ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2006 Справа N 10/340-8/37
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Артемівський завод скловиробів” на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. та
рішення господарського суду м. Києва від 20.02.2006р.
у справі № 10/340-8/37 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Виробничо-комерційне підприємство “Крафт”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
“Артемівський завод скловиробів”
про стягнення 10 731,20грн.
за участю представників:
ТОВ “Виробничо-комерційне підприємство “Крафт” –Лановий С.П. ;
ТОВ “Артемівський завод скловиробів” –Кияновська В.В.
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне
підприємство “Крафт” звернулося до господарського суду Донецької
області з позовом та просило суд стягнути з відповідача
–Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівський завод
скловиробів” 10 731,20грн., у т.ч. 7300,04грн. основної
заборгованості, 3100грн. збитків у вигляді упущеної вигоди,
331,16грн. пені.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не
виконання відповідачем в установлений договором № 106/01/05 від
04.02.2005р. строк взятих на себе зобов’язань з оплати
поставленої соди кальцинованої марки Б (а.с.2-5).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.09.2005р.
порушено провадження за вказаним позовом (а.с.1).
Під час розгляду спору у даній справі, судом встановлено
порушення підсудності даного спору та ухвалою господарського
суду Донецької області від 12.12.2005р. справу передано за
підсудністю до господарського суду м. Києва, враховуючи
місцезнаходження відповідача (а.с.65).
Відповідач у справі – ТОВ “Артемівський завод скловиробів” у
відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те,
що:
- позивачем не доведено, що поставка здійснювалась саме за
договором № 106/01/05 від 04.02.2005р., при цьому, відповідна
специфікація з зазначенням ціни та кількості товару сторонами не
підписувалась;
- не надано доказів понесення збитків у вигляді упущеної вигоди
(а.с.74-76).
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.02.2006р. позов
задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на
користь позивача стягнуто 7 300грн. основної заборгованості та
331,16грн. пені; в іншій частині позову відмовлено (а.с.86-89).
Задовольняючи заявлені вимоги в частині стягнення основної
заборгованості та пені, суд першої інстанції виходив з того, що:
- факт поставки товару доведений матеріалами справи, між тим,
відповідач взяті на себе зобов’язання щодо його оплати не
виконав у повному обсязі, допустивши заборгованість у розмірі 7
300грн.;
- відповідальність у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ
передбачена умовами договору.
В задоволенні заявлених вимог в частині стягнення збитків
відмовлено, оскільки факт їх понесення та вжиття позивачем
заходів щодо їх одержання не доведені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.05.2006р. рішення господарського суду м. Києва від
20.02.2006р. залишено без змін (а.с.107-110).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ
“Артемівський завод скловиробів” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням судами
норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
04.02.2005р. між сторонами у справі –ТОВ “Виробничо-комерційне
підприємство “Крафт” та ТОВ “Артемівський завод скловиробів”
укладено договір № 106/01/05, за умовами якого позивач взяв на
себе зобов’язання поставити та передати у власність відповідача
соду кальциновану марки Б у кількості, за ціною, вказаною у
специфікаціях (п. 1.1 договору), а відповідач –оплатити її
вартість у строк, встановлений п. 6.4 договору.
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін
господарських зобов’язань.
Так, відповідно до ст. 173 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, господарським
визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання
та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання
з підстав, передбачених України, в силу якого один суб'єкт
(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити
певну дію господарського чи управлінсько-господарського
характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати
майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися
від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі
кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання
її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно
ст. 174 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, є господарський договір.
При цьому, за змістом ч. 1 ст. 175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів
господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання,
що виникають між учасниками господарських відносин при
здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана
сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої
сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має
право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами даного договору, позивач взяв на себе зобов’язання
поставити товар, а відповідач –оплатити його вартість.
Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням відповідачем
зобов’язань за вищевказаним договором в частині повної оплати
переданого товару.
Як встановлено під час розгляду даної справи та перегляді
прийнятого рішення в апеляційному порядку, позивачем передано
відповідачу на виконання умов договору та згідно листа від
04.02.2005р. № 71, 10000кг кальцинованої соди марки Б на суму 8
300,04грн., оплата за яку здійснена відповідачем лише частково у
сумі 1 000грн.
Між тим, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками
господарських відносин, регулюються ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, що
визначено ст. 175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Так, в силу ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, а
за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо у зобов'язанні
встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у
цей строк.
За умовами укладеного сторонами договору, оплата здійснюється
протягом трьох днів з моменту надходження товару на склад
покупця. При цьому, договором передбачена поставка товару на
умовах самовивозу (п. 3.1 договору)
Судами встановлено, що строк виконання зобов’язання з оплати,
встановлений договором, відповідачем порушено; заборгованість за
поставлений товар складає 7 300,04грн. Отже, судові акти в
частині визнання обґрунтованими вимог в частині стягнення
основної заборгованості у сумі 7 300,04грн. прийняті з
урахуванням вищенаведених норм права.
Посилання скаржника не невмотивованість висновку судів щодо
поставки товару саме згідно з умовами зазначеного договору,
оскільки у довіреності, накладній та рахунку не зазначено
реквізитів такого договору не можуть бути взяті до уваги з
огляду на наступне.
За змістом ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи
встановлюються на підставі доказів. Правила оцінки доказів
господарським судом визначені нормами процесуального права.
Зокрема, відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оцінка
доказів судом здійснюється у їх сукупності, а не кожного окремо,
як вважає скаржник.
Крім того, в силу ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду спору у даній справі судом першої інстанції та
перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, ВАТ
“Артемівський завод скловиробів” не надано доказів наявності
інших підстав для поставки товару.
Посилання скаржника на відсутність домовленості щодо ціни товару
також безпідставні.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, товар
прийнятий повноважним представником відповідача за ціною
зазначеною у накладній; рахунок позивача у якій зазначена ціна
одиниці товару також частково оплачений відповідачем із
зазначенням в платіжних документах реквізитів такого рахунку.
Відповідно до ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді
застосування господарських санкцій є вчинене учасником
господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, є штрафні санкції, до яких віднесені, у
т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі якщо
розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції
застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Договором передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі
облікової ставки НБУ за порушення строків оплати товару (п. 9.2
договору).
Отже, висновок судів щодо обґрунтованості заявлених вимог в
частині стягнення пені правильний.
В силу ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, учасник господарських
відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені
вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен
відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні
інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч. 2 цієї
норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою
стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані
нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного
виконання зобов'язання або додержання правил здійснення
господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, до складу збитків, що
підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське
правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток
(втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала
право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання
другою стороною.
Відповідно до ст. 218 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, підставою для
господарсько-правової відповідальності учасника господарських
відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним
правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової
відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, є
правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки,
протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний
зв’язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента
складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання
відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Оскільки судами не встановлено наявності всіх елементів складу
правопорушення, позивачем не доведено розміру збитків, а також
те, що ним вживались заходи щодо отримання доходів (ч. 4 ст. 623
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), колегія суддів вважає правильним
висновок судів щодо необґрунтованості вимог в частині стягнення
збитків.
За таких обставин, судові акти у цій справи прийняті з
урахуванням норм матеріального та процесуального права і підстав
для їх скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.05.2006р. у справі № 10/340-8/37 господарського суду м. Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Артемівський завод скловиробів” –без
задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.