р. була призначена
судово-бухгалтерська експертиза.
Згідно з висновком № 30 від 26.09.2005 р. судово-бухгалтерської
експертизи, проведеної Науково-дослідним
експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС, по обліковим
даним позивача заборгованість ВАТ “Крименерго” за отриману
електроенергію, станом на 01.02.2002 р. складає 3 312 153,62
грн.; станом на 01.12.2002 р. –3 580 029,09 грн.
Відповідно до п. 4 “Прикінцевих та перехідних положень” ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
цей Кодекс застосовується до цивільних
відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних
відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, положення цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
застосовуються до
тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після
набрання ним чинності.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність застосовуються
до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений
законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності
цим Кодексом.
Згідно із ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 257 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, загальний строк для захисту права за позовом особи,
право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три
роки.
Суд першої інстанції, встановивши, що пред’явлена позивачем
позовна заява про стягнення заборгованості по грудень 2001 року
подана у січні 2005 року, тобто строк позовної давності сплив,
зазначив у рішенні про часткову відмову у задоволенні позову про
стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 887 193,06 грн.
з цих підстав.
З наведеними висновками обґрунтовано не погодився суд
апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному
провадженні, та скасував рішення місцевого суду в означеній
частині.
При цьому апеляційний суд повно та всебічно дослідили всі
суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з
того, що сплата 8 400 грн. ВАТ “Крименерго” в березні 2002 року
є погашенням заборгованості за договором № 264-А від 16.08.2000,
про що чітко вказано в платіжному дорученні (а.с. 13 т.2), і які
були зараховані в рахунок погашення заборгованості відповідача
за даним договором. Тобто дії відповідача свідчать про визнання
ним наявної заборгованості і, як наслідок, переривають перебіг
строку позовної давності, а тому зазначена сума заборгованості
підлягає стягненню, у зв’язку з чим висновок місцевого
господарського суду в означеній частині є хибним.
Ст. 264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що перебіг позовної
давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про
визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
Крім того, відповідно до додаткової угоди до договору № 264-А
від 16.08.2000, якою було внесено зміни стосовно строку
виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, в якій
зазначено, що такий строк буде встановлений за додатковою
домовленістю. Однак, такої додаткової домовленості сторонами на
момент звернення з позовом не досягнуто.
Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов
обґрунтованого висновку, що здійснюючи часткові платежі
відповідач визнавав обов’язок щодо оплати за договором, а тому
підставно стягнув з відповідача розмір заборгованості за спожиту
електроенергію.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального
права не знайшли свого підтвердження.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому
судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на
вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова від 16.05.2006 р.
Севастопольського апеляційного господарського суду, як прийнята
з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Крименерго”
залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського господарського суду від 16.05.2006
року у справі № 2-14/1460-2006 залишити без змін.
Судді М.В. Михайлюк
І.М. Бенедисюк
Н.Г. Дунаєвська