ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2006 Справа N 10/179
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу підприємства “Інфотех”, м. Луцьк,
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.05.2006
зі справи № 10/179
за позовом підприємства “Інфотех” (далі –Підприємство)
до відділу Державної виконавчої служби Очаківського міського
управління юстиції (далі – Відділ), м. Очаків Миколаївської
області,
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних
вимог на предмет спору, –акціонерне товариство “Український
інноваційний банк” в особі його Миколаївської філії (далі
–Банк), м. Миколаїв,
акціонерне товариство закритого типу “Ліга” (далі –АТЗТ “Ліга”),
с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області,
приватне підприємство виробничо-комерційна фірма “Полюс+Д” (далі
–Фірма), м. Миколаїв,
ліквідатор акціонерного товариства закритого типу “Ліга” –Дуднік
Н.І., с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області,
про звільнення майна з-під арешту,
за участю представників:
позивача –Олексюка А.Л.,
відповідача –не з’явився,
Банку –Корякіна В.В., Литвиновича В.С.,
АТЗТ “Ліга” –не з’явився,
Фірми –Левандовського С.О.,
Ліквідатора –не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Підприємство звернулося до господарського суду Миколаївської
області з позовом до Відділу про звільнення з-під арешту майна,
яке належить Підприємству.
Рішенням названого суду від 07.12.2005 (суддя Горобченко Д.М.)
позов задоволено. Прийняте рішення мотивовано тим, що,
здійснюючи виконавчі дії з опису та арешту майна Фірми, Відділ
помилково наклав арешт й на майно, що належить Підприємству.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
04.05.2006 (колегія суддів у складі: Лашин В.В. –головуючий,
судді Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) рішення господарського суду
Миколаївської області від 07.12.2005 скасовано та в позові
відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що
державним виконавцем Відділу описано майно, яке хоча й
знаходилось на виробничих площах Підприємства, але належить не
йому, а Фірмі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Підприємство просить постанову апеляційного суду зі справи
скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням
норм матеріального і процесуального права та залишити в силі
рішення місцевого суду.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
–ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, заслухавши
представників Підприємства, Банку та Фірми, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- відповідно до договору купівлі-продажу від 30.11.2002
№ 3011/02 (далі –Договір) та згідно з актом прийому-передачі від
04.12.2002 позивач придбав у АТЗТ “Ліга” цілісний майновий
комплекс, до складу якого входять будівлі, споруди, обладнання,
устаткування та інші основні засоби, що забезпечують повний
виробничо-технологічний цикл з виробництва морозива, та який
розташовано за адресою: місто Очаків Миколаївської області, вул.
Колгоспна, 84;
- зазначений Договір є дійсним;
- 10.06.2004 відповідачем складено акт серії АА № 592539 опису й
арешту майна (далі –Акт), згідно з яким описано й арештовано
майно позивача: пастеризаційна установка 1996 року випуску, чани
дозрівання 1996 року випуску, фасувальна (“фасовочна”) машина
РНМ-250 2002 року випуску, охолоджувач 1993 року випуску,
АУШТ-600 1996 року випуску (шафа, два компресори, конденсатор,
транспортер);
- згадане майно є власністю Підприємства, що підтверджується
Договором, додатком № 1 до нього та актом прийому-передачі від
04.12.2002;
- відповідачем не подано доказів того, що спірне майно є
власністю не позивача, а інших осіб.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- загальна вартість майна, придбаного позивачем відповідно до
Договору, визначена сторонами в сумі 4 377 237,25 грн.;
- на виробничих площах АТЗТ “Ліга” (місто Очаків, вул.
Колгоспна, 84) знаходилось п’ять ліній з виробництва морозива та
2 пастеризаційні установки, що підтверджується
інвентаризаційними описами товарно-матеріальних цінностей від
31.12.2001;
- обладнання, яке АТЗТ “Ліга” передало Підприємству за
Договором, придбано за контрактом від 16.11.2000 № 16/11 у фірми
“SUSI s.r.o.” (Республіка Чехія), в подальшому воно зазначено в
акті обстеження від 16.02.2001 та було предметом договору
застави від 20.02.2001 № 1702/631-02, укладеного АТЗТ “Ліга” з
КБ “Західінкомбанк”, перед яким АТЗТ “Ліга” мало боргові
зобов'язання;
- з метою погашення зобов'язань за кредитною угодою з дозволу КБ
“Західінкомбанк” АТЗТ “Ліга” продало позивачу зазначене
обладнання (предмет договору застави);
- 07.07.2001 (після укладення контракту від 16.11.2000 № 16/11
та договору застави від 20.02.2001) на підставі угоди про
співробітництво між АТЗТ “Ліга” та громадянкою Лащук Ю.А. згідно
з актом прийому-передачі (додаток № 1 до угоди про
співробітництво) АТЗТ “Ліга” прийняло належне Лащук Ю.А. на
праві власності інше обладнання ніж те, що вказано у контракті
від 16.11.2000 № 16/11 та договорі застави від 20.02.2001
№ 1702/63-02, на умовах безоплатного зворотного користування для
здійснення спільної виробничої діяльності; це обладнання також
було змонтовано за адресою: м. Очаків, вул. Колгоспна, 84;
- 29.11.2002 АТЗТ “Ліга” повернуло Лащук Ю.А. отримане
обладнання на підставі акта прийому-передачі майна (обладнання);
- 22.11.2002 Лащук Ю.А. на підставі відповідної угоди придбала
корпоративні права на Фірму і для забезпечення діяльності
останньої внесла належне їй на праві власності майно (спірне
обладнання) на суму 573460 грн., повернуте АТЗТ “Ліга”
29.11.2002, спочатку як додатково вкладений капітал, який після
державної реєстрації змін до статуту Фірми став внеском Лащук
Ю.А. до статутного фонду цього підприємства;
- відповідно до договору від 29.11.2002 № 29/11/02-L
франшизінгу, укладеного Фірмою і АТЗТ “Ліга”, та згідно з актом
прийому-передачі обладнання від 19.12.2002 АТЗТ “Ліга” прийняло
в користування до 29.11.2003 вже від Фірми майно загальною
вартістю 573 460 грн., а саме: пастеризаційну установку 1996
року випуску вартістю 28 000 грн. (складається з ванни
пастеризаційної, гомогенізатору, охолоджувача пластинчатого);
дозрівальну камеру 1996 року випуску вартістю 27 540 грн.
(складається з танку дозрівання 1,5 т, танку дозрівання 1,5 т,
танку дозрівання 2,4 т); фасувальну (“фасовану”) машину РНМ-250
2002 року випуску вартістю 25 920 грн.; охолоджувач МВТ-10 1993
року випуску вартістю 44 000 грн.; АУШТ-600 1996 року випуску
вартістю 394 000 грн. (складається з шафи, 2 компресорів,
конденсатору, “випарини”, транспортеру); морський контейнер 1992
року випуску вартістю 54 000 грн.;
- 19.12.2002 Фірмою передано АТЗТ “Ліга” майно інше, ніж те, що
зазначено в акті прийому-передачі від 04.12.2002 між АТЗТ “Ліга”
та Підприємством (на виконання умов Договору);
- 04.07.2003 Фірмою та Банком укладено договір застави, за яким
Фірма для забезпечення виконання умов кредитного договору від
04.07.2003 № 12-030711 передала в заставу Банку (за згодою АТЗТ
“Ліга”, а.с. 190) товари в обігу згідно з переліком (додаток
№ 1) заставною вартістю 400 435,90 грн., а також обладнання
(основні засоби) згідно з переліком (додаток № 2) заставною
вартістю 573 460 грн.;
- у заставу Банку Фірмою передано те майно, яке АТЗТ “Ліга”
отримало від Фірми за договором франшизінгу від 29.11.2002
№ 29/11/02-L, що підтверджується змістом згаданого додатку № 2;
- у зв'язку з невиконанням Фірмою договірних зобов’язань за
кредитним договором від 04.07.2003 № 12-030711 приватним
нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу
24.05.2004 вчинено виконавчий напис, за яким звернуто стягнення
на заставлене за договором застави від 04.07.2003 майно щодо
заборгованості на суму 512 262,05 грн. на користь Банку;
- виконавчий напис у судовому порядку не оскаржувався;
- майно, передане Фірмою АТЗТ “Ліга” за договором франшизінгу
від 29.11.2002 № 29/11/02-L, АТЗТ “Ліга” Підприємству не
продавало, хоча воно й було змонтоване на виробничих площах по
вул. Колгоспній, 84 у місті Очакові, які продано позивачеві, що
підтверджується листом АТЗТ “Ліга” від 20.04.2004 № 34 (а.с.
29);
- прокурорською перевіркою, проведеною згідно з ухвалою
господарського суду Миколаївської області від 30.08.2004 (за
повідомленням господарського суду Миколаївської області) з
приводу фіктивності договору франшизінгу та поданих документів,
у порушенні кримінальної справи стосовно керівництва АТЗТ “Ліга”
та Фірми відмовлено на підставі пункту 2 статті 6
Кримінально-процесуального кодексу України;
- Підприємство не подало доказів ідентичності майна, придбаного
ним за Договором, з тим майном, яке громадянкою Лащук Ю.А.
передано до статутного фонду Фірми, та яке в подальшому описано
за актом опису й арешту майна від 10.06.2004.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності
підстав для звільнення майна з-під арешту.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
особа, яка вважає, що майно,
на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може
звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про
звільнення майна з-під арешту.
У пункті 4 роз’яснення президії Вищого господарського суду
України від 28.03.2002 № 04-5/365 “Про деякі питання практики
виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”
( v_365600-02 ) (v_365600-02)
зазначено, що відповідно до статті 59 Закону
України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
особа, яка
вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не
боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права
на майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у
справах за цими позовами є стягувач і боржник.
Згідно з абзацом другим пункту 4 постанови Пленуму Верховного
Суду України від 27.08.1976 № 6 “Про судову практику в справах
про виключення майна з опису” ( v0006700-76 ) (v0006700-76)
відповідачами в
справі цієї категорії має бути боржник, особа, в інтересах якої
накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особа, якій
передано майно, якщо воно було реалізоване.
Отже, даний позов пред’явлено до неналежного відповідача, що є
самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні
позовних вимог.
Як місцевий, так і апеляційний господарські суди неправильно
визначили склад і процесуальне становище учасників судового
процесу, але відповідне порушення з боку суду апеляційної
інстанції не вплинуло на правильність резолютивної частини його
рішення.
Водночас прийняття апеляційним господарським судом скарги на
рішення місцевого суду від 07.12.2005, поданої Банком 07.03.2006
(в межах тримісячного строку, встановленого частиною другою
статті 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а.с. 94), без зазначення в
ухвалі від 20.03.2006 про відновлення строку апеляційного
оскарження не призвело до прийняття ним неправильного рішення зі
справи, а тому за відсутності визначених частиною другою статті
111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підстав для безумовного
скасування судового рішення, не може бути підставою для
задоволення касаційної скарги.
Не може бути підставою для скасування постанови апеляційного
суду й посилання скаржника на необхідність зупинення провадження
зі справи, оскільки порушення кримінальної справи та здійснення
досудового слідства не є підставою для зупинення господарським
судом провадження у справі, тому як частиною першою статті 79
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарському суду надана можливість
зупинити провадження у справі лише в разі неможливості розгляду
даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що
розглядається іншим судом.
Таким чином постанова апеляційного господарського суду має бути
залишена без змін, хоча і з інших, ніж викладені в ній, підстав.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.05.2006 зі справи № 10/179 залишити без змін, а касаційну
скаргу підприємства “Інфотех” –без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов