ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2006 Справа N 11/230-3/290
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. - головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційні скарги Івано-Франківської обласної асоціації
платників податків, м. Івано-Франківськ (далі –Асоціація)
та готелю “Зірка”, м. Івано-Франківськ, в особі
ліквідатора-арбітражного керуючого Хлібейчука І.М.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від
01.02.2006 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.04.2006
зі справи № 11/230-3/290
за позовом Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини
району Західного оперативного командування Збройних сил України,
м. Івано-Франківськ (далі –Івано-Франківська КЕЧ)
до Асоціації,
готелю “Зірка”
про розірвання договору оренди нежитлових приміщень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Позов подано про розірвання договору оренди нежитлових приміщень
від 25.12.2002 № 3 (далі –Договір оренди).
У розгляді справи господарським судом Івано-Франківська КЕЧ
змінила позовні вимоги та просила визнати Договір оренди
недійсним.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
01.02.2006 (суддя Фрич М.М.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006
(колегія суддів у складі: Мельник Г.І. –головуючий, судді
Новосад Д.Ф. і Михалюк О.В.), позов задоволено: визнано
недійсним Договір оренди, укладений готелем “Зірка” і
Асоціацією; на відповідачів віднесено судові витрати зі справи.
У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові
інстанції з посиланням на частину першу статті 48 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(який був чинний на час
укладення Договору оренди) виходили з невідповідності цього
договору вимогам закону.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Асоціація просить скасувати оскаржувані рішення та постанову
попередніх судових інстанцій з даної справи і припинити
провадження зі справи. Скаргу мотивовано прийняттям цих рішення
та постанови з порушеннями норм процесуального права, у тому
числі статей 2, 43, 63, 80, 83 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), а
також розглядом апеляційною інстанцією справи за відсутності
відповідача –готелю “Зірка”, не повідомленого належним чином про
час і місце засідання суду.
Готель “Зірка” у касаційній скарзі до Вищого господарського суду
України просить скасувати постанову апеляційної інстанції і
передати дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаргу мотивовано тим, що названий готель визнано банкрутом та
стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру; крім того, судом
апеляційної інстанції справу розглянуто за відсутності
представника готелю “Зірка”, який не було належним чином
повідомлено про час і місце засідання суду.
Відзив на касаційні скарги не надходив.
Від Асоціації надійшла телеграма з клопотанням про відкладення
розгляду справи “в зв’язку з неможливістю явки повноважних
представників ІВОАПП в судове засідання об 11-00 25.07.2006р.”.
Вищий господарський суд України не вважає за можливе
задовольнити це клопотання, оскільки, по-перше, скаржником не
зазначено поважних причин неявки своїх представників, по-друге,
за їх відсутності Асоціація не позбавлена була права та
можливості направити в судове засідання інших представників,
по-третє, неявка представників Асоціації не перешкоджає
розглядові даної касаційної скарги по суті.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися. Від
ліквідатора –арбітражного керуючого готелю “Зірка” Хлібейчука
І.М. надійшло письмове клопотання щодо розгляду справи за його
відсутності.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових
рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на
новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- зміну позовних вимог зі справи Івано-Франківською КЕЧ
здійснено згідно з клопотанням від 15.11.2005 вх. № 7115, яке
прийнято місцевим судом;
- Договір оренди укладено готелем “Зірка” і Асоціацією про
оренду нежитлових приміщень, розташованих на “території
військового містечка в гарнізоні готель “Зірка”;
- на момент укладення Договору оренди відповідні приміщення
знаходилися на балансі Івано-Франківської КЕЧ, органом
управління якої є Міністерство оборони України (далі –МО
України);
- відповідачами зі справи –Асоціацією та готелем “Зірка” –не
подано суду доказів на підтвердження:
наявності дозволу МО України на передачу майна в оренду;
участі Асоціації в конкурсі на право укладення договору оренди
військового майна;
проведення експертної оцінки орендованого майна;
нотаріального посвідчення Договору оренди.
Частиною першою статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено,
що, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні
особи мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваним прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема,
підприємств та організацій, які звертаються до господарського
суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
В абзаці першому пункту 4 роз’яснення президії Вищого
арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 “Про деякі
питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод
недійсними” ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
зазначено: “Якщо чинне законодавство
не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах,
пов’язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для
вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися
правилами статті 2 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
. Отже, крім контрагентів за
договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у
справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація,
чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.”
З установлених попередніми інстанціями фактичних обставин
вбачається, що позивач зі справи –Івано-Франківської КЕЧ не є
контрагентом за Договором оренди. Отже, названі судові інстанції
повинні були вичерпно з’ясувати, чи порушує даний договір права
та охоронювані законом інтереси позивача і, якщо так, то в чому
саме полягає таке порушення. Господарські ж суди у вирішенні
спору обмежилися констатацією того факту, що на момент укладення
Договору оренди об’єкт оренди знаходився на балансі
Івано-Франківської КЕЧ, яка підвідомча МО України. Однак
знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є
безспірною ознакою його права власності. Відповідну правову
позицію викладено в пункті 7 роз’яснення президії Вищого
арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 “Про деякі
питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом
права державної власності”. В тому ж пункті зазначено, що баланс
підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку,
визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових
зобов’язань на конкретну дату; баланс не визначає підстав
знаходження майна у власності (володінні) підприємства
(організації).
У пункті 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України
від 31.01.2001 № 01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке
регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та
його захистом” також ідеться про те, що:
- перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків,
на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою
його права власності;
- баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського
обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових
зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав
знаходження майна у власності (володінні) підприємства;
- одним із основних критеріїв визначення законності володіння
майном і відображення його на балансі підприємства є джерела
фінансування (централізоване або власні кошти підприємства),
передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником
(уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном
на праві повного господарського відання.
Не встановивши належним чином обставин, пов’язаних з наявністю і
змістом прав Івано-Франківської КЕЧ на майно, яке є предметом
Договору оренди, а відтак й факту порушення прав та охоронюваних
законом інтересів позивача внаслідок укладення цього договору,
попередні судові інстанції припустилися порушення вимог частини
першої статті 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового
рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та
частини першої статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
У зв’язку з установленням місцевим господарським судом факту
відсутності нотаріального посвідчення Договору оренди
апеляційній інстанції слід було перевірити наведені у письмовому
поясненні Асоціації від 08.02.2006 № 01-9/02-06/53 (а. с. 97)
доводи стосовно визнання дійсною додаткової угоди до Договору
оренди згідно з рішенням господарського суду Івано-Франківської
області від 05.07.2005 зі справи № 8/75.
Місцевий господарський суд у розгляді даної справи припустився й
неправильного застосування приписів частини четвертої статті 22
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на таке.
Згідно з цією нормою позивач вправі до прийняття рішення по
справі, зокрема, змінити підставу або предмет позову.
В абзаці другому підпункту 3.7 пункту 3 роз’яснення президії
Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про
деякі питання практики застосування Господарського
процесуального кодексу України" ( v_289800-97 ) (v_289800-97)
зазначається:
“Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги
до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими
позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача”. Тим часом за
змістом зазначеної частини четвертої статті 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
одночасна зміна і предмета, і підстав позову не
допускається, а саме так вчинив позивач зі справи у поданні
позовної заяви (в тексті якої невідомою особою дописано від руки
“на зміну позовних вимог”) від 15.11.2005 № 1013 (а. с. 38, 39),
на що попередні судові інстанції не звернули уваги.
З приводу доводів скаржників стосовно неповідомлення готелю
“Зірка” про час і місце засідання суду апеляційної інстанції
слід звернути увагу ще й на таке.
Згідно з пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських
судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського
суду від 10.12.2002 № 75 ( v0075600-02 ) (v0075600-02)
, при розсиланні
сторонам справи примірників процесуальних документів на звороті
у лівому нижньому куті першого примірника процесуального
документа, який залишається у справі, проставляється відповідний
штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить:
вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених
примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким
вона здійснена. Відповідна відмітка на звороті ухвали
Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2006 про
прийняття апеляційної скарги в даній справі (а. с. 103) не
містить даних про вихідний реєстраційний номер, що ставить під
сумнів належне повідомлення сторін про час і місце засідання
апеляційного господарського суду з розгляду справи.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Відтак у новому розгляді даної справи суду першої інстанції
необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в
цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку
і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Івано-Франківської обласної асоціації
платників податків задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу готелю “Зірка” в особі ліквідатора
–арбітражного керуючого Хлібейчука І.М. задовольнити.
3. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
01.02.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 10.04.2006 зі справи № 11/230-3/290 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Івано-Франківської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Джунь
Суддя Б. Львов