ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2006 Справа N 31/713
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О.
–головуючого,
Катеринчук Л.Й.
Самусенко С.С.,
розглянувши ТОВ “Столиця”
матеріали
касаційної скарги
на рішення господарського суду міста Києва від
постанову 13.01.2006 року
Київського апеляційного господарського суду
від 20.04.2006 року
у справі № 31/713
господарського суду міста Києва
за позовом ТОВ “АтомСпецБудМонтаж”
до ТОВ “Столиця”
Про стягнення 32 465 грн.
за участю представників сторін
від позивача – Юденко В.О.
від відповідача Дзюбко М.П.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2005 року ТОВ “АтомСпецБудМонтаж” звернулося до
господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ “Столиця” про
стягнення 17141 грн. основного боргу та 15 324 грн. пені.
Обгрунтовуючи позов, позивач посилався на неналежне виконання
відповідачем умов договору на виконання підрядних робіт № 6/02
від 16.02.2004 в частині оплати робіт, а також додаткової угоди
№ 1 від 15.06.2004 до договору, на ст.ст. 610, 875, 886
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, п. 8.5 договору, ст. 224
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2006 у справі
№ 31/713 (суддя Качан Н.І.) позов задоволено, стягнуто з
відповідача на користь позивача 17141 грн. основного боргу та 6
239 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем
умов договору на виконання підрядних робіт № 6/02 від
16.02.2004, відповідно до пп. 2.1.9, 2.1.10 договору, ст. 837 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, а в частині стягнення пені – п. 8.5
договору, ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 232 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
20.04.2006 (колегія суддів: головуючий –Отрюх Б.В., судді
–Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста
Києва від 31.01.2006 у справі № 31/713 залишив без змін,
апеляційну скаргу позивача –без задоволення, погодившись з
висновками господарського суду міста Києва.
У касаційній скарзі відповідач просить рішення господарського
суду міста Києва від 31.01.2006 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 20.04.2006 у справі №
31/713 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні
позову відмовити повністю.
У касаційній скарзі відповідач вказує, що зазначений в рішенні
та постанові господарських судів розмір заборгованості
відповідача є сумою, що отримана відповідачем на виконання умов
договору на виконання підрядних робіт № 6/02 від 16.02.2004,
строк виконання зобов’язання станом на дату судового розгляду
справи в обох судових інстанціях не настав, господарським судом
апеляційної інстанції, в порушення норм ст.ст. 174, 175 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
зроблено невірний висновок про припинення господарських відносин
між позивачем та відповідачем згідно акту приймання-передачі
робочої документації по будівництву житлового будинку від
позивача до ТОВ “Фернет”, із вказаного акту приймання-передачі
не вбачається, що зазначена документація передавалась у зв’язку
з припиненням договору на виконання підрядних робіт № 6/02 від
16.02.2004, господарськими судами попередніх інстанцій при
винесенні рішення та постанови у частині нарахування пені не
було враховано ст. 3 Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
та
неправомірно застосовано п. 8.5 договору на виконання підрядних
робіт № 6/02 від 16.02.2004.
Вищим господарським судом України ухвалою від 27.06.2006 у
справі № 31/713 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського
суду України Демченка С.Ф. від 24.07.2006 у справі № 31/713
призначено наступну колегію суддів: Щотка С.О. –головуючий,
Катеринчук Л.Й., Самусенко С.С.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні
обставини у справі № 31/713.
16.02.2004 між сторонами укладено договір № 6/02 на виконання
підрядних робіт, за умовами якого замовник (відповідач) доручає
та оплачує, а підрядник (позивач) приймає на себе зобов’язання
на свій ризик за рахунок своїх та/або залучених сил, матеріалів,
засобів, техніки та устаткування у відповідності до даного
договору, проектно-кошторисної документації та державних
будівельних норм і правил виконати підрядні роботи по
улаштуванню монолітного ростверку під будівництво житлового
будинку та будівництва монолітного каркасу (стіни, колони,
перекриття, балки) житлового будинку по вул.Депутатській, 23-а у
Святошинському районі міста Києва.
Відповідно до п. 2.1.9 договору замовник зобов’язаний
здійснювати належне фінансування виконання робіт в обсягах та в
строки, що передбачені договором.
Згідно п. 2.1.10 договору після завершення виконання підрядником
робіт, їх етапів, замовник належним чином та в повному обсязі
приймає їх за актом прийому-передачі виконаних робіт згідно з
договором.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
15.06.2004 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до
договору № 6/02 на виконання підрядних робіт від 16.02.2004,
якою сторони узгодили п. 4.5 договору, відповідно до якого
замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 300 000 грн., який
буде зарахований в рахунок оплати робіт за договором в
передостанньому місяці виконання робіт відповідно до строків,
визначених в договорі.
Матеріали для виконання робіт на суму 300 000 грн., що були
придбані підрядником, з моменту сплати зазначеного авансу стають
власністю замовника.
Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що
вищезазначеною додатковою угодою сторони узгодили п. 4.6
договору № 6/02 на виконання підрядних робіт від 16.02.2004, за
умовами якого оплата за роботи здійснюється за фактом їх
виконання щомісячними платежами на підставі оформлених
документів за обліком робіт в капітальному будівництві –форми КБ-
2в та КБ-3 протягом 10-ти робочих днів з моменту їх підписання
сторонами.
Позивач на виконання умов договору та додаткової угоди до нього
виконав поетапні будівельні роботи.
Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що
відповідач визнає факт виконання робіт і наявність
заборгованості перед позивачем на спірну суму 17 141 грн., але
стверджує, що не настав термін сплати по цій сумі, так як не
минув 90 денний термін з дня здачі об'єкту (будинку) в
експлуатацію.
Судами встановлено, що Актом приймання-передачі робочої
документації по будівництву житлового будинку, за адресою: м.
Київ, вул.Депутатська 23-А, від 12.08.2004 зафіксовано, що ТОВ
«АтомСпецБудМонтаж»передало робочу та виконавчу документацію по
об'єкту ТОВ «Фернет».
Вказаний акт затверджено керівником відповідача.
За відсутності проектно-кошторисної документації по будівництву
житлового будинку виконання робіт з капітального будівництва з
огляду на приписи ч. 1 ст. 318 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
неможливе.
Апеляційна інстанція встановила, що дію договору № 602 від
16.02.2004 припинено і між сторонами має бути проведений
остаточний розрахунок у повному обсязі.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищенаведені встановлені господарськими судами
попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає вірними висновки
місцевого та апеляційного господарського судів, що вимоги
позивача про стягнення 17141 грн. є обґрунтованими та підлягають
задоволенню.
З посиланням на пункт 8.5 договору, ст. 549 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
суди встановили, що за прострочення виконання,
боржник повинен сплатити кредиторові пеню за шість місяців з
урахуванням ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає
рішення господарського суду першої інстанції та постанову
господарського суду апеляційної інстанції такими, що
відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому
підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ТОВ “Столиця” на рішення господарського суду
міста Києва від 13.01.2006 та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 20.04.2006 у справі № 31/713 залишити
без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.04.2006 у справі № 31/713 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Щотка
Судді: Л. Катеринчук
С. Самусенко