ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2006 Справа N 31/263
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Михайлюка М.В.,
розглянувши спільну касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Всеукраїнський промисловий союз” та Корпорації
“Український мазут” на рішення господарського суду м. Києва від
28.05.2004р.
у справі № 31/263 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“О.К. та партнери”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСЛК”
про внесення змін до установчих документів
за участю представників:
ТОВ “О.К. та партнери” –Ілюшко С.А.;
ТОВ “ДСЛК” –не з’явилися;
ТОВ “Всеукраїнський промисловий союз” –Ласкавий В.В.;
Корпорація “Український мазут” –Борута П. М.
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю “О.К та партнери”
звернулося до суду з позовом та просило суд внести зміни до
установчого договору відповідача –Товариства з обмеженою
відповідальністю “ДСЛК” в частині найменування одного із
засновників товариства, а саме замінити слова “ПП “Юридична
консультація О.К та син” на “ТОВ”О.К та партнери”.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що:
- є правонаступником ПП “Юридична консультація О.К. та син”;
- 07.08.98р. загальні збори ТОВ “О.К. та партнери” прийняли
рішення про вступ до ТОВ “ДСЛК” ТОВ “О.К. та партнери” як
правонаступника.
При цьому, позивач стверджує, що, незважаючи на вказані
обставини, зміни до установчого договору не внесені (а.с.2-3).
Відповідач у справі – ТОВ “ДСЛК” у відзиві визнав заявлені
вимоги, вказуючи на те, що зміни до установчих документів не
були своєчасно внесені внаслідок несумлінного ставлення до своїх
обов’язків працівників ТОВ “ДСЛК” (а.с.105).
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.05.2004р. позов
задоволено. Відповідно до рішення суду до тексту установчого
договору про заснування та діяльність ТОВ “ДСЛК” внесено зміни,
а саме замість слів “ПП “Юридична консультація О.К та син”
зазначено “ТОВ “О.К та партнери” (а.с.109-111).
Прийняте судом рішення мотивовано тим, що позивач –ТОВ “О.К. та
партнери” є правонаступником одного із засновників ТОВ “ДСЛК”
–ПП “Юридична консультацій О.К та син”, що визнавалось також і
на загальних зборах акціонерів товариства, що відбулись
07.08.98р. Між тим, відповідні зміни до установчих документів не
внесені.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.06.2006р.
порушено касаційне провадження за спільною скаргою ТОВ
“Всеукраїнський промисловий союз” та Корпорації “Український
мазут” на рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2004р.,
прийняте у даній справі.
У поданій касаційній скарзі скаржники просять оскаржуване
рішення скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм
процесуального права, а провадження у справі припинити на
підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ “Всеукраїнський
промисловий союз” та Корпорація “Український мазут” посилаються
на те, що їм засновниками ТОВ “ДСЛК” –громадянами Максимляк О.І.
та Гаценко М.П. передано в управління майнові (корпоративні)
права. Оскаржуване рішення, вважають скаржники, стосуються прав
та обов’язків учасників ТОВ “ДСЛК” –громадян Максимляка О.І. та
Гаценка М.П. , які до участі у справі залучені не були.
До розгляду поданої касаційної скарги по суті, ТОВ “О.К. та
партнери” подано клопотання про зупинення провадження у справі у
зв’язку з поданням ним заяви про перегляд прийнятого у цій
справі рішення за нововиявленими обставинами.
Подане клопотання відхилено колегією суддів з огляду на
наступне.
В силу ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
зобов’язаний зупинити провадження у справі в разі неможливості
розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої
справи, що розглядається іншим судом.
Разом з тим, відсутні докази прийняття до розгляду поданої
позивачем заяви про перегляд рішення господарського суду
м. Києва від 28.05.2004р. за нововиявленими обставинами.
Крім того, із змісту поданої позивачем заяви вбачається, що ТОВ
“О.К. та партнери” просить внести зміни в описову та резолютивну
частини прийнятого рішення. Вимога щодо зміни суті такого
рішення ТОВ “О.К. та партнери” не заявляється.
Між тим, за змістом ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обставини,
які є підставою для перегляду в порядку, передбаченому розділом
13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повинні бути істотними, тобто
такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності
певних прав та обов’язків у сторін, а також інших осіб, що брали
участь у справі, а, отже, і вплинути на законність та
обґрунтованість постановленого судового акта.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, сторони
зобов'язані, зокрема, добросовісно користуватися належними їм
процесуальними правами.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Вирішуючи будь-який спір по суті заявлених вимог, господарський
суд повинен встановити: чи є особи, які залучені до участі у
справі в якості позивача та відповідача, належними сторонами; чи
має місце факт порушення права або охоронюваного законом
інтересу, на захист яких подано позов.
Предметом спору у даній справі є внесення змін до установчого
договору відповідача – ТОВ “ДСЛК”.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
, господарськими товариствами є підприємства,
установи, організації, створені на засадах угоди юридичними
особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та
підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Товариство з обмеженою відповідальністю, за змістом ч. 2 цієї
норми, належить до господарських товариств.
В силу ст. 4 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
товариство з обмеженою відповідальністю створюється
і діє на підставі установчого договору і статуту.
Як вбачається, установчий договір про заснування та діяльність
ТОВ “ДСЛК” укладений між ПП “Юридична консультація “О.К. та син”
та фізичними особами –Гаценко М.П. та Максимляк О.І. Отже,
особами, що можуть відповідати за заявленим позовом –належними
відповідачами - є сторони установчого договору в який
пропонується внести зміни, а саме фізичні особи Гаценко М.П. та
Максимляк О.І. При цьому, ТОВ “ДСЛК” у даному випадку не може
відповідати за заявленим позовом, оскільки не є стороною
установчого договору.
Таким чином, суд першої інстанції, без врахування вищенаведених
норм матеріального права, дійшов необґрунтованого висновку про
те, що залучена до участі в якості відповідача особа –ТОВ “ДСЛК”
може відповідати за заявленим позовом.
В силу ч. 3 ст. 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд,
встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї
особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою
позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну
первісного відповідача належним відповідачем.
За змістом вказаної норми, право вибору особи, яка має
відповідати за заявленим позовом належить позивачу, оскільки без
його згоди суд не має права замінити відповідача, навіть
встановивши, що він є неналежним. Разом з тим, встановивши, що
особа, залучена в якості відповідача, не є належною стороною, та
не отримавши згоди позивача на заміну неналежного відповідача
належним, суд повинен відмовити у позові, оскільки така особа не
має відповідного кореспондуючого праву позивача обов’язку щодо
якого позивач просить постановити відповідне рішення.
Між тим, з’ясування питання можливості заміни відповідача у
даній справі належним не є доцільним, враховуючи наступне.
В силу ст. 125 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, система судів
загальної юрисдикції в Україні будується за принципами
територіальності і спеціалізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про судоустрій в
Україні”, в системі судів загальної юрисдикції утворюються
загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Так,
згідно ч. 2 вказаної норми, спеціалізованими судами є
господарські, адміністративні та інші суди, визначені як
спеціалізовані суди.
Розмежування компетенції між загальними судами здійснюється
відповідно до норм процесуального права.
Згідно з ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, правом на звернення до
господарського суду наділені юридичні особи та громадяни що
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної
особи і набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.
При цьому, за змістом ст. 21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, сторонами
в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути
підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, залучення до участі у справі в якості відповідачів
фізичних осіб - Максимляка О.І. та Гаценка М.П. , які повинні
відповідати за заявленим позовом, в господарському процесі
неможливо, що не позбавляє права позивача звернутись з
відповідним позовом до вказаних осіб до суду загальної
юрисдикції, до компетенції якого належить розгляд відповідної
справи.
Твердження скаржників про необхідність припинення провадження у
даній справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
помилкові. Так, відповідачем у даній справі є ТОВ
“ДСЛК”, яке є юридичною особою, фізичні особи до участі у справі
в якості сторін не залучені в установленому порядку, отже, за
суб’єктним складом учасників спір підвідомчий господарському
суду. Поданий позов за змістом позовних вимог, в силу ст. 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підвідомчий господарським судам.
За таких обставин, рішення господарського суду м. Києва від
28.05.2004р. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про
відмову у позові до ТОВ “ДСЛК”.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Спільну касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Всеукраїнський промисловий союз” та Корпорації
“Український мазут” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2004р. у
справі № 31/263 скасувати.
3. У позові відмовити.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Михайлюк М.В.