ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2006 Справа N 7/535
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф.- головуючого, Рибака В.В., Кота О.В., розглянувши касаційну
скаргу дослідного господарства (далі - ДГ) “Шевченківське” на
рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2005 року у
справі № 7/535 за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю (далі - ТОВ) “Лєта” до товариства з обмеженою
відповідальністю (далі - ТОВ) “Зуктон ЛТД”
про визнання недійсним договору
за участю представників:
скаржника - Завальнюка В.В.
позивача –Сірик В.В.;
відповідача –не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.09.2005 року
(суддя Якименко М.М.) позов задоволено повністю; визнано
недійсним Договір поставки № 11/19-06 від 19.06.2003 року,
укладений між ТОВ “Лєта” та ТОВ “Зуктон ЛТД”, зобов’язано ТОВ
“Зуктон ЛТД” повернути ТОВ “Лєта” дизельне пальне, у кількості
64 105 літрів, яке знаходиться на відповідальному зберіганні у
дослідного господарства “Шевченківське” та стягнуто судові
витрати.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДГ
“Шевченківське” звернулось до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення як таке,
що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального
права та припинити провадження у справі.
Заслухавши пояснення представників позивача та скаржника,
перевіривши повноту встановлення господарським судом обставини
справи та правильність застосування норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів прийшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Як встановлено господарським судом, 19.06.2003 року між ТОВ
“Лєта” та ТОВ “Зуктон ЛТД” укладено договір поставки
№ 11/19-06, відповідно до умов якого позивач зобов’язався
поставляти та передавати у власність відповідачу товар
(нафтопродукти), а відповідач - вчасно здійснювати оплату на
умовах даного договору.
На виконання умов Договору позивач 2.07.2003 року поставив
відповідачу дизельне пальне (жовтого кольору, згідно посвідчення
про якість № 1062 від 3.04.2003 року) у кількості 64 105 літрів,
що підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних
цінностей від позивача, яка виписана на ім’я Пономарьова М.М. та
накладною.
На день звернення позивача до суду відповідач за поставлений
товар не розрахувався.
Суд, враховуючи висновки експертиз, проведених науково-дослідним
експертно-криміналістичним центром при УМВС України в
Чернігівській області, прийшов до висновку, що Договір
№ 11/19-06 укладено особою, яка не мала для цього повноважень
та не була директором ТОВ “Зуктон ЛТД”.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи,
встановлені господарським судом; причини виникнення спору;
докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими
господарський суд відхилив клопотання і докази сторін;
законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи
рішення.
Рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2005 року
вищевказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, угода, укладена
внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди
представника однієї сторони з другою стороною, а також угода,
яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе
умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана
недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи
громадської організації.
Враховуючи вказану норму та визнаючи недійсним оспорюваний
Договір, суду необхідно було встановити вину відповідача –ТОВ
“Зуктон ЛТД”, а також встановити, як вина ТОВ “Зуктон ЛТД”
пов’язана з протиправними діями особи, яка підписала договір без
належних на то повноважень та не була директором ТОВ “Зуктон
ЛТД”. Проте, вказаного зроблено не було.
Крім того, приймаючи рішення, місцевий господарський суд в
резолютивній частині зобов’язав ТОВ “Зуктон ЛТД” повернути ТОВ
“Лєта” дизельне пальне у кількості 64 105 літрів, яке
знаходиться на відповідальному зберіганні у ДГ “Шевченківське”.
Відповідно до ст. 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони у справі
мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне
подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало
законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу
мають право подати також особи, яких не було залучено до участі
у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується
їх прав і обов’язків.
ДГ “Шевченківське” стверджує, що він є власником дизельного
пального на підставі договору купівлі-продажу № 84 від
2.07.2003 року.
Однак, місцевий господарський суд вказані обставини не
досліджував і вирішив спір по суті, не залучивши ДГ
“Шевченківське” до участі у справі, та не навів доводів, на
підставі яких зроблено висновок про знаходження дизельного
пального на відповідальному зберіганні у скаржника.
Враховуючи, що суд прийняв рішення щодо прав і обов’язків особи,
яка не була залучена до участі у справі, судове рішення визнати
законним не можна, тому воно підлягає скасуванню, а справа –
передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Отже, суд першої інстанції передчасно прийняв рішення, не
врахувавши вимог Закону та не дослідивши всіх обставин справи.
Наведене свідчить, що винесене судове рішення підлягає
скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду
першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене і
вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами
закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу дослідного господарства “Шевченківське”
задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2005 р. у справі
№ 7/535 скасувати.
Справу № 7/535 передати на новий розгляд до господарського суду
міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя О.Шульга
Судді: В. Рибак
О. Кот