ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2006 Справа N 77/13-06
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Тамбрандс-Україна, ЛТД” на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
15.06.2006р. та рішення господарського суду Київської області
від 18.04.2006р.
у справі № 77/13-06 господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Пента-Тек Україна”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
“Тамбрандс-Україна, ЛТД”
про стягнення 2 439 346,80грн.
за участю представників:
ТОВ “Пента-Тек Україна” –не з’явилися;
ТОВ “Тамбрандс-Україна, ЛТД” –Костинчук П. М.; Махиня М.В.
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Пента-Тек Україна”
звернулося до господарського суду Київської області з позовом та
просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою
відповідальністю “Тамбрандс-Україна, ЛТД” 2 439 346,80грн.
заборгованості за виконані будівельні роботи відповідно до умов
контракту від 17.08.2004р., у т.ч. 2404908,50грн. основної
заборгованості, 28 858,90грн. збитків від інфляції, 5579,40грн.
в рахунок трьох процентів річних.
Вимоги позивача обґрунтовані не виконанням відповідачем
зобов’язань щодо прийняття виконаних робіт та їх оплати у
встановлений строк (т.1 а.с.2-8).
Відповідач у справі – ТОВ “Тамбрандс-Україна, ЛТД” у відзиві на
позов проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що:
- позивач порушив строки виконання робіт, у зв’язку з чим
відповідач змушений був залучити до виконання робіт інші
підрядні організації;
- за виконані роботи позивачу сплачено 17 975 609,66грн., а не
15989762грн. як він стверджує у позовній заяві;
- кошториси на роботи, що, як стверджує позивач, ним
виконувались, не погоджені з ТОВ “Тамбрандс-Україна, ЛТД”;
- позивачем порушено порядок виконання підрядних робіт та
передачі їх замовнику;
- ТОВ “Пента-Тек Україна” вимагає оплати робіт, виконаних після
закінчення строку дії договору. (додаток № 1, а.с.1-3).
Рішенням господарського суду Київської області від 18.04.2006р.
позов задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на
користь позивача стягнуто 2 404 908,50грн. основної
заборгованості, 5 579,40грн. в рахунок трьох процентів річних,
28 858,90грн. збитків від інфляції (т.2 а.с.117-124).
Прийняте судом рішення мотивовано тим, що:
- направлені відповідачу акти приймання-передачі додаткових
робіт не підписані, при цьому, ним не заявлено про недоліки
виконаних робіт;
- вартість виконаних позивачем робіт оплачена відповідачем лише
частково, заборгованість становить 2 404 908,50грн.;
- відповідач як особа, що прострочила виконання грошового
зобов’язання, повинен сплатити суму заборгованості з урахуванням
індексу інфляції та трьох процентів річних.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 15.06.2006р. рішення господарського суду Київської
області від 18.04.2006р. залишено без змін (т.3 а.с.33-40).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ
“Тамбрандс-Україна, ЛТД” звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати,
прийнявши нове рішення щодо відмови у задоволенні заявлених
вимог.
У поданій касаційній скарзі ТОВ “Тамбрандс-Україна, ЛТД”
посилається на порушення та неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права судами, у т.ч. неповне
з’ясування обставин справи, що підлягали встановленню.
До розгляду поданої касаційної скарги по суті, від позивача
надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги у зв’язку з
неможливістю явки представника.
Подане клопотання відхилено колегією суддів, оскільки: позивач
належним чином повідомлений про час і місце засідання суду
касаційної інстанції; явка представника ТОВ “Пента-Тек Україна”
не визнана обов’язковою касаційною інстанцією; у разі
неможливості явки повноважного представника у судове засідання,
позивач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на
представництво його інтересів у суді; не надано доказів
наявності обставин, на які посилається позивач у клопотанні.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог, судом першої
інстанції та перегляді прийнятого рішення судом апеляційної
інстанції встановлено, що 17.08.2004р. між сторонами у справі
–ТОВ “Пента-Тек Україна” та ТОВ “Тамбрандс-Україна, ЛТД”
укладено контракт, предметом якого є оплатне виконання позивачем
на замовлення відповідача робот по проектуванню та будівництву
споруд на вказаній відповідачем території.
Даний контракт є підставою для виникнення у його сторін
господарських зобов’язань, а саме майново-господарських
зобов’язань.
Так, в силу ст. 173 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, господарським
визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання
та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання
з підстав, передбачених ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в силу якого
один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи
управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта
(виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати
інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт
має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її
обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно
ст. 174 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів
господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання,
що виникають між учасниками господарських відносин при
здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана
сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої
сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має
право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами даного контракту, позивач взяв на себе зобов’язання:
забезпечити професійні інженерні та проектувальні послуги,
включаючи виготовлення та розробку всіх необхідних планів та
креслень, забезпечити усі технічні ноу-хау, необхідні для
експлуатації та технічного обслуговування розроблених елементів
об’єкта; побудувати забрати та встановити об’єкт; придбати або
виготовити все обладнання, використовуючи виключно нові
матеріали та комплектуючі; за свій рахунок надавати власне
обладнання, робочу силу, транспортування та необхідний
допоміжний інструмент для відвантаження, зберігання,
встановлення та спорудження об’єкту; виконати роботи,
передбачені п. 7 договору, а також виконати всі інші дії,
передбачені п. 2.1.2 контракту, необхідні для доведення об’єкта
до нормального режиму експлуатації та провести навчання
персоналу відповідача. Відповідач, згідно умов зазначеного
контракту брав на себе зобов’язання прийняти та оплатити роботи
(пп. 3.3, 7.2).
Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням відповідачем
зобов’язань за вищевказаним контрактом в частині прийняття та
оплати частини робіт.
Вважаючи заявлені позовні вимоги обґрунтованими, суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем виконані
власними силами та силами залучених субпідрядних організацій
роботи у грудні 2005р., вартість яких становить 2 404 908,50грн.
При цьому, акти передачі-прийняття таких робіт відповідачем не
підписані і роботи у встановлений строк не оплачені.
Разом з тим, висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог суди
дійшли без повного з’ясування обставин справи, які підлягали
встановленню для повного та об’єктивного вирішення спору у даній
справі, визначенню прав та обов’язків сторін.
Так, відхиляючи заявлені позовні вимоги, ТОВ “Тамбрандс-Україна,
ЛТД” вказувало, зокрема, на те, що, у зв’язку з порушенням
позивачем умов договору в частині строків виконання робіт, до
виконання робіт ним залучено інших осіб. В підтвердження
вказаних доводів, відповідачем подано ряд документів і
матеріалів, оцінка яким, в порушення вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої докази оцінюються судом за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом, не надана.
Між тим, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками
господарських відносин, регулюються ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, що
визначено ст. 175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Так, в силу ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, а
за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зокрема, ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що, якщо у
зобов’язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає
виконанню у цей строк.
Спеціальна норма, що регулює зобов’язання, що виникають з
договору підряду, також визначає, що строки виконання робіт або
окремих етапів встановлюються у договорі (ст. 846 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
).
Контрактом встановлений строк виконання робіт. При цьому,
передбачено, що час є суттєвим фактором виконання договору і
замовник (відповідач) розглядає своєчасне виконання робіт як
одну із основних умов договору (п. 10.20).
Згідно ст. 852 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за наявності у роботі
істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних
недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та
відшкодування збитків.
Договором передбачено право відповідача на припинення дії
договору за будь-якої причини та в будь-який час за письмовим
повідомленням позивача не менше ніж за 5 календарних днів
(п. 6.2.2.1 договору), по отриманню якого позивач має вжити
невідкладних заходів для негайного припинення роботи та зробити
все від нього залежне для зменшення витрат.
Таким чином, судам необхідно було з’ясувати: чи відмовлявся
відповідач від договору у зв’язку з порушенням позивачем строків
виконання робіт; чи виконані фактично та ким роботи, які вимагає
оплатити позивач; у якому обсязі виконані такі роботи та яка їх
вартість.
При цьому, для з’ясування, зокрема, першого питання суд першої
інстанції у сукупності з іншими зібраними у справі доказами,
повинен був дослідити графік виконання робіт (додаток № 1 до
додаткової угоди № 6). Так, п. 5 додаткової угоди № 6 до
контракту, сторонами визначено, що позивач надає відповідачу на
узгодження поновлений графік виконання робіт. П. 6 договору, на
який посилається суд першої інстанції, визначає строк розміщення
замовлення на будівництво об’єкта або компенсації витрат на таке
будівництво позивача, а не строк виконання робіт за контрактом.
Крім того, відхиляючи заявлені позовні вимоги, ТОВ
“Тамбрандс-Україна, ЛТД” вказує також на неузгодження вартості
додаткових робіт, на що не звернули увагу суди та не надали цим
доводам належної оцінки.
Приймаючи рішення у даній справі судом першої інстнації
встановлено, що відповідачем виконані взяті на себе зобов’язання
з оплати робіт за контрактом частково у сумі 17 975 609,66грн.,
з цим погодилась апеляційна інстанція залишаючи прийняте судом
першої інстанції рішення в силі.
Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ “Пента-Тек
Україна” стверджував, що відповідачем проведено часткову оплату
виконаних за вищевказаним контрактом робіт, а саме на суму 15
989 762грн.; заборгованість становить 2 404 908,5грн. Відхиляючи
такі доводи позивача, ТОВ “Тамбрандс-Україна, ЛТД” у відзиві на
позов вказувало, що фактично ним оплачені роботи за контрактом
на суму 17 975 609,66грн.
Отже, фактично погоджуючись з запереченнями відповідача щодо
обсягу оплачених ним робіт за контрактом, суди визнали
обґрунтованими доводи позивача щодо наявності у позивача
заборгованості у сумі 2404908,50грн. Таких суперечливих
висновків суд першої інстанції дійшов, порушивши вимоги ст. 36
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої наявність чи
відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення
сторін, а також інші обставини, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору, встановлюються на
підставі доказів.
Для встановлення у якому обсязі виконані відповідачем
зобов’язання з оплати робіт за контрактом, суду першої інстанції
необхідно було дослідити надані сторонами письмові докази, у
т.ч. надані відповідачем платіжні документи.
Заважаючи на необхідність спеціальних знань для з’ясування
деяких питань, що входять до предмету доказування у справі, суд
першої інстанції не був позбавлений можливості в порядку,
передбаченому ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, призначити судову
експертизу (у т.ч. комплексну).
Не надано судом першої інстанції оцінки і іншим доводам,
викладеним відповідачем у відзиві на позов, що є порушення вимог
ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої судове
рішення приймається за результатами обговорення всіх обставин
справи.
Неповно дослідивши обставини справи, що підлягали встановленню,
суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального
права.
Зазначені порушення у подальшому не усунуті судом апеляційної
інстанції і, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній
інстанції, визначених ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
можуть бути усунуті касаційною інстанцією.
Враховуючи викладене, прийняті у справі судові акти підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Тамбрандс-Україна, ЛТД” задовольнити частково.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 15.06.2006р. та рішення господарського суду Київської
області від 18.04.2006р. у справі № 77/13-06 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Київської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.